Справа № 541/931/23
Номер провадження 2/541/376/2023
РІШЕННЯ
іменем України
04 жовтня 2023 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Шатілової Л.Г., за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М., представників позивача- ОСОБА_1 , адвокатів Фесенко Ю.О., Степаненко О.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Яковенка Г.М.. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миргород в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
22.03.2023 року представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Степаненко О.В., звернулася з позовною заявою в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми в розмірі 52851,04 грн., судові витрати в сумі 26073,60 грн., в тому числі судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19, яке залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 02.09.2021 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки - задоволено частково. Встановлено на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , оплатний безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Площа земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту складає 28,5 кв.м. Ширина земельного сервітуту - 1,50 м.
Згідно з резолютивною частиною рішення суду було визначено, що для встановлення та користування земельним сервітутом: « ... необхідно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 демонтувати частину огорожі та дерев'яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки, які належать ОСОБА_3 відповідно до додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно- технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, а ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт».
ОСОБА_3 в повній мірі виконано рішення суду в частині зобов'язання демонтувати частину огорожі та дерев'яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки. Даний факт підