Справа № 344/14801/22
Провадження № 1-кп/344/550/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби) самовільно залишив військову частину в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, старшого солдата ОСОБА_6 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за призовом під час мобілізації 03 березня 2022 року призначено на посаду стрільця - санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2022 року №53, старший солдат ОСОБА_6 зарахований до списків особового складу та зарахований на всі види забезпечення даної військової частини.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, старший солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно з п.п. 1-4 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_6 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення України.
Однак, 08 вересня 2022 року приблизно о 09год. 00хв. старший солдат ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), та незаконно, без поважних причин перебував поза її розташуванням до 15год. 30хв. 22 листопада 2022 року, проводячи час на власний розсуд за місцем постійного проживання за адресою Івано-Франківській область, Надвірнянський район, с. Битків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що він, будучи військовослужбовцем, самовільно залишив розташування військової частини та перебував за її межами з 09год. 00хв. 08 вересня 2022 року по 15год. 30хв. 22 листопада 2022 року. Він це зробив у зв'язку з неналежним його лікуванням, яке потребував після не одноразових контузій, отриманих безпосередньо в зоні бойових дій на передових позиціях, а також його дружина в той час була вагітною і потребувала допомоги, однак його додому не відпускали. Про відповідальність за такі дії був попереджений, розуміє, що вчинив не правильно, однак на війну повертатися не бажає. На даний час виховує двох малолітніх дітей. У вчиненому щиро кається, просив суд суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого; його вік; стан здоров'я та його майновий стан; він одружений; не працює; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Крім цього, з досудової доповіді Надвірнянського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив із застосуванням ст. 69 КК України призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, обвинуваченого, який погодився із запропонованим прокурором покаранням, та захисника, яка просила застосувати ст. 75 КК України або ж мінімальне покарання, а також враховуючи дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого, має на утриманні двох малолітніх дітей та вперше притягується до кримінального відповідальності, наявність при цьому кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 69 КК України слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі на строк нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.
Головуючий-суддя Роман ХОРОСТІЛЬ