Справа № 758/17725/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
12 липня 2023 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Лазуренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою,-
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2021 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою.
В обґрунтування позову зазначив, що 28 липня 2021 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вул. Віряні Гори,1, перед поворотом ліворуч на вулицю Вітряні Гори, не зайняв відповідне крайнє положення та скоїв зіткнення з автомобілем «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в поточному напрямку, що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів.
ОСОБА_2 керував автомобілем «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 від 17.04.2017 та реєстраційного документа на транспортний засіб НОМЕР_5.
Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.4 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення №758/11613/21 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 гривень.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що належить позивачу на праві приватної власності завдано механічних пошкоджень.
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до звіту №30721 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ: розмір матеріального збитку заподіяного власнику в результаті пошкодження колісного транспортного засобу «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, станом на час проведення дослідження, складає 46933,56 грн.
Відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 02.08.2021 за складання звіту №30721 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ позивачем було сплачено 2000,00 грн.
02 серпня 2021 року позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яке сталося 29.07.2021 за участю «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності.
06 серпня 2021 року листом на адресу позивача МТСБУ було направлено відповідь щодо відмови здійснення відшкодування з фонду захисту потерпілих на підставі того, що транспортний засіб «Audi Q3» з номерним знаком НОМЕР_2 не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», та не є забезпеченим.
Також зазначає, що неправомірними діями відповідача їй спричинена також і моральна шкода, яка виразилась в душевних стражданнях, пов'язаних з розладом душевного спокою і звичайного способу життя та пошкодження майна, а тому просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов.
16 грудня 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
17 грудня 2021 року судом зроблено запит щодо місця реєстрації відповідача.
13 липня 2022 року до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання особи.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.07.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
25 серпня 2022 року до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.08.2022 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Справу було призначено до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
Позивач в судове засідання не з'явився, подано до суду заяву в якій просить справу слухати у відсутність позивача, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Відповідно до ч. 3, 5, 8, 11 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 14-507 цс 18 від 12 грудня 2018 року.
Третя особа у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що позивач є власником пошкодженого автомобіля марки «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.
28 липня 2021 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Форд Транзит», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по вул. Віряні Гори,1, перед поворотом ліворуч на вулицю Вітряні Гори, не зайняв відповідне крайнє положення та скоїв зіткнення з автомобілем «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в поточному напрямку, що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.09.2021 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, таким чином факт ДТП та вина відповідача у його вчиненні додаткового доказування не потребує.
Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до звіту №30721 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ: розмір матеріального збитку заподіяного власнику в результаті пошкодження колісного транспортного засобу «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 року випуску, станом на час проведення дослідження, складає 46933,56 грн.
Відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 02.08.2021 за складання звіту №30721 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ позивачем було сплачено 2000,00 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент настання дорожньо - транспортної пригоди (далі ДТП) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач не мав. Доказів на підтвердження зворотного суду не надано.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
02 серпня 2021 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яке сталося 29.07.2021 за участю «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності.
06 серпня 2021 року листом на адресу позивача МТСБУ було направлено відповідь щодо відмови здійснення відшкодування з фонду захисту потерпілих на підставі того, що транспортний засіб «Audi Q3» з номерним знаком НОМЕР_2 не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», та не є забезпеченим.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій винуватця шкоди.
Відповідно п. 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та зважаючи на те, що постанова суду в адміністративній справі, за якою відповідача визнано винним у вчиненні ДТП, набрала законної сили і на підставі даного рішення потерпілій стороні матеріальна шкода не відшкодована, у позивача виникло право вимоги саме до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 48933,56 грн.
Враховуючи, що ДТП у якій пошкоджено належний позивачу транспортний засіб сталося з вини водія ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В результаті протиправних дій відповідача було спричинення пошкодження майна позивача, що безумовно вплинуло на якість його повсякденного життя, в тому числі за рахунок того, що позивач був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись, звертатися за допомогою до юристів і т.д.
Оцінюючи глибину, тривалість душевних страждань, кількість часу та зусиль витрачених для вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права, систематичність, порушення прав позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, враховуючи вимоги розумності, справедливості, виваженості позивачу завдано моральної шкоди, яку він визначає в розмірі 50 000,00 грн.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Згідно п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відшкодування моральної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Суд вважає, що дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Разом з тим, суд при визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди враховує принципи розумності, виваженості і справедливості. Остання обставина вимагає зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 50 000,00 грн. до 5 000,00 грн, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам.
З урахуванням наведеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1039,33 грн.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 133, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо - транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 48933 (сорок вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1039,33 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Повний текст рішення складено 21.07.2023.
Суддя А.М.Анохін