справа № 619/2632/23
провадження № 2/619/537/23
РІШЕННЯ
іменем України
05 жовтня 2023 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/2632/23
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Солоницівська селищна рада,
розглянув позов про визнання права власності.
Стислий виклад позиції сторін.
13 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солоницівської селищної ради, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок житловою площею 52,60 м2, загальною площею 77,0 м2 № 12 по АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що він через ОХТСБ «Україна», 18.08.1993 згідно договору №856 придбав у своєї матері ОСОБА_2 житловий будинок, житловою площею 52,60 м2, загальною площею 77,0 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір №856 від 18.08.1993 між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був підписаний та зареєстрований на Об'єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна» від 18.08.1993 за № 856. Відповідно до вказаного Договору, предметом договору є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін продаж здійснено за 4500000 крб, інвентаризаційна вартість 11479 крб. Покупець сплачує Продавцю до укладання угоди. Згідно до п.1.14 вказаного Договору, на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», правочини, які зареєстровані на Біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Право власності ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок було зареєстровано в «БТІ» за р.№856. ОСОБА_1 як покупець, сплатив продавцю належну за договором ціну, а остання отримала від нього гроші та передала у його розпорядження вищевказаний житловий будинок. Він разом з родиною заселилися до вказаного житлового будинку, завезли в нього свої речі, почали готуватися до ремонту, сплачувати необхідні платежі, придбавати будівельні матеріали. Таким чином, ними були виконані всі суттєві вимоги угоди, викладені в Договорі №856 від 18.08.1993. Тобто, між ним та ОСОБА_2 , досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов договору та відбулося його виконання. На момент укладання угоди та за минулий час сторони не мали претензій один до одного. Таким чином, він придбавши у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу житлового будинку, на підставі статті 15 Закону України «Про товарну біржу», статті 128 ЦК УРСР правомірно набув право власності на цю нерухомість. Так як ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, він змушений звернутися до суду.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
16 червня 2023 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви у строк десять днів з дня отримання ним ухвали для їх усунення.
28 червня 2023 року позивачем усунено недоліки позовної заяви.
03 липня 2023 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 01 серпня 2023 року. Направлено відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 25 липня 2023 року.
01 серпня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Солоницівської селищної ради. Вирішити справу просять на розсуд суду, за наявними у матеріалах справи доказами.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в якій підставою для визнання права власності на житловий будинок просиввважати те, що він був придбаний у його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також просив справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батько - ОСОБА_3 , мати- ОСОБА_4 .
Відповідно до Договору купівлі-продажу № 856 від 18.08.1993 ОСОБА_1 придбав у своєї матері ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Цей Договір був підписаний та зареєстрований на Об'єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна» від 18.08.1993 за № 856.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00041685217 від 04.10.2023, наданого Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 03 березня 1978 року зареєстровала шлюб, у зв'язку з реєстрацією шлюбу прізвище після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 ».
Згідно з свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку такого висновку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу № 856 від 18.08.1993 ОСОБА_1 придбав у своєї матері ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний Договір був підписаний та зареєстрований на Об'єднаній Харківській товарно-сировинній біржі «Україна» від 18.08.1993 за № 856.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, встановлено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за Законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін було досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10.12.1991, згідно з частиною другою якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Суд дійшов висновку, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, сторони повністю виконали умови угоди, тому ОСОБА_1 набув право власності на спірний житловий будинок.
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 своєї Постанови № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року дав судам роз'яснення, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 81, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: Солоницівська селищна рада, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6, код в ЄДРПОУ 04398821.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.
Суддя Є. А. Болибок