ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04 жовтня 2023 року Справа № 5/71-1740
УХВАЛА
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянув заяву Дочірнього підприємства "Тиса" №б/н (вх. №7418) від 07.09.2023 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького спільного підприємства "Фукс Мастила Україна"
до відповідача Дочірнього підприємства "ТИСА" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Закарпатський"
про стягнення 44280 грн 32 коп
за участі заявника (боржника): Гарагуц І.Ф. - директор.
Встановив: В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилась справа №5/71-1740 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-німецьке спільне підприємство "Фукс Мастила Україна" до Дочірнього підприємства "ТИСА" Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Закарпатський" про стягнення 44280 грн 32 коп. заборгованості.
Рішенням суду від 01.12.2010 позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь кредитора 42774 грн 25 коп. боргу, 256 грн 65 коп. втрат від інфляції, 632 грн 82 коп. 3% річних, 436 грн 64коп. витрат по сплаті державного мита, 232 грн 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На його виконання 17.12.2010 Господарським судом Тернопільської області було видано відповідний наказ.
13.09.2023 на адресу суду від Дочірнього підприємства надійшла заява №б/н (вх. №7418) від 07.09.2023 про визнання цього виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
В її обґрунтування заявник зазначає, що 16.09.2011 Господарським судом Тернопільської області було порушено провадження у справі №17/Б-5022/1339/2011 про банкрутство ДП "Тиса". В подальшому, ухвалою суду від 24.01.2012, котра у встановленому порядку набрала законної сили, затверджено Реєстр вимог кредиторів відносно Дочірнього підприємства "Тиса" ВАТ "Племінний завод "Закарпатський". До їхнього числа ТОВ "Фукс Мастила України" не включено. Відтак, в силу спеціального законодавства у сфері банкрутства, зобов'язання боржника перед Спільним підприємством вважаються погашеними. Як наслідок, судовий наказ від 17.12.2010 у справі №5/71-1740 є таким, що не підлягає виконанню.
Представник боржника (відповідач) в судове засідання 04.10.2023 року прибув, підтримав подану ним заяву повністю. Натомість, стягувач до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у встановленому процесуальним законодавством порядку. З даного приводу, ч.3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви. Зважаючи на цю процесуальну норму, заява розглядається судом за відсутності представника кредитора.
Розглянувши заяву боржника про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до першої та другої частин статті 328 ГПК України господарський суд може за заявою боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відтак, за визначенням законодавця, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, слід розділити на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У спірних правовідносинах, підставою для винесення судового наказу слугувало рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2010 по справі № 921/592/23, яке у встановленому порядку набрало законної сили.
Із листа Теребовлянського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області ( вих. № 25850 від 03.10.2023) слідує, що на підставі цього виконавчого документа, державним виконавцем 17.01.2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23696366. Це виконавче провадження 24.01.2011 було зупинено. 31.05.2023 органом ДВС винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій, однак станом на 03.10.2023 заборгованість боржника є не погашеною.
При цьому судом встановлено, що 16.09.2011 Господарським судом Тернопільської області було порушено провадження у справі №17/Б-5022/1339/2011 про банкрутство ДП "Тиса" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.
За приписами п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що була чинна на момент порушення справи про банкрутство ДП "Тиса" та на дату затвердження реєстру вимог кредиторів - далі Закон про банкрутство) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Пунктом 1 статті 14 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язанні подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Таким чином, в розумінні законодавця, зважаючи на дату виникнення грошових вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько-німецького спільного підприємства "Фукс Мастила Україна" було конкурсним кредитором боржника, однак із заявами про визнання його кредитором ДП "Тиса" та про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів не зверталося. При цьому суд констатує, що наявність судового рішення та виданого на його підставі виконавчого документа не звільняло позивача від обов'язку звернутися із вище переліченими заявами у межах справи про банкрутство.
Однак, через не вчинення конкурсним кредитором перелічених вище дій, до затвердженого судом 24.01.2012 року Реєстру вимог кредиторів відносно Дочірнього підприємства "Тиса" ВАТ "Племінний завод "Закарпатський" ТОВ "Фукс Мастила України" не включено.
З даного приводу у частині 2 ст. 14 Закону про банкрутство обумовлено, що вимоги конкурсних кредиторів котрі не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Зважаючи на цю правову норму, у пункті 5 ухвали від 24.01.2012 року по справі №17/Б-5022/1339/2011 Господарський суд Тернопільської області ухвалив вважати погашеними вимоги конкурсних кредиторів, що не заявлені взагалі
Окрім того, ухвалою суду від 25.04.2017 по справі №17/Б-5022/1339/2011 припинено провадження у справі про банкрутство ДП "Тиса" у зв'язку із затвердженням між боржником та кредиторами мирової угоди.
Таким чином, суд вважає наявними процесуальні підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Адже заборгованість заявника (відповідача) у даній справі, відповідно до ч.2 ст. 14 Закону про банкрутство є погашеною з 24.01.2012 року. Це виключає вчинення органом ДВС дій із її стягнення у примусовому порядку у 2023 році.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 231, 232-234, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву ДП "Тиса" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2010 року у справі №5/71-1740.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у відповідності до ст. 255 ГПК України. Повний текст ухвали виготовлено 09.10.2023 р.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко