ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3484/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ”(49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25)
до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет"(61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ” звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", в якій просить суд:
Стягнути Приватного акціонерного товариства “Виробничо-технічне підприємство “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339, код ЄДРПОУ 00192494), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська трубна компанія” (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25, Код ЄДРПОУ: 32905858):
- заборгованість з оплати товару за договором поставки у сумі 431 974,58 грн.;
- пеню у сумі 175 245,69 грн.;
- три відсотки річних у сумі 42 669,09 грн.;
- втрати від інфляції у сумі 306 907,84 грн., що разом становить 956 797,20 грн. (Дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 20 копійок).
Стягнути Приватного акціонерного товариства “Виробничо-технічне підприємство “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339, код ЄДРПОУ 00192494), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська трубна компанія” (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25, Код ЄДРПОУ: 32905858) витрати, пов'язані із розглядом справи у суді, а саме:
- витрати, понесені на оплату судового збору у розмірі 14 351,96 грн.;
- витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 21/35 від 13092021 року щодо оплати поставленого відповідачу товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
23.08.2023 року від представника Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", через канцелярію суду (вх. №22591) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на погашення суми основного боргу 431 974,58 грн. у добровільному порядку, крім того заперечує проти нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, посилаючись на спливу строк позовної давності щодо нарахування пені передбаченому ст.258 ЦК України.
01.09.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська трубна компанія”, електронною поштою (Документ сформований в системі “Електронний суд” 01.09.2023) надійшла відповідь на відзив, в якому позивач, зокрема, вказує на те, що оскільки відповідна сума сплачена Відповідачем, Позивач не заперечує проти закриття провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення із ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” заборгованості з оплати товару за договором поставки у сумі 431 974,58 грн., з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
При цьому ТОВ “ДТК” наполягає на необхідності та наявності фактичних і правових підстав для задоволення судом решти заявлених позовних вимог, а також розподілом судових витрат, шляхом покладення їх на Відповідача у повному обсязі.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
13.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська трубна компанія” (далі - ТОВ “ДТК” або Позивач) та Приватним акціонерним товариством “Виробничо-технічне підприємство “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” (далі - ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” або Відповідач) був укладений Договір поставки № 21/35 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався поставити і передати у власність ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” товар, зазначений у Специфікаціях до вказаного Договору - труби сталеві та поковка, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар, на умовах визначених Договором.
Сторони підписали три специфікації до Договору:
* 21.09.2021 року підписана Специфікація № 1 на загальну суму 6 607 208,57 грн.;
* 22.09.2021 року підписана Специфікація № 2 на загальну суму 794 150,40 грн.;
* 27.09.2021 року підписана Специфікація № 3 на загальну суму 2 726 405,76 грн.
Крім того, п. 2.5. Договору передбачений толеранс поставки, відповідно до якого загальна вага відвантаженої продукції може відрізнятися від передбаченої Специфікацією, розрахунки при цьому здійснюються за фактично поставлену кількість товару.
Таким чином, сторони узгодили суттєві умови договору поставки, зокрема щодо асортименту товару, його вартості, умов оплати і поставки.
На виконання умов Договору ТОВ “ДТК” був поставлений, а ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” прийнятий товар:
* 05.10.2021 року на загальну суму 1 082 953,15 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 259, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 05.10.2021 року на загальну суму 2 328 856,70 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 260, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 19.10.2021 року на загальну суму 488 474,57 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 277, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 21.10.2021 року на загальну суму 164 051,23 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 286, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 22.10.2021 року на загальну суму 1 742 263,44 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 289, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 26.10.2021 року на загальну суму 80 028,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 291, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 26.10.2021 року на загальну суму 357 120,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 292, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 02.11.2021 року на загальну суму 516 292,20 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 308, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 02.11.2021 року на загальну суму 121 684,80 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 309, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 02.11.2021 року на загальну суму 315 345,60 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 310, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 08.11.2021 року на загальну суму 319 140,12 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 313, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 12.11.2021 року на загальну суму 44 815,32 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 318, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 16.11.2021 року на загальну суму 85 556,52 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 319, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 23.11.2021 року на загальну суму 384,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 335, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 01.12.2021 року на загальну суму 71 976,12 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 363, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 01.12.2021 року на загальну суму 960,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 364, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 13.12.2021 року на загальну суму 177 903,24 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 369, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 04.01.2022 року на загальну суму 241 202,98 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 2, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 04.01.2022 року на загальну суму 2 543 034,97 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 3, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);
* 26.01.2022 року на загальну суму 33 580,09 грн., що підтверджується Видатковою накладною № 49, а також іншою первинною документацією, складеною в ході оформлення відповідної господарської операції (копії додаються);.
Таким чином, Позивачем був поставлений, а Відповідачем прийнятий товар на загальну суму 10 715 623,05 грн.
Умовами вищевказаних Специфікацій №№ 1, 2 та 3 передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах передоплати (50 - 80 %) та остаточний розрахунок впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з моменту прийому товару, за умови відсутності зауважень щодо якості поставленого товару.
Позивач вказує, що жодних рекламацій та/або претензій щодо якості поставленого товару від Відповідача до ТОВ “ДТК” не надходили.
В межах договірних відносин з боку Відповідача були здійснені наступні платежі:
* 22.09.2021 року на суму 2 065 970,57 грн. - згідно платіжного доручення № 621;
* 23.09.2021 року на суму 399 091,20 грн. - згідно платіжного доручення № 627;
* 27.09.2021 року на суму 545 281,15 грн. - згідно платіжного доручення № 634;
* 30.09.2021 року на суму 3 219 796,29 грн. - згідно платіжного доручення №652;
* 07.12.2021 року на суму 393 059,20 грн. - згідно платіжного доручення № 004;
* 13.12.2021 року на суму 1 635 843,46 грн. - згідно платіжного доручення № 066;
* 20.12.2021 року на суму 1 272 606,60 грн. - згідно платіжного доручення № 1113;
* 04.07.2022 року на суму 100 000,00 грн. - згідно платіжного доручення № 1156;
* 12.01.2023 року на суму 50 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1207;
* 26.01.2023 року на суму 50 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1221;
* 22.02.2023 року на суму 50 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1245;
* 28.02.2023 року на суму 50 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1254;
* 14.03.2023 року на суму 100 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1655;
* 27.04.2023 року на суму 350 000,00 грн. - згідно платіжної інструкції № 1676.
На виконання приписів п. 11.2. Договору, ТОВ “ДТК” зверталося до ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” із Вимогами про погашення заборгованості, до яких додавалися Акти звіряння розрахунків, зокрема:
* у червні 2022 року, після чого заборгованість була частково погашена;
* у вересні 2022 року, яка залишилася без реагування;
* у листопаді 2022 року, після чого заборгованість була частково погашена;
* у травні 2023 року - відповідна Вимога залишилася без уваги та реагування.
Так, ТОВ “ДТК” засобами електронної пошти направляло на адресу менеджера ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” лист вих. № 0147/22 від 30.06.2022 року.
Після отримання цього листа Відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на 100 000,00 грн.
Після цього Позивач направив Відповідачу електронний лист від 12.07.2022 року із запитанням коли очікувати остаточний розрахунок. Відповідь отримана не була.
У подальшому 21.09.2022 року ТОВ “ДТК” засобами електронної пошти направляло на адресу менеджера ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” лист вих. № 0222/22 від 21.09.2022 року, який залишився без жодної реакції.
Позивач в черговий раз направив Відповідачу Вимогу вих. № 0252 від 02.11.2022 року засобами електронної пошти.
Оскільки станом на 01.05.2023 року заборгованість не була погашена, Позивач повторно направив на адресу ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” Вимогу про сплату заборгованості вих. № D-0151/23 від 10.05.2023 року разом із Актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2022 року по 30.04.2023 року. Вказана Вимога направлялася двома поштовими відправленнями № 4910011169040 та № 4910011169059.
Обидва вищевказаних поштових відправлення не були отримані Відповідачем з невідомих ТОВ “ДТК” причин. Крім того, як вказував позивач, з травня поточного року представники ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” припинили будь-який діалог із Позивачем.
Вищевикладені фактичні обставини у їх сукупності вказували на те, що позасудовий спосіб вирішення спірної ситуації є вичерпаним, а відтак ТОВ “ДТК” змушене звертатися до суду за захистом власних порушених прав, свобод та законних інтересів із цим позовом.
01.09.2023 року представником подано відповідь на відзив, де позивач просить суд закрити провадження у справі № 922/3484/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ” до Приватного акціонерного товариства “Виробничо-технічне підприємство “Укренергочормет” про стягнення коштів, в частині позовної вимоги про стягнення із Приватного акціонерного товариства “Виробничо-технічне підприємство “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” заборгованості з оплати товару за договором поставки у сумі 431 974,58 грн., з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем в розмірі 431 974,58 грн., після відкриття провадження усправі, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача в частині про стягнення основного боргу у сумі 431 974,58 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору у цій частині).
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Стосовно нарахування пені у сумі 175 245,69 грн., суд зазначає наступне.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.10.4. договору, в разi несвоечасноi оплати вapтості товару, ПОСТАЧАЛЬНИК має право вимагати, а ПОКУПЕЦЬ, за вимогою ПОСТАЧАЛЬНИКА, сплачує останньому, пеню в розмiрi 0,1% невчасно сплаченої суми, але не бiльше подвiйної облікової ставки Нацiонального банку, яка дiяла на дату виникнення зобов'язання. за кожний день прострочення оплати.
Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що здійснений позивачем розрахунок цієї штрафної санкції не відповідає імперативним вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та перевищує граничний термін її нарахування.
Вважає, що вимога позивача про стягнення пені, нарахованої за період з 04.02.2022р. по 03.08,2022р., заявлена позивачем поза межами позовної давності встановленої ст. 258 ЦК України.
Проте, суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.
В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.
Отже, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 03.07.2023, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені (неустойки) відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі.
Щодо так званих “обставин непереборної сили”, на які посилається Відповідач, суд звертає увагу на таке.
В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України:
“Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів”.
Втім, ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорне застереження у пункті 9.3. Договору поставки № 21/35 від 13.09.2021 року (далі - Договір), містить вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом надання іншій стороні відповідного документу виданого ТПП України, іншими компетентними органами. Відповідним документом є сертифікат ТПП України про настання форс-мажорних обставин виданий стороні Договору.
Таким чином, лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
Крім того, Відповідач, в порушення приписів пункту 9.3. Договору, не направив ТОВ “ДТК” ні письмового сповіщення про настання у нього обставин непереборної сили, ні Сертифікату, виданого ТПП України.
При цьому пунктом 9.4. Договору, передбачено, що не повідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін даного спору нормативного регулювання щодо звільнення від відповідальності внаслідок дії обставин непереборної сили, а тому позовні вимоги щодо стягнення із ПрАТ “ВТП “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахування трьох відсотків річних у сумі 42 669,09 грн., втрат від інфляції у сумі 306 907,84 грн., суд враховує таке.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (статті 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (стаття 614, 617 Цивільного кодексу України чи статті 218 Господарського кодексу України)”.
Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3% річних), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.
Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 306 907,84 грн.,
Перевіривши розрахунок позивача по 3 % річних та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 42 669,09 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останньої на професійну правничу допомогу в даній справі становить 15 000,00 грн.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи :
Договір № 28/03-1 про надання правової (правничої) допомоги від 28.03.2019 року;
Завдання № 7 щодо надання правової (правничої) допомоги від 21.06.2023 року;
Рахунок-фактура № 8/23 від 21.06.2023 року;
Платіжна інструкція № 485 від 21.06.2023 року;
Ордер надання правничої (правової) допомоги від 02.08.2023 року;
Згідно п.1.1. договору вартість послуг Об'єднання за цим договором визначається на підставі складених Об'єднанням та погоджених (затверджених) Клієнтом Актів виконаних робіт (наданих послуг) та/або узгоджених Сторонами Технічних завдань, а також рахунків, виставлених Об'єднанням на підставі таких Актів.
Оплата за надану правову (правничу) допомогу здійснюється щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Об'єднання не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Об'єднання або інші строки згідно з узгодженими Технічними завданнями та/або додатками до цього Договору. За результатами надання правової (правничої) допомоги щомісячно, одночасно із виставленням рахунку, складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується детальний обсяг наданої Об'єднанням правової (правничої) допомоги та витрат, понесених Об'єднанням під час виконання останнім умов даного Договору. Об'єднання складає та передає Клієнту для підписання акт приймання-передачі юридичних послуг, який Клієнт за відсутності зауважень зобов'язаний підписати. При наявності зауважень, Клієнт подає Об'єднанню письмові пояснення з приводу відмови від підписання, які мають бути розглянуті останнім протягом 3 календарних днів з моменту подання.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що вартість правової (правничої) допомоги не включає додаткові витрати, понесені Об'єднанням під час виконання останнім умов даного Договору, такі як: оплата судового збору, експертних послуг, витрат на відрядження, проїзд, проживання, копіювання документів, а також інші витрати, понесені у зв'язку з наданням правової (правничої) допомоги. У випадку необхідності оплати будь-яких додаткових витрат, такі витрати мають бути попередньо (тобто до моменту їх понесення) письмово погоджені із Клієнтом. У випадку відсутності попереднього погодження Клієнтом вказаних додаткових витрат, останні не компенсуються Клієнтом. Оплата вказаних додаткових витрат здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Об'єднання, не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Об'єднання або інші строки згідно з узгодженими Технічними завданнями та/або додатками до цього Договору, але у будь-якому випадку не раніше їх погодження Клієнтом.
