ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХвала
про закриття підготовчого провадження
та призначення справи до судового розгляду по суті
"21" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/306/23
За позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача 1 Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача 2 Малого приватного підприємства “Карпати”, м. Ужгород Закарпатської області
про визнання незаконним та скасування рішення Оноківської сільської ради №1317 від 14.12.2019 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель”; визнання недійсною Додаткової угоди від 21.01.2020 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996, укладеної між Оноківською сільською радою та Малим приватним підприємством “Карпати”; зобов'язання Малого приватного підприємства “Карпати” повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га у комунальну власність об'єднаної територіальної громади в особі Оноківської сільської ради,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Прокуратури - Стець В.М., прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури
Позивача - Ільницька Л.М., представник у порядку самопредставництва
Відповідача 1 - Сатмарі Н.М., представник у порядку самопредставництва
Відповідача 2 - Колотуха І.О., адвокат, ордер серії АО №1090254 від 30.05.2023
СУТЬ СПОРУ: Керівник Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області до відповідача 1 Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області та до відповідача 2 Малого приватного підприємства “Карпати”, м. Ужгород Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення Оноківської сільської ради №1317 від 14.12.2019 “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель”; визнання недійсною Додаткової угоди від 21.01.2020 про внесення змін до Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996, укладеної між Оноківською сільською радою та Малим приватним підприємством “Карпати”; зобов'язання Малого приватного підприємства “Карпати” повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:10:020:0271 площею 36,9002 га у комунальну власність об'єднаної територіальної громади в особі Оноківської сільської ради.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.04.2023 відкрито провадження у справі №907/306/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2023. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачам строк для надання суду відзивів на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копій таких прокурору та позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачу строк для надання суду та відповідачам відповіді на відзиви в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копій відзивів.
Ухвалами суду від 31.05.2023 та 16.08.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Присутній у підготовчому засіданні прокурор підтримав подане через канцелярію суду клопотання №07.53-107-7345ВИХ-23 від 20.09.2023 (вх. №02.3.1-02/6545/23 від 21.09.2023) та просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з підготовкою прокуратурою заяви про зміну предмета позову в даній справі та ініціюванням питання щодо сплати судового збору за її подання.
Розглянувши подане прокурором клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.
Згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даному контексті суд зазначає, що підготовчі засідання в даній справі неодноразово відкладалися, свідченням чого є відповідні ухвали суду від 31.05.2023 та 16.08.2023, а відтак, прокурор об'єктивно не був позбавлений можливості подати заяву про зміну предмета позову із дотриманням строку, передбаченого процесуальним законом. Більше того, ч. 2 ст. 183 ГПК України встановлений виключний перелік підстав для відкладення підготовчого засідання у справі, яким не охоплюється обставина, наведена прокурором у поданому суду клопотанні, з огляду на що в задоволенні останнього належить відмовити.
Присутня в підготовчому засіданні представник відповідача 1 підтримала доводи, наведені в надісланому на адресу суду клопотанні №928/03-38 від 10.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3583/23 від 16.05.2023), та, зокрема, наголосила на наявності підстав для залишення позовної заяви в даній справі без розгляду у зв'язку з тим, що прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, мав би обґрунтувати та підтвердити неналежне здійснення своїх повноважень вищевказаним державним органом. Стверджує також про те, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Оноківці, урочище “Оріховське озеро” на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такі відносяться до земель комунальної власності, розпорядником яких є Оноківська сільська рада.
Водночас як зазначає представник відповідача 1, листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, на який прокурор посилається як на факт невжиття останнім відповідних заходів реагування щодо захисту інтересів держави, лише повідомлено про припинення проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, а також про відсутність коштів для сплати судового збору за подання позову в даній справі до суду.
За твердженням представника відповідача 1, будь-які заходи контролю, здійснені в межах повноважень, на предмет дотримання вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки в користування за Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №2 від 08.08.1996, прийнятті Оноківською сільською радою рішення №1317 від 14.12.2019 про продовження дії вказаного Договору строком на 49 років та укладенні Додаткової угоди про внесення змін до Договору від 21.01.2020, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області не здійснювались, і, відповідно, підстави для звернення прокурора до суду в інтересах означеного державного органу відсутні.
Відповідач 1 звертає увагу також на те, що лист Ужгородської окружної прокуратури щодо вжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області заходів реагування для захисту інтересів держави датований 30.03.2023, отриманий позивачем 31.03.2023, відповідь на вказаний лист датована 06.04.2023, а вже 17.04.2023 позов у даній справі поданий прокурором до суду. На переконання відповідача 1, з урахуванням фактичного припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану, в Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області як органу контролю за дотриманням вимог земельного законодавства був відсутній розумний строк (10 днів), а також правові підстави для здійснення державного контролю й відповідного реагування за повідомленням керівника Ужгородської окружної прокуратури.
Представник відповідача 2 в поданому суду відзиві на позовну заяву б/н від 01.06.2023 (вх. №02.3.1-02/4122/23 від 05.06.2023) також зазначає про те, що Ужгородська окружна прокуратура звернулась до суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за відсутності на те законних підстав і доказів можливості такого звернення, оскільки за змістом листа №107-0.7-1533/2-23 від 06.04.2023, наданого у відповідь на повідомлення прокурора в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області зазначено, що “зі змісту листа Ужгородської окружної прокуратури відповідний факт нездійснення або неналежного здійснення своїх повноважень уповноваженими органами влади й, відповідно, підстав для захисту законних інтересів держави не встановлено”. Таким чином, на переконання представника відповідача 2, судом відкрито провадження за позовом, поданим особою, яка не має процесуальної дієздатності. Представник відповідача 2 наголошує, що Держгеокадастр не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення та інших будь-яких земель, а спірна земельна ділянка є ділянкою комунальної власності, яка розташована на території Оноківської об'єднаної територіальної громади і жодного відношення до Держгеокадастру не має, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача 2, прокурором у межах даної справи визначено неналежного позивача.
Присутній у підготовчому засіданні прокурор щодо заявленого відповідачем 1 клопотання про залишення позову без розгляду заперечив із підстав, викладених у поданих через канцелярію суду письмових запереченнях №07.53-107-4199ВИХ-23 від 31.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3984/23 від 31.05.2023), та, зокрема, зазначив про те, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Прокурор звертає увагу, що згідно з підп. 33 п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. У той же час, на підставі пункту 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що ним вірно визначено Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Водночас прокурор зауважує про те, що позивач у справі фактично повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду з позовною заявою із метою захисту інтересів держави в даних правовідносинах, вказавши при цьому обставину, яка перешкоджає такому реагуванню (відсутність коштів для сплати судового збору за подання позову).
Крім того, прокурор зазначає, що після прийняття Оноківською сільською радою оспорюваного рішення, представник відповідача 2 - МПП “Карпати” - 26.12.2019 звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру. Поряд із цим, рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21.01.2020 відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру із огляду на те, що технічною документацією із землеустрою, затвердженою спірним рішенням органу місцевого самоврядування, змінено категорію земель, цільове призначення та склад угідь земельної ділянки. Також державним кадастровим реєстратором вказано про те, що Договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 08.08.1996 припинений розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 30.04.2003.
Водночас за твердженням прокурора, органом Держгеокадастру ні після 21.01.2020, ні після отримання повідомлення прокурора належних заходів щодо відновлення порушених інтересів держави у розумні строки не вжито.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви в даній справі без розгляду, а також близькі за змістом доводи представника відповідача 2, викладені у відзиві на позов, суд зазначає наступне.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
“Інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, на яке, за твердженням прокурора, покладено обов'язок щодо здійснення контролюючих функцій у спірних правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Газа Ж.Й. №РВ-2100398932020 від 21.01.2020 було відмовлено Малому приватному підприємству “Карпати” у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру із посиланням, зокрема, на невідповідність технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, повернення якої в комунальну власність є однією із вимог, заявлених прокурором у даній справі. Так, державним кадастровим реєстратором встановлено, що означеною технічною документацією змінено категорію земель, цільове призначення та склад угідь; крім того, ним зазначено про припинення Договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 08.08.1996 на підставі розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації №217 від 30.04.2003.
Водночас із моменту прийняття вищевказаного рішення органами Держгеокадастру не вживались будь-які дії, спрямовані на ініціювання заходів державного контролю (нагляду) за додержанням вимог земельного законодавства, встановлення наявності порушених інтересів держави чи захисту їх у судовому порядку в разі такої наявності.
Більше того, в листі №10-7-0.7-1533/2-23 від 06.04.2023, поданому прокурору у відповідь на повідомлення в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, позивач, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору для звернення з позовом до суду, зазначив про неможливість вжиття заходів для захисту інтересів держави в судовому порядку.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що органами Держгеокадастру не здійснювався захист інтересів держави у спірних правовідносинах, відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави, а заперечення відповідачів в цій частині відхиляються судом.
З урахуванням зазначеного вище, суд вважає доведеною наявність підстав для подання прокурором позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви в даній справі без розгляду.
Відповідачі в ході підготовчого провадження скористалися наданим їм правом та подали суду відзиви на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України. Прокурор подав суду відповідь на відзиви, а відповідач 2 - заперечення на відповідь на відзиви.
У даному підготовчому засіданні прокурор, уповноважені представники позивача та відповідачів наголосили на тому, що повідомили суд про всі обставини справи, які їм відомі; зазначили про подання ними всіх доказів, якими обґрунтовано позов та заперечення у даній справі, та які необхідні для розгляду справи по суті.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що на стадії підготовчого провадження у справі остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; здійснені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; забезпечені сторонам права, надані ст. 42 Господарського процесуального кодексу України з метою всебічного, повного й об'єктивного вирішення спору, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
На підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Приписами статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення судом учасникам у даній справі реалізації їх процесуальних прав, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, а також із огляду на графік розгляду призначених до слухання інших справ, які перебувають у провадженні судді Пригари Л.І., суд доходить висновку про призначення судового засідання у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 182, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України
СУД ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області №928/03-38 від 10.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3583/23 від 16.05.2023) про залишення позовної заяви без розгляду.
2. Закрити підготовче провадження у справі №907/306/23.
3. Призначити справу №907/306/23 до судового розгляду по суті.
4. Судове засідання призначити на 31 жовтня 2023 р. на 16:00 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а в залі судових засідань №1.
5. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання на власний розсуд.
6. Копію ухвали надіслати учасникам спору.
7. Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
8. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Пригара Л.І.