ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Номер провадження 2/229/1924/2023
Справа № 229/5626/23
09 жовтня 2023 року Дружківський міський суд Донецької області в складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Терещенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, згідно якого просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 липня 2016 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1065.
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що з 05.07.2016 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що шлюбні відносини між нею і відповідачем не склалися, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться. На даний час шлюб існує формально. Позивач вважає, що збереження сім'ї неможливе, а подальше існування формального шлюбу буде суперечити її інтересам.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17 серпня 2023 року відкрито провадження по справі, вирішено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ярмолович О.Є. в судове засідання не з'явилися, про дату, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу у його відсутність та у відсутність позивача, проти винесення судом заочного рішення не заперечують, на задоволенні позову наполягають, строк на примирення просили не надавати.
Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.
Разом з тим, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.
При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 05 липня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1065 (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Шлюбні відносини на момент розгляду справи подружжям припинені.
Ст. 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права та обов'язки.
Зазначене положення конституційної норми знайшло свій подальший розвиток у Сімейному Кодексі України, відповідно до ст. 21 якого, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Вжите у цій правовій нормі слово «союз» підкреслює законодавче визнання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст.55 СК України).
Відповідно до ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного чи психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 110 СК України кожен із подружжя має право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, тобто припинення шлюбних відносин.
При цьому подальше збереження шлюбу в будь-якому випадку можливе лише на паритетних засадах - на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Подружжя шлюбно-сімейні відносини не підтримує, спільного господарства не ведуть. Позивач відновлювати стосунки з відповідачем намірів не має, а тому суд вважає, що шлюб подружжя носить формальний характер, їх подальше спільне життя і збереження сім'ї неможливе. Суд розриває шлюб подружжя, оскільки між ними втрачені почуття взаємної любові та поваги.
Відповідно до ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу, вона не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги не примирення сторін в період знаходження справи в суді, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживати з матір'ю.
Майнових претензій один до одного подружжя не заявляли.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст.ст.21, 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд,
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 05 липня 2016 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1065.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя - О.М. Лапченко