З матеріалів справи вбачається, що у завданні № 7 щодо надання правової (правничої) допомоги від 21.06.2023 , клієнт та Адвокатське об'єднання визначили Сторони узгодили, що Об'єднання (адвокати, що входять до складу Об'єднання) виконують вищевказане доручення; Клієнта як під час розгляду судом позову Клієнта, в усіх інстанціях, так і на стадії примусового виконання рішення суду.
Об'єднання може надавати Клієнту допомогу (послуги), зокрема, але не виключно у наступних формах:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
складання адвокатських запитів, збір інформації з відкритих джерел;
складання та аналіз проектів вимог (претензій), позовних заяв (зокрема зустрічних позовів), відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, клопотань, будь-яких інших заяв по суті спору та/або з процесуальних і процедурних питань, скарг (апеляційних, касаційних), відзивів на скарги (апеляційні, касаційні), з якими Клієнт має намір звернутися до суду, підписання від імені Клієнта будь-яких із перерахованих документів, складених адвокатами Об'єднання;
* ознайомлення з матеріалами справи;
* засвідчення справжності копій документів;
* представництво інтересів Клієнта в усіх судах усіх юрисдикцій та в усіх інстанціях, з усіма правами, що надані учаснику відповідного процесу, зокрема в судових засіданнях;
* застосування усіх інших прав, що надані чинним законодавством Клієнту та його представникам, як на стадії судового розгляду, так і на стадії примусового виконання судових рішень, з метою ефективного захисту інтересів Клієнта.
Об'єднання приймає виконання завдань, викладених у п. 1 даного Завдання.
Сторони домовилися, що вартість послуг Об'єднання є фіксованою.
Сторони узгодили, що гонорар за представництво інтересів Клієнта в судах усіх інстанцій та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, Клієнт сплачує Об'єднанню 15 000,00 грн. (П'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), в строк, що не перевищує 10 календарних днів, з моменту підписання Сторонами цього Завдання.
Оплата здійснюється Клієнтом у безготівковому порядку на рахунок Об'єднання на підставі цього Завдання. Для зручності Клієнта Об'єднання може виставляти рахунки.
Також позивачем надано копію рахунку - фактури № 8/23 від 21.06.2023 року; платіжну інструкцію № 485 від 21.06.2023 року на суму 15000,0грн.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).
Оцінивши подані позивачем докази, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Судом враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн., суд, застосувавши критерії пропорційності і розумності, приходить до висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, яка дорівнює пропорційно задоволеній частині позову від попередньо заявлених позивачем до стягнення вартості таких судових витрат, що становить 8227,80 грн.
За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 7872.34 грн.
Разом з тим, згідно з ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, суд вважає занеобхідне частково повернути судовий збір в частині закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір",
ВИРІШИВ:
Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з оплати товару за договором поставки у сумі 431 974,58 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
Позов стосовно решти позовних вимог задовольнити повністю.
Стягнути Приватного акціонерного товариства “Виробничо-технічне підприємство “УКРЕНЕРГОЧОРМЕТ” (61051, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 339, код ЄДРПОУ 00192494), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25, Код ЄДРПОУ: 32905858):
- пеню у сумі 175 245,69 грн.;
- три відсотки річних у сумі 42 669,09 грн.;
- втрати від інфляції у сумі 306 907,84 грн.
- витрати, понесені на оплату судового збору у розмірі 7872.34 грн.;
- витрати на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 8227,80 грн.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Управлінню Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, 25, Код ЄДРПОУ: 32905858) 6479,62 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 625 "01" серпня 2023 р., оригінал якого знаходиться у позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "09" жовтня 2023 р.
Суддя О.О. Присяжнюк