Справа № 953/7123/23
н/п 2/953/3869/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
11 серпня 2023 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дашко В. М., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 19 лютого 2015 року у розмірі 94658 грн 25 коп. та судові витрати у розмірі 2684 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 19 лютого 2015 року. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміту у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 74 000 грн., при цьому при встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти в розмірі, встановленому договором. Добровільно відповідачка заборгованість не сплачує, у зв'язку з чим станом на 18 липня 2023 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 94658 грн 25 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 77432 грн 81 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 17225 грн 44 коп.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, в якій він вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи у разі виникнення обставин, викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 15 серпня 2023 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що відповідачка звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 19 лютого 2015 року підписала анкету-заяву, б/н. При підписанні заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.
Подавши банку анкету-заяву від 19 лютого 2015 року ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умовах і Правилах, Тарифах. При цьому, відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування.
Крім відсотків, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачають стягнення неустойки (штрафу, пені).
14 червня 2018 року відбулася державна реєстрації та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»).
З довідки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що на підставі укладеного кредитного договору між позивачем та відповідачкою № б/н, ОСОБА_1 були видані кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 14.11.2014, термін дії якої до 11/18; кредитна картка № НОМЕР_2 , дата відкриття 26.11.2015, термін дії якої до 11/19, кредитна картка № НОМЕР_3 , дата відкриття 06.04.2018, термін дії якої до 01/22, кредитна картка № НОМЕР_4 , дата відкриття 23.07.2019, термін дії якої до 05/23, кредитна картка № НОМЕР_5 , дата відкриття 19.02.2021, термін дії якої до 11/24.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної кратки, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що 14.11.2014 відповідачці була видана кредитна картка № НОМЕР_1 , а 19.02.2015 був встановлений кредитний ліміт - 600 грн. Після чого кредитний ліміт збільшувався у межах суми 74 000 грн, а з 26 грудня 2022 року кредитний ліміт становив - 0.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 19 лютого 2015 року станом на 18 липня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» складає 94658 грн 25 коп., з яких: заборгованість за тілом кредитом - 77432 грн 81 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 17225 грн 44 коп.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно з положеннями, викладеними в ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Нормами ст. 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.
Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення.
На підтвердження змісту кредитного договору банк крім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем, додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», згідно з якими розмір обов'язкових щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, які відповідачем не підписано, а також - та паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем.
У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами, наданими позивачем разом з позовною заявою, ознайомилася відповідачка із ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Також позивачем надано роздруківку з інформацією про типи кредитного продукту Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elit, VISA Infinite з підписом відповідачки про його ознайомлення від 19 лютого 2021 року, де вказано, що інформація дійсна до 06 березня 2021 року. Суд не приймає вказану інформацію в якості доказу щодо ознайомлення відповідачки з умовами кредитування, оскільки з неї не зрозуміло, з якими саме умовами: Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elit, VISA Infinite ознайомилася відповідачка, крім того, вбачається, що вказана інформація зберігає чинність та є актуальною з 19 лютого 2021 року по 06 березня 2021 року, тобто лише 16 днів.
Поряд з цим, зі змісту споживчого паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, також відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці, зазначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування та припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься чинним протягом погодженого строку.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 19 лютого 2015 року, інформація про типи кредитного продукту Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World Black Edition, Visa Signature, MC World Elit, VISA Infinite та Умови та правила надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України Про споживче кредитування.
Умови надання споживчого кредиту фізичним особам з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Вказаний висновок щодо застосування норм викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно з яким в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».)
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач - АТ КБ «ПриватБанк» дотримався встановлених законом вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та поклав на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, дотримуючись вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 77432 грн 81 коп., тобто фактично отримані позичальником кошти, в іншій частині заявлених вимог позивачеві слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2684 грн., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2195 грн 51 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 лютого 2015 року у розмірі 77432 (сімдесят сім тисяч чотириста тридцять дві) гривні 81 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 51 копійку.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 17225 грн 44 коп. - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 09 жовтня 2023 року.
Суддя С.В. Демченко