КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/30817/23
Провадження № 2/947/4649/23
УХВАЛА
09.10.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Калініченко Л.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
27.09.2023 року до Київського районного суду м. Одеси в електронній формі через підсистему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування, в якій позивач просить суд:
- встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею померлого ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 в порядку за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.09.2023 року вищевказану позовну заяву залишено без руху. Одночасно ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.09.2023 року було повернуто заяву позивача про забезпечення позову.
05.10.2023 року на виконання ухвали суду від 28.09.2023 року надійшла заява про усунення недоліків, надана представником позивача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд». Разом з заявою представником надано квитанцію про доплату судового збору.
Оглянувши подані до суду документи, судом встановлено відповідність позовної заяви вимогам статті 175, 177 ЦПК України.
За наслідком чого, ухвалою судді від 09.10.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
Також, разом з заявою на усунення недоліків поданої заяви, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- встановити заборону будь-яким державним чи приватним нотаріусам Одеського нотаріального міського округу видавати на ім'я третіх осіб свідоцтва про право власності на спадщину, в тому числі свідоцтво про право власності на спадщину на нерухоме майно, в межах процедури оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3 ;
- накласти арешт на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме на частку квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування заяви представник посилається на те, що наразі позивачка не має змоги у встановленому законодавством порядку оформити право на спадщину частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , оскільки немає правовстановлюючих документів на майно.
Однак, як стверджує представник, можливість набуття відповідачем одноосібно права власності на спадщину спадкодавця та фактичного розпорядження відповідачем такою спадщиною уявляється реальною загрозою порушення прав позивачки як потенційного спадкоємця з правом на спадкування такої спадщини на підставі рішення суду в даній справі про визнання права на спадщину (у випадку його ухвалення судом на користь позивачки повністю або частково), адже фактичне одноосібне набуття відповідачем права власності на спадщину, зумовлюючи правомочність щодо розпорядження нею, в тому числі нерухомою її складовою, до моменту прийняття та набрання законної сили таким судовим рішенням, зробить неможливим виконання цього рішення суду.
З урахуванням наведеного, представник позивача вважає, що невжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони будь-якому державному чи приватному нотаріусу Одеського нотаріального міського округу видавати відповідачу чи іншим третім особам свідоцтво про право на спадщину, заборони відповідачу здійснювати дії щодо розпорядження спадковим майном та накладення арешту на частки квартири спадкодавця, може зробити неможливим та/або утруднити виконання рішення суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Також, суд враховує, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі №922/2163/17, який є обов'язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.
В порушення вищевикладених приписів, заявником не доведено і не підтверджено жодним доказом, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Також, позивачка стверджуючи, що відповідач може оформити право власності на спірне нерухоме майно, суд вважає безпідставними, оскільки стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що Одеською міською радою, як територіальною громадою міста Одеси вчиняються жодні дії з визнання спірного майна відмерлою спадщиною та передання її у власність територіальної громади міста Одеси.
Заява про забезпечення позву не містить об'єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду, обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Зазначені обставини перешкоджають суду, з урахуванням прав і законних інтересів сторін, встановити співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку про необґрунтованість викладених позивачем в обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 352, 353, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий Калініченко Л. В.