Справа № 738/1412/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/38/23
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у місті Чернігові матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоданилівка, Казанківського району Миколаївської області, проживаючого до засудження по АДРЕСА_1 , засудженого за ч. 2 ст. 15, п.п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
про відмову у задоволенні клопотання про застосування положень ч.ч. 3 та 4 статті 68 КК України,
за участю учасників судового провадження
прокурора ОСОБА_7
захисника-адвоката ОСОБА_8
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2021 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні його клопотання про застосування положень ч.ч. 3 та 4 статті 68 КК України.
Відмовляючи у задоволенні вищевказаного клопотання суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що питання про застосування до засудженого ОСОБА_6 положень статті 68 КК України вже вирішено ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року, а у задоволенні його повторних клопотань з цього приводу було відмовлено ухвалами Менського районного суду Чернігівської області від 04.09.2019 р., 03.11.2020 року.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його клопотання про застосування положень ч.ч. 3, 4 ст. 68 КК України, привести вирок Первомайського міскрайонного суду Миколаївської області 29.11.2013 року у відповідність до ЗУ від 07.09.2016 №1492- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», замінивши призначене йому покарання у виді 15 років позбавлення волі на позбавлення волі на 10 років та призначити остаточне покарання за ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що станом на 29.11.2013, санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачала довічне позбавлення волі, а відповідно до вимог пункту 6.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» правила ч. 3 ст. 68 КК України не можуть бути застосовані при призначенні покарання, якщо за злочин передбачене довічне позбавлення волі, оскільки даний вид покарання є таким, що виключає можливість визначення двох третин максимального строку.
На сьогоднішній день, ЗУ №1492-УІІІ внесені зміни до ст. 68 КК України, які пом'якшують кримінальну відповідальність особи за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин і відповідно до вимог діючого кримінального законодавства мають бути застосовані до нього. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На даний час найбільш суворим видом покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 115 КК України з урахуванням ч. 4 ст. 68 КК України є 15 років позбавлення волі. Тобто за замах на злочин покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку і такий механізм не може бути застосований тільки у разі призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в його випадку за замах на злочин найбільш суворий вид покарання є 15 років позбавлення волі, тому вважаю, що є законні та обґрунтовані підстави для застосування відносно нього положення ч.ч. 3, 4 ст. 68 КК України. Крім того, звертає увагу, що ч. 4 ст. 68 КК України не конкретизує будь-які статті КК України, а визначає максимальну межу покарання, яка може бути застосована у разі готування або замаху на злочин.
В запереченнях на апеляційну скаргу засудженого прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги засудженого.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні судового рішення
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 15, п.п 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч.1 ст.70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції».
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18.02.2014 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року залишено без змін.
Згідно з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року набрав законної сили 19.02.2014 року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2014 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 листопада 2013 року приведений у відповідність з діючим законодавством. Засудженого ОСОБА_6 звільнено від покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, призначеного за ч. 3 ст. 364 КК України, а також призначене йому покарання за ч. 3 ст. 364 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі змінено на 3 роки обмеження волі.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року приведено у відповідність до Закону України №1492-VIII від 07.09.2016 року щодо змін внесених в частину 4 статті 68 КК України, та засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст.15, п. п. 4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст. 54 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю та з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції»; за ч. 3 ст. 152 КК України до 10 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 364 КК України до 3 років обмеження волі; за ч. 1 ст. 366 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно до відбуття ОСОБА_6 визначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції». В іншій частині вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.11.2013 року залишено в тій же редакції.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07.02.2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року без змін.
08.07.2019 року ОСОБА_6 повторно звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з клопотанням про застосування до нього положень частин 3, 4 статті 68 КК України.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 04.09.2019 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього положень частин 3, 4 статті 68 КК України відмовлено.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.11.2019 року ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 04.09.2019 року залишено без змін.
В 2020 році ОСОБА_6 втретє звертався до суду із клопотанням про застосування до нього положень частин 3, 4 статті 68 КК України, в задоволенні якого ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03.11.2020 року, яка набрала законної сили 19.01.2021 року, було відмовлено.
За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_6 не може бути задоволеним, оскільки, фактично засуджений не погоджується з ухвалами, постановленими судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції в частині вирішення питання щодо застосування положень статті 70 КК України. Вказані судові рішення вступили в законну силу. Апеляційний суд не має повноважень повторно переглядати справу, яка вже розглянута і по якій рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Посилання ОСОБА_6 на норми національного законодавства не спростовують вищенаведеного.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, в обраний заявником спосіб є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 25.07.2017 року, не може бути поставлено під сумнів, а здійснення її перегляду не є виправданим та обґрунтованим, тому висновки суду 1 інстанції про відмову в задоволенні клопотання засудженого про приведення вироку суду у відповідність із законодавством України є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів.
Тому, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 419, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання про застосування положень ч.ч. 3 та 4 статті 68 КК України,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4