печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26892/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Пітей О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з квартири та зняття з реєстрації місця проживання,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
Мотивуючи свої вимоги, позивач вказала на те, що вона є власником зазначеної квартири. З 25.03.2015 року в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .
Однак, відповідач в квартирі вже довгий час не проживає, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться.
Вказує на те, що факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, позивач позбавлений можливості оформити субсидію, а також в подальшому відчужити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач на протязі довгого часу не проживає у квартирі, оскільки, як стало відомо позивачу, проживає за кордоном на постійному місці проживання. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 151,00 кв.м., шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання.
Ухвалою суду від 26 червня 2020 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
20 жовтня 2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Музичука Ю.А., надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги та просить задовольнити. Вказує на те, що квартира, в якій зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_1 , що підтверджують відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_2 не проживає у вищевказаній квартирі протягом тривалого часу та має постійне місце проживання в м. Відень, що підтверджується відповідною довідкою. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., зареєстрованого в реєстрі №3750, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 151,00 кв.м.
З 25 березня 2015 року у вищезазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 .
Однак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється самим відповідачем, ОСОБА_2 в квартирі вже довгий час не проживає, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою не цікавиться.
На даний час відповідач має постійне місце проживання в м. Відень, що підтверджується довідкою, яка приєднана до відзиву на позовну заяву.
Проте, факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, позивач позбавлений можливості оформити субсидію, а також в подальшому відчужити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Усунення перешкод власник може вимагати навіть тоді, коли ці перешкоди не пов'язані з позбавленням його володінням майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», надав роз'яснення, що відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).
Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Враховуючи наведене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача права користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки він хоч і був зареєстрований у спірній квартирі із дозволу позивача, проте таким правом не користується, не сплачує за житлово-комунальні послуги, які надаються за вказаною адресою, в той же час, не є членом сім'ї позивача, як і не є особою, яка постійно проживає разом з ним і веде з ним спільне господарство, проте факт реєстрації створює перешкоди у реалізації свого права власником на розпорядження і користування.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
З огляду на те, що обставини, на які посилалася позивачка, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, та не спростовані відповідачем, який повністю визнав позовні вимоги, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-282, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у корист уванні та розпорядженні власністю шляхом виселення з квартири та зняття з реєстрації місця проживання - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 151,00 кв.м., шляхом виселення ОСОБА_2 та зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Р.В. Новак