ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"02" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2036/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича (вх. № 2-1417/23 від 22.09.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2036/23
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про розірвання договору та виселення,
ВСТАНОВИВ:
16.05.2023 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича, в якій просив суд розірвати договір оренди №3/77 від 08.04.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Голубовим Іваном Васильовичем, а також виселити Фізичну особу-підприємця Голубова Івана Васильовича з нежитлових приміщень першого поверху № 501а, загальною площею 95,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Давида Ойстраха, № 1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Також, просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича про розірвання договору та виселення було відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем, покладено на позивача.
22.09.2023 до суду від відповідача надійшла заява (вх. № 2-1417/23) з доказами, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 16400,00 грн.
26.09.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області було призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2036/23 на"02" жовтня 2023 року о 12:00 год., про яке сторін повідомлено шляхом направлення ухвали суду на їх електронні адреси.
Крім цього, у вказаній ухвалі суд зазначив про необхідність відповідачу надати суду пояснення з наступних питань: чи заявлялось відповідачем під час розгляду справи по суті про понесення ним судових витрат у виді правничої допомоги; чи заявлялось відповідачем до судових дебатів про подання після ухвалення рішення по суті спору додаткових доказів на підтвердження обставини понесення судових витрат у виді правничої допомоги, а також вказати форму та дату подання (заявлення) такої заяви. Також суд запропонував позивачу надати письмові пояснення щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат.
28.09.2023 від позивача до суду надійшли письмові заперечення, в яких останній просить суд залишити без задоволення заяву відповідача про розподіл судових витрат та розглянути заяву за відсутності представника Департаменту. Заперечуючи щодо заяви відповідача позивач наголошує на тому, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 16400,00 грн не відповідає критерію реальності та розумності їх розміру.
У судове засіданні 02.10.2023 представники сторін не з'явились, при цьому про час та місце розгляду заяви останні були повідомлені належним чином. При цьому, 29.09.2023 від відповідача до суду надійшла заява, в якій останній просить суд провести розгляд заяви за його відсутності, між цим, пояснень, про необхідність надання яких судом було вказано у вищевказаній ухвалі, відповідач суду не подав.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича за вх. ГСОО № 2-1417/23 від 22.09.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2036/23, суд дійшов наступних висновків.
За змістом п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 2-5 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20 Верховний Суд виснував, що наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Крім цього, процесуальний закон також передбачає, що неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат є підставою для відмови стороні у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як встановлено судом, у першій заяві по суті спору - відзиві на позовну заяву відповідач не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Крім цього, іншої заяви (клопотання), яка б змістовно виражала намір відповідача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування судових витрат, матеріали справи не містять.
В цей же час судом встановлено, що відповідач до закінчення судових дебатів докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат не подав, проте зробив заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, пояснень із зазначеного питання відповідач суду не надав і під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі «Івон проти Франції» від 24.07.2003, рішення у справі «Нідерест-Хубер проти Швейцарії» від 18.02.1997).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як вказує Верховний Суд у своїй постанові від 10.06.2021 у справі 3921/201/20 за положеннями ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Однак, відповідно до пункту 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем разом з першою заявою по суті спору, якою з боку відповідача є відзив на позовну заяву, не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, зокрема, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу).
Тобто перший і остаточний розрахунок судових витрат на правничу допомогу відповідачем було подано уже після ухвалення судового рішення, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат у відповідності до ч. 2 ст. 124 ГПК України.
У своїй додатковій постанові від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 Верховним Судом процитовано ст.126 ГПК України та зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 124 ГПК України та встановивши, що відповідачем не було заявлено суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, суд не вбачає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на оплату професійної правової допомоги адвоката, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вищевказані норми процесуального закону та висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича за вх. ГСОО № 2-1417/23 від 22.09.2023 про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2036/23 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Голубова Івана Васильовича (вх. ГСОО № 2-1417/23 від 22.09.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2036/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 09.10.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 09.10.2023.
Суддя О.В. Цісельський