"09" жовтня 2023 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року
м. Харків
Справа № 642/5886/23
Провадження № 2-о/642/134/23
Ленінський районний суд м. Харкова
у складі головуючого - судді Петрової Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Усиченко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,-
ВСТАНОВИВ:
09.10.2023 року до Ленінського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Мелітополь, Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Мелітополь, Запорізької області. Заявник вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
На підставі вищевикладеного заявник вимушений звернутися до суду з відповідною заявою в порядку окремого провадження з метою встановлення факту смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник заінтересованої особи - Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір'ю заявника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (а.с.18-19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 99100031 Симферопольським районним відділом РАЦС №3 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим від 22.06.2023 року (а.с.15), медичним свідоцтвом про смерть №681 від 20.06.2023 року (а.с.16-17).
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вбачається, що з 25.02.2022 року Мелітопольська міська територіальна громада, адміністративним центром якої є м. Мелітополь, перебуває в тимчасовій окупації, а, отже, органи державної влади України на вказаній території не функціонують належним чином.
Заявник не може отримати документ про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За приписами ч.ч.3,4 ст.49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Видане заявнику ОСОБА_1 свідоцтво про смерть його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Мелітополь Запорізької області не має юридичної сили на підконтрольній території України.
Статтею 17 п. 2 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а також пп. 1 «ґ» п. 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Стаття 4 цього ж закону передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Проте, абзацом 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.
Частиною 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно до положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
За вимогами ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За правилами частини першої пункту 8 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації цього факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Задоволення заяви ОСОБА_1 має для нього юридичне значення, оскільки необхідне для реєстрації смерті матері в органах ДРАЦС та для отримання спадщини.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Мелітополь Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 259, 264, 265, 293, 315, 318 ЦПК України, ст. 49 ЦК України ст.ст. 7, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-1У, суд,-
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті- задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Мелітополь, Запорізької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів згідно ч.2 ст.319 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33292186, адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Маліновського, будинок 10/14.
Повне рішення складено 09.10.2023 року.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Наталя ПЕТРОВА