ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 жовтня 2023 року
м. Харків
справа № 644/1587/23
провадження № 22-ц/818/1775/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року, ухвалене суддею Клименко А.М.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розрахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 04.09.2007 сторони уклали кредитний договір № 820/2-27/21/047/200, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит для придбання нерухомого майна у сумі 29750 грн. зі сплатою 11,75% річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 03.09.2022. Своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 не виконав, в зв'язку з чим станом 02.01.2023 за ним виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 142693 грн. 89 коп., з яких: 22882грн. 37 коп. - сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість, 119811 грн. 51 коп. - сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 2684 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 820/2-27/21/04-7/200 від 04.09.2007, розраховану на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, що станом на 02.01.2023 складає 142693 грн. 89 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» сплачену суму судового збору в розмірі 2684 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року доповнено, серед іншого пунктом 18, зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Зазначає, що п. 6-1 ЗУ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» визначено, що у період дії в України воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Вказує, що позивачем документально підтверджено факт розірвання договору кредиту в односторонньому порядку, оскільки є постанова нотаріуса про звернення стягнення на квартиру відповідача за рахунок коштів, отриманих від реалізації задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 254247,32 грн. Зазначає, що позивачем не надано суду іпотечний договір від 04.09.2007 року укладений в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту. Наголошує, що оскаржуване рішення суперечить позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 23.11.2022 року у справі № 285/3536/20. Зазначає, що був позбавлений права подати до суду відзив на позовну заяву, оскільки не був повідомлений про розгляд справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача до відповідача цілком обґрунтована, оскільки останній не виконав умов укладеного з ним договору і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 820/2-27/21/04-7/200 від 04.09.2007, розраховану на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, що станом на 02.01.2023 складає 142693 грн. 89 коп.
Колегія судді не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом першої інстанції встановлено, що АКБ СР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 04.09.2007 уклали кредитний договір № 820/2-27/21/04-7/200, відповідно до якого банк надав кредитні кошти в сумі 29750 доларів США, а відповідач зобов'язався їх повернути, зі сплатою відсотків в розмірі 11,75%, а також комісії.
20.10.2008 сторони уклали додаткову угоду до договору кредиту № 820/2-27/21/04-7/200 та домовились з 20.10.2008 встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних.
Відповідно до виконавчого напису № 2094 від 27.09.2010 року приватним нотаріусом ХМПО Хаславською К.В. звернуто стягнення на однокімнатну квартиру, загальною площею 34,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк» у розімрі 254 247, 32 грн.
Рішенням АТ «УКРСОЦБАНК» від 15.10.2019 № 5/2019 все майно, права та обов'язки АТ «УКРСОЦБАНК» передані АТ «АЛЬФА-БАНК».
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» прийнято рішення про зміну назви АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК».
АТ «Сенс Банк» була направлена вимога про усунення порушень на ім'я ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року по справі № 285/3536/20 зробив наступні висновки:
«Натуральним зобов'язання (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності. Законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України.
Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.»
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що внаслідок невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 02.01.2023 складає 142693 грн. 89 коп., з яких: 22882грн. 37 коп. - сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість, 119811 грн. 51 коп. - сума заборгованості за інфляційними втратами на кредитну заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи АТ «Сенс Банк» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) до ОСОБА_1 не пред'явило.
Матеріали справи не містять доказів, що виконавчий напис № 2094 від 27.09.2010 року щодо звернення стягнення на квартиру в межах суми 254 247, 32 грн. був виконаний.
З матеріалів справи вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати нараховано на заборгованість 254 247,32 грн., що виникла до 01.02.2020 року - тобто є задавненою.
За таких обставин, враховуючи що позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги, суд вважає, що в позові АТ «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України необхідно відмовити.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року -скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
О.В. Маміна
Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2023 року.