БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/688/23
Провадження № 2/730/177/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" жовтня 2023 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Ріхтера В.В.,
з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Костюка І.В. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лук'яненко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується технічним паспортом НОМЕР_2 . 12.06.2022 року відповідач по вул. Незалежності 86А, м. Борзна Чернігівської області у вечірній час вчинив умисні дії щодо зупинення автомобіля марки Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та, погрожуючи фізичною розправою, тримаючи в руках дерев'яну биту, почав умисно наносити нею удари по різним частинам автомобіля, чим заподіяв матеріальних збитків у вигляді пошкодження автомобіля на суму 343287,25 грн. що підтверджується висновком товарознавчої експертизи. За фактом умисного пошкодження чужого майна ВП № 1 Ніжинського РВП ГУ НП у Чернігівській області відкрито кримінальне провадження № 42022270310000185 від 20.06.2022 року. У вказаному кримінальному провадженні позивач є потерпілою особою. У рамках кримінального провадження в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до моменту пошкодження автомобіль марки Volkswagen Passаt, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , знаходився в технічно справному стані, водієм постійно підтримувався догляд автомобіля як зовні, так і в салоні, пошкоджень не було, пошкоджень складових частин автомобіля не було, пробіг автомобіля складав 198538 км. Висновком експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № CE-19/125-22/3861-АВ від 27.07.2022 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску внаслідок умисного пошкодження, що мало місце 12.06.2022 року, станом на 12.06.2022 року може становити 343287,25 гривень, а тому відповідач має перед позивачем грошове зобов'язання щодо сплати матеріальної шкоди у вигляді відновлювального ремонту пошкодженого майна у сумі 343287,25 грн., відповідно до розрахунку вартості відновлювального ремонту відповідно до висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/125-22/3861-АВ від 27.07.2022 року. Також, із посиланням на висновки Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі, просить також стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (38090,76 та 8 605,69 гривень відповідно). Крім того, вважаючи дії відповідача неправомірними, також просить стягнути з останнього моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.
26.06.2023 року позовна заява надійшла на адресу суду.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Цією ж ухвало роз'яснено сторонам про можливість звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21.07.2023 року суд перейшов від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В установлений судом строк та у подальшому відповідач відзив до суду не надав, до суду для надання пояснень, не з'явився.
IІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, з відзивом до суду не звертався. Фактично позиція представника відповідача зводиться до того, що у кримінальному провадженні жодної вини ОСОБА_2 не встановлено, а тому він, в силу вимог ст. 62 Конституції України, не може нести й жодної матеріальної відповідальності. Інших доводів представник відповідача не навів.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується технічним паспортом НОМЕР_2 .
12.06.2022 року відповідач по вул. Незалежності 86А в м. Борзна Чернігівської області у вечірній час вчинив умисні дії щодо зупинення автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та, тримаючи в руках дерев'яну биту, наніс удари по різним частинам автомобіля, чим заподіяв матеріальних збитків у вигляді пошкодження автомобіля.
Висновком експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № CE-19/125-22/3861-АВ від 27.07.2022 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску внаслідок умисного пошкодження, що мало місце 12.06.2022 року, станом на 12.06.2022 року може становити 343287,25 гривень.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2. ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Однак, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред'явлено позов (висновки Верховного Суду у постанові від 10.06.2019 у справі № 591/5118/14-ц).
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що сторонами не оскаржується (а.с.10).
Як на доказ винуватості відповідача, а саме заподіяння ним ударів битою по автомобілю, позивачем суду надано технічний носій з відеозаписом, згідно якого убачається, що позивач завдає неодноразові удари битою по автомобілю позивача (а.с.110). Вказаний диск було у судовому засіданні відтворено у повному обсязі.
Представник відповідача зазначив, що вказаний доказ не є належним, оскільки на відео не видно особу, не зрозуміло хто саме завдає удари, коли це було та що це за обставини.
Оцінюючи вказаний доказ, суд виходить з такого.
Дана категорія справи передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тобто саме відповідач має спростувати заподіяння ним шкоди.
У цій справі відповідач жодного разу не з'явився до суду, не надіслав до суду відзив та не заперечив, що це не він наносить удари битою.
Натомість, з відеозаписів убачається, що особу, що завдає ударів, видно добре та чітко, її можливо ідентифікувати.
Також, з відео видно та чутно, як особа, що завдає ударів битою, після приїзду на місце працівників поліції особисто зазначає, що вона не заперечує, що це він завдав умисно пошкоджень автомобілю через ревнощі щодо своє дружини та просить «так це й зазначити». Загалом, з відеозапису, безсумнівно убачається, щодо чого виник конфлікт - на ґрунті ревнощів, що неодноразово повторює особа, що завдає ударів по автомобілю.
Слід звернути увагу на те, що вказаний відеозапис був також досліджений у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022275390000101 від 12.06.2022 року за ч. 1 ст. 125 К України, де останній був визнаний речовим доказом. Так, вказаний диск було оглянуто, та, як зазначає дізнавач, в ході перегляду відео встановлено, що моментів нанесення ОСОБА_2 ударів ОСОБА_1 не видно. Таким чином, у постанові прямо констатовано, що «встановити причетність ОСОБА_2 до умисного нанесення тілесних ушкоджень не знайшла свого документального підтвердження», що, в свою чергу, не виключає нанесення ударів ОСОБА_2 по автомобілю. Крім того, сам ОСОБА_2 не оскаржував постанову про закриття кримінального провадження від 07.07.2022 року в частині зазначення того, що він був учасником подій 12.06.2022 року.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань суду, показала, що 12.06.2022 року вона ввечері їхала в автомобілі разом із ОСОБА_1 , вони їхали додому з роботи, ОСОБА_1 її підвозив, це було приблизно о 23.00 годині. Їм дорогу перегородила автівка, з якої вийшов ОСОБА_2 , після чого він почав бити битою автомобіль ОСОБА_1 , свої дії він довго не припиняв, застрибував на авто, порізав автівці колеса. ОСОБА_2 був дуже агресивний. Після його дій автомобіль був знівечений. Викликали поліцію, однак свідок її не дочекалася. Додатково пояснила, що ОСОБА_2 дійсно є її колишнім чоловіком, оскільки з ним вона розлучилася, відносини не підтримуються та вони не спілкуються. Неприязних відносин немає, підстав оговорювати ОСОБА_2 в неї немає.
Щодо показань свідка з боку представника відповідача зауважень не надійшло та останній не просив їх визнати неналежними.
А тому, суд вважає показання вказаного свідка належними та допустимими, оскільки вони під сумнів учасниками судового розгляду не ставилися, доказів обмови свідком суду не надано, тим більше, що свідок попереджався про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
У необхідних випадках для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу. Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови у позові, при цьому, наявність пошкоджень на транспортному засобі, їх причинний зв'язок з подією, має довести особа, яка пред'явила позов про відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Висновком експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № CE-19/125-22/3861-АВ від 27.07.2022 року, що проведено у межах досудового розслідування, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Passat, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску внаслідок умисного пошкодження, що мало місце 12.06.2022 року, станом на 12.06.2022 року може становити 343287,25 гривень.
У висновку зазначено, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Вказаний висновок було проведено в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2022 року за № 12022270310000185. Так, постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Ніжинського районного відділу поліції від 21.06.2022 року призначено транспортно-товарознавчу експертизу, до проведення якої залучено експертів Чернігівського НДЕКЦ МВС України. У межах експертизи було проведено ремонтну калькуляцію № 32-2022, згідно якої загальна сума запчастин складає 284299,57 грн, вартість робіт 19891,40 грн., вартість фарбування з матеріалами 39096,28 грн., загальна вартість ремонту складає 343287,25 грн (а.с. 36, 37/зворот).
Окремо слід зазначити, що ані відповідачем, ані представником відповідача взагалі не ставився під сумнів вказаний висновок та останні не висловлювали свою незгоду з загальною вартістю відновлювального ремонту автомобіля чи щодо порушення порядку проведення такої експертизи.
Враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, стороною відповідача не надано доказів, які б спростовували викладені у висновку дані, клопотань про призначення експертизи стороною відповідача не заявлялося.
За таких обставин висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України № CE-19/125-22/3861-АВ від 27.07.2022 року приймається судом як належний та допустимий доказ.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява №7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
В цивільних справах ЄСПЛ використовує стандарт «баланс ймовірностей» (a balance of probabilities): слід довести, що факт скоріше був, аніж не був, тобто суб'єктивна впевненість може бути виміряна як така, що дорівнює 51% і вище (ця математична аналогія випливає із пояснення в справі Miller v Minister of Pensions [1947] 2 All ER 372). В практиці ЄСПЛ можна знайти десятки рішень, де суд посилається на «balanceofprobabilities» для оцінки обставин справи. Наприклад, в рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р. суд застосовує «баланс ймовірностей». У рішенні J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р. ЄСПЛ вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам. Кожна людина з власного досвіду має уявлення про те, що деякі факти трапляються рідко, а деякі - часто. Це називають апріорною вірогідністю або, згідно з англійськими суддями, «вірогідністю, що визначена природою речей» (inherent probability). З цього починається процес доказування: чим менш правдоподібна та обставина, яку слід довести, тим більш переконливими мають бути докази, і навпаки, чим більш вірогідною здається обставина, тим менше зусиль потрібно від сторони, на яку покладено тягар доведення, аби переконати суд.
Таким чином, вказаний стандарт відрізняється від стандарту, що застосовується у кримінальних провадження - презумпції невинуватості.
А тому, суд вважає непереконливими доводи представника відповідача про те, що винуватість відповідача у цій справі недоведена, оскільки у межах кримінальних проваджень його вина не встановлена.
Верховний Суд в постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Ураховуючи те, що згідно чинного законодавства відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, суд дійшов висновку про те, що позов про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 343287,25 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Тож завдана майнова шкода відповідачем не спростована і має прямий взаємозв'язок із вищевказаною подією яка відбулась 12.06.2022 року.
Що стосується посилання позивача на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі, та, у зв'язку з цим, стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (38090,76 та 8 605,69 гривень відповідно), то суд зазначає таке.
Суд погоджується, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди. Однак, наведена практика Верховного Суду не є релевантною до цієї справи. Крім того, із вказаних рішень ВС убачається, що сторони застосовували інститут досудового врегулювання, чого не було у цій справі. Матеріалами цієї справи не підтверджено, що позивач взагалі звертався до відповідача з питання відшкодування йому будь-яких коштів. Тим більше, між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання, а сума є неузгодженою.
Що стосується моральної шкоди.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначено лише те, що вона спричинена пошкодженням майна та неможливістю його використання, а також нанесенням тілесних ушкоджень, вчиненням відповідачем щодо позивача кримінального правопорушення. Інших доводів не зазначено, будь-яких доказів спричинення моральної шкоди не надано.
Загалом, у цій справі треба оремо зупинитися на позиції позивача щодо вчинення щодо нього кримінального правопорушення з боку відповідача, про що неодноразово згадується у позовній заяві та зазначалося представником позивача у судовому засіданні.
На думку суду, факт вчинення з боку відповідача щодо позивача будь-якого кримінального правопорушення не доведений.
Так, постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 24.04.2023 року кримінальне провадження закрите в частині незаконного пошкодження майна у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (а.с. 108-109).
Постановою дізнавача СД відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 07.07.2022 року кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 148).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, вказані постанови не оскаржувалися.
Таким чином, вже на день подачі позовної заяви до суду в розпорядженні позивача були наявні дані щодо закритих кримінальних проваджень, а тому посилання на ту обставину, що щодо ОСОБА_2 наявні кримінальні провадження, в яких ОСОБА_1 є потерпілим, є недоречним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Таким чином, доводи позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди через нанесення відповідачем позивачу тілесних ушкоджень не знайшли свого підтвердження, оскільки доказів такому не надано.
Інші докази в цій частині, що були надані позивачем, як-то: протокол допиту потерпілого (а.с. 19-22), протокол допиту свідка (а.с.23-25), постанова про проведення судово-медичної експертизи та висновки експертизи (а.с. 104-107), судом до уваги не беруться, оскільки вказані докази були здобуті в межах кримінального провадження, за результатом якого провадження закрито саме з підстав відсутності даних нанесення ОСОБА_2 будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Крім того, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що бачила лише, як були нанесені пошкодження автомобілю. Що стосується тілесних ушкоджень, то про вказані свідок не показала, питань в цій частині у сторін розгляду справи не було.
Що стосується письмових пояснень потерпілого, то вказані пояснення не є доказом у розумінні вимог ЦПК, оскільки суд, за сталою судовою практикою Верховного Суду може обґрунтовувати свої висновки показаннями свідка лише якщо такого було безпосередньо допитано під час судового засідання. ОСОБА_1 своїм правом на участь в розгляді справи не скористався, клопотань про допит його як свідка до суду не надходило.
Однак, судом враховується, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн., на думку суду, достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд, враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача, тобто пошкодження належного позивачу майна, призвели до незначних вимушених змін у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань, а тому вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 5000 грн. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
При цьому, суд враховує й те, що позивач взагалі не здійснив розрахунок розміру моральної шкоди.
ІV. Інші питання.
Приймаючи до уваги положення частини першої статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3476 гривень у відшкодування сплати судового збору (348287,25 х 100 : 439983,70 (ціна позову) = 79 %). Розрахунок: судовий збір - 4400 х 79 % = 3476 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, ст. 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 343287,25 гривень матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3476,00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 09.10.2023 року.
Суддя Ріхтер В.В.