Провадження № 2/641/1977/2023 Справа № 641/2464/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
представника відповідачів - Білого М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
Позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 100807,59 грн. та стягнення з відповідачів понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі зареєстровані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з єдиною централізованою системою опалення та є споживачами послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, у відповідачів виникла заборгованість за період з 01.12.2006 року по 31.03.2023 року в сумі 100807,59 грн.
Відповідачами подано відзив на позовну заяву, в якій просили відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначили, що позивачем не вказані нормативні акти, на яких ґрунтуються Відомості, тарифи та розрахунки. Крім того, відповідачі вказують, що послуги нараховані на 4 особи, хоча в квартирі зареєстровано 3 особи.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.05.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по зазначеній справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідачів в судовому засіданні зазначив, що відповідачі 2 роки не проживають з адресою: АДРЕСА_1 та показання лічильників до КП «ХТМ» не передавали. Крім того, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог, зауважив, що нарахована заборгованість під час воєнного стану сплаті не підлягає.
Відповідачі в судове засідання, призначене на 02.10.2023 р. не з'явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлялись своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, представник позивача та відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності представника позивача та відповідачів.
Суд, заслухавши думку представника відповідачів, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надає позивач.
За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно наданих позивачем доказів, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги складає суму 100807,59 грн. за період 01.12.2006 року по 31.03.2023 року.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до пп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Постанова №630), споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до п. 18 Постанови № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.12.2006 року по 31.03.2023 року утворилась заборгованість.
Щодо посилань представника відповідачів щодо того, що послуги нараховані на 4 особи, хоча в квартирі зареєстровано 3 особи, суд виходить з наступного.
Так, згідно відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежа, нарахування за послуги з теплопостачання здійснювалось на 4 осіб (а.с.3-4).
Проте, згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 11.05.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Таким чином, суд оцінює критично вказаний розрахунок заборгованості, викладений у відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежа, в частині нарахування заборгованості на 4 осіб, оскільки в даному випадку вірним є нарахування заборгованості, розраховане на трьох осіб, зареєстрованих за вказаною адресою.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В судовому засіданні представник відповідачів зазначив, що відповідачі протягом двох останніх років не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим, заборгованість за цей період стягненню не підлягає.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація місця проживання чи перебування фізичних осіб в Україні регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок).
Абзацами 5 та 11 статті 3 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку реєстрація місця проживання чи перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, які в розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є документами що підтверджують місце реєстрації чи перебування фізичної особи.
При цьому Порядок відрізняв поняття «реєстрація місця проживання» та «реєстрація місця перебування».
Так, відповідно до п. 4.1 Порядку реєстрація місця перебування особи здійснюється за заявою про реєстрацію місця перебування особи, форму якої наведено в додатку 14 до цього Порядку, яка подається особою або її законним представником.
Для реєстрації місця перебування особа або її законний представник разом із заявою подає: паспортний документ або довідку про звернення за захистом в Україні. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; документи, що підтверджують: право на перебування в житлі - свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. За їх відсутності реєстрація місця перебування здійснюється за згодою власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї; право на перебування у закладі/установі або взяття на облік бездомних осіб - довідка про прийняття на обслуговування в такому закладі/установі, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи; свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце перебування дитини, яка не досягла 16-річного віку (п. 4.2 Порядку).
Працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця перебування до паспортного документа): перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця перебування особи та наявність документів, необхідних для реєстрації місця перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у зазначеній заяві; реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи; заповнює один примірник відомостей про реєстрацію місця перебування особи (додаток 15) для надсилання до адресно-довідкового підрозділу; вносить відомості про реєстрацію місця перебування особи до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/ перебування призовників та військовозобов'язаних, якщо особа є призовником або військовозобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату; уносить відомості про реєстрацію місця перебування до паспортного документа шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця перебування, форму якого наведено в додатку 16 до цього Порядку; повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця перебування (п. 4.5 Порядку).
Так, відповідачі є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, представником відповідачів вказано, що відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проте довідка переселенця відсутня.
Дане твердження суд оцінює критично, як таке, що не підтверджене належними доказами.
Крім того, твердження представника відповідачів в тій частині, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не мешкала з 01.09.2022 р., а проживала як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , що звільніє її від сплати заборгованості за дресою реєстрації - суд оцінює критично.
Так, в обґрунтування вказаних пояснень, суду надана копія довідки переселенця № 6320-75011258721, видана 01.09.2022 р, з якої вбачається що, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 , зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 .
Пунктом 6 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг у тому числі за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.
Зазначене право споживача, відповідно до приписів підпункту 1 пункту 29 Правил надання послуг з послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, реалізується на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Таким чином, враховуючи, що за період з 01.09.2022 відповідачі до позивача із заявою про свою тимчасову відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , не звертались, та зважаючи на те, що тимчасова відсутність за місцем реєстрації не звільняє споживача від сплати заборгованості за надані комунальні послуги, суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав для не нарахування заборгованості за надані послуги відповідачам, а тому, заявлена до стягнення заборгованість зі сплати комунальних послуг є належною та обґрунтованою .
Зазначене не позбавляє відповідачів права в подальшому звернутися до КП «ХТМ» із відповідною заявою про не нарахування вартості комунальних послуг на них, у зв'язку із проживанням за іншою адресою, надавши допустимі та достовірні докази.
Також, відповідачі в відзиві посилаються на положення статті, згідно якої звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу можна протягом строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов'язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Враховуючи, що з 12.03.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину, позовні вимоги з 12.03.2017 року заявлені в межах строку позовної давності.
При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.12.2006 р. до 12.03.2017 р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.
Враховуючи, що з даним позовом до суду позивач - КП «Харківські теплові мережі» звернувся 10.05.2023 року, а період стягнення позивач зазначає з 01.12.2006 року по 31.03.2023 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.12.2006 р. до 12.03.2017 р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.
Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 12.03.2017 року по 31.03.2023 року у розмірі 78642 грн. 60 коп., виходячи з розрахунку заборгованості, зробленого, зважаючи на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано три особи.
Таким чином, позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 78%, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2093,52 грн. (2481грн.*78/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 12.03.2017 року по 31.03.2023 року у розмірі 78642 грн. 60 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2093,52 грн., а всього 80736 (вісімдесят тисяч сімсот тридцять шість) грн. 12 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (адреса місцезнаходження: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, код 31557119).
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса реєсьрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 06.10.2023 року.
Суддя: О. О. Маньковська