Справа № 346/4606/23
Провадження № 1-кп/346/606/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023091180000663 від 15.07.2023 р. відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Джурин Чортківського району Тернопільської області, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні нікого немає, з середньою освітою, не працюючого, депутатом не обирався, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-10.08.2013 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. ч. 1, 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-31.07.2014 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71, ст. ст. 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-20.03.2015 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
-23.03.2018 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
-29.05.2018 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі;
-03.07.2018 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-12.09.2019 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі (звільнився за відбуттям строку покарання 27.05.2020);
-15.07.2022 вироком Борщівського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 3 місяців обмеження волі (звільнився за відбуттям строку покарання 04.11.2022),
-10.08.2022 вироком Чортківського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст.185, 75 КК України до 2 років обмеження волі умовно з іспитовим строком 1 рік,
-02.09.2022 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч.4 ст.358, ч.1 ст.358 КК України до штрафу в розмірі 8500 грн.
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 в період часу з 09.07.2023 по 10.07.2023, більш точного часу не встановлено, перебуваючи в будинку потерпілої ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 таємно, з корисливих мотивів, викрав належну потерпілій банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, на якій знаходилися грошові кошти потерпілої.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , привласнивши офіційний документ - банківську картку, вирішив таємно заволодіти грошовими коштами, які знаходилися на матеріальному носії банківської карти АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 10.07.2023, маючи при собі привласнену ним банківську картку потерпілої № НОМЕР_1 , попередньо знаючи пін-код від цієї банківської картки, бажаючи заволодіти та розпорядитися грошовими коштами, які знаходилися на банківському рахунку у власних цілях, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжуваного та діючого на момент вчинення злочину, в період часу з 06:56 по 06:58 здійснив зняття грошових коштів на суму 8800 гривень в банкоматі за адресою м.Коломия, вул..Грушевського, 97, тим самим таємно викрав із банківської карти потерпілої грошові кошти на загальну суму 8800 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину свою в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною, пояснив, що він познайомився з потерпілою та перебував за її місцем проживання деякий час. Приблизно 9-10 липня 2023 року, в вечірній час, коли потерпіла спала він взяв її банківську карту з метою заволодіння грошовими засобами, без дозволу потерпілої. Зранку 10 липня на таксі поїхав до м.Коломиї, де близько 6-ої години в банкоматі зняв гроші в сумі 8800 гривень на власні потреби. Пін-код від банківської картки потерпілої йому був відомий. Цього ж дня на автобусі він уїхав до м.Львів і на вечір повернувся до м.Коломиї. Потерпіла за цей час телефонувала йому та просила повернути картку та гроші, але він відмовився. Повернувшись до м.Коломия він був зупинений працівниками поліції, які вилучили в нього банківську картку потерпілої. Він розумів, що банківська картка та гроші на ній це чуже майно, викрав їх з корисливим мотивом, частину грошей витратив на власні потреби, частина залишилися при ньому, потерпілій викрадені гроші не повернув. Знав, що в Україні оголошено воєнний стан, але не знав, що це кваліфікуюча ознака крадіжки. Зараз дуже жалкує про вчинене, розкаюється та просить вибачення у потерпілої. Заподіяну шкоду потерпілій відшкодував під час розгляду справи в суді за рахунок власного майна. Просив суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні не оспорювала фактичні обставини справи. Зазначила, що заподіяна їй матеріальна шкода на час розгляду справи в суді відшкодована обвинуваченим, покарання ОСОБА_4 просила обрати не суворе.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Злочинні дії ОСОБА_4 суд кваліфікує:
- за ч.1 ст.357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів,
- за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд відповідно до ст..66 КК України визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст..67 КК України судом не встановлено.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2021 року в справі № 325/1421/18 зазначено, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст..12 КК України є проступком (ч.1 ст.357 КК) та тяжким злочином (ч.4 ст.185 КК), характер діянь і спосіб їх вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність кваліфікуючих ознак та кількість епізодів.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання (а.пр.32), його вік, сімейний стан (неодружений, утриманців не має), та стан здоров'я, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.пр.35), не працює та доходів не має, його попередню злочинну діяльність, а саме неодноразово судимий (а.пр.36-41), зокрема 9 разів за злочини проти власності, нові кримінальні правопорушення вчинив під час відбування покарання з іспитовим строком від якого ухилявся (а.пр.55), не виконав призначене судом покарання у виді штрафу (а.пр.55, 78), що свідчить про вперте небажання ОСОБА_4 стати на шлях виправлення. Суд враховує також наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілої щодо призначення не суворого покарання обвинуваченому і вважає, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі та в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, та із застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання, на переконання суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім того суд вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого відсутні підстави для застосування ст..69 КК України при призначенні покарання за ч.4 ст.185 КК України, та зауважує, що застосування даної норми є правом, а не обов'язком суду за наявності окрім декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, ще й виключно позитивні дані, що характеризують його особу та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Таких даних про особу обвинуваченого судом не встановлено.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", невідбутою частиною покарання за попереднім вироком, зокрема, вважається покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням.
За змістом ч. 3 ст. 78 КК України, у разів вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст.71,72 КК України.
За правилами ч.1 та ч. 3 ст. 72 КК при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Зважаючи на те, що дані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинив після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, в період іспитового строку, суд вважає, що остаточне покарання йому слід призначати за правилами, передбаченими ст.71 КК України, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.08.2022, яким його засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі умовно із застосуванням ст..75 КК України з іспитовим строком 1 рік, та невідбуте покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2022 за ч.4 ст.358, ч.1 ст.358 КК України, яким його засуджено до штрафу в розмірі 8500 грн. із врахуванням вимог ст. 72 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі, а покарання у виді штрафу слід виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , обраний ухвалою слідчого судді Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 26.07.2023 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Долю речових доказів в кримінальному провадженні вирішити відповідно до вимог ст..100 КПК України, а саме банківську карту слід залишити потерпілій, оптичний диск з відеозаписом слід залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Судові витрати на залучення експерта відсутні.
Цивільні позови не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк один рік,
-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.08.2022 та вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.09.2022, з урахуванням вимог ст..72 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі, покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. виконувати самостійно.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 26 липня 2023 року.
Речові докази:
- банківську карту АТ «Приватбанк» № НОМЕР_1 - залишити потерпілій ОСОБА_6 за належністю,
- оптичний диск CD-R «esperanza» з відеозаписом слід залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копії вироку вручити сторонам під розписку.
Суддя ОСОБА_1