Справа № 344/18655/23
Провадження № 1-кс/344/7175/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12022090000000216 від 14.07.2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12022090000000216 від 14.07.2022 року, в обґрунтування якого зазначив, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.08.2023 року накладено арешт на автомобіль Урал, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ключем. В рамках даного провадження органом досудового розслідування проведено всі передбачені законом заходи, експертизи проведено, а тому вважає, що відпала потреба у арешті автомобіля в частині користування. Крім того,сім"я ОСОБА_4 перебуває у важкому матеріальному становищі, на утриманні є неповнолітні діти.
В судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні слідчий та прокурор просили відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, в провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області знаходиться кримінальне провадження 12022090000000216 від 14.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого cт. 240 ч.3 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.08.2023 року накладено арешт із забороною на користування, відчуження та розпорядження на майно, яке виявлено та вилучено 15.08.2023 в ході проведення обшуку, а саме на: вантажний автомобіль «Урал» модель 4320, з номером шасі НОМЕР_2 , зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ключем, власником якого являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст.100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-174 цього Кодексу.
Так, автомобіль «Урал» модель 4320, з номером шасі НОМЕР_2 , зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 постановою слідчого визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022090000000216 від 14.07.2022.
Слідчий суддя не приймає до уваги посилання заявника про те, що відпала потреба у арешті майна, оскільки досудове розслідування триває та арешт майна застосований з метою збереження речових доказів.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
В той же час, слідчий суддя враховує, що автомобіль «Урал», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберіг на собі його сліди.
Інші обставини, зазначені в клопотанні, не є підставою для скасування арешту.
Відтак, враховуючи вищенаведене, та те, що заявником не доведено обставин, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, вважаю, що підстав для задоволення клопотання не має.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1