Справа № 344/15023/23
Провадження № 11-кп/4808/500/23
Категорія ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2023 року про повернення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить визнати його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким таким, що підлягає до розгляду.
Вказує, що в його клопотанні відсутня нецензурна лексика, він не ображав судову систему і юстицію, а посилання суду першої інстанції на це не відповідає дійсності.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2023 року повернуто клопотання, з усіма доданими до нього матеріалами, засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, із іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють.
Оскільки засуджений у клопотанні висловлюється у сторону колегії суддів, що розглядала його попереднє та аналогічне за змістом клопотання, образливими словами та некоректно висловлюється з приводу ухвалених судом рішень, суд дійшов висновку про повернення клопотання особі, яка його подавала.
Під час апеляційного розгляду:
- засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали подання, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що вона не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
За приписами ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
ОСОБА_7 , засуджений вироком Волноваського районного суду Донецької області від 23 жовтня 2013 року за п.п. 1, 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 194 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Ознайомившись з клопотанням, суд першої інстанції дійшов до висновку про поверненнґ клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, оскільки засуджений висловлюється у сторону колегії суддів, що розглядала його попереднє та аналогічне за змістом клопотання, образливими словами та некоректно висловлюється з приводу ухвалених судом рішень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.
Також положеннями ч. 1 ст. 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
При цьому, як вбачається з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом зловживання процесуальними правами будь-кого з учасників кримінального процесу не допускається. При цьому учасники процесу зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Апелянт у подані апеляційній скарзі не може використовувати вислови, що виходять за межі нормальної, коректної та легітимної лексики, оскільки така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування, в першу чергу, у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами, тощо), та у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання апеляційної скарги.
Вказані дії свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які вказані дії вчиняють. Ці дії також суперечать основним принципам та завданням кримінального провадження.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.
У постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
У постанові від 13 березня 2019 року (справа № 199/6713/14-ц, провадження № 14-92 цс 19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ані у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ані у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє.
Ці дії суперечать загальній засаді кримінального судочинства (п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Аналогічно Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Тобто, учасники процесу повинні не припускати використання образливої лексики під час оформлення документів для подання до суду всіх інстанцій, оскільки така лексика не підсилює ефективність і переконливість інформації в документах офіційно-ділового стилю, а свідчить про культурний вакуум та демонструє неповагу до суддів, тому з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді.
Крім того, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій, констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи пп. «а» п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4лютого 2003 року, заяви №61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад кримінального провадження, вчинення особою вказаних вище дій, на думку колегії суддів, правильно визнано судом першої інстанції, як зловживанням особою своїми процесуальними правами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що зміст клопотання суперечить основним засадам (принципам) кримінального провадження та його завданню, а тому воно не може бути оголошене та розглянуте судом.
Також колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не позбавляє права ОСОБА_7 повторно звернутися з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, зміст якого відповідає вимогам закону.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким є законною та обґрунтованою, апелянтом не наведено підстав для її скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2023 року про повернення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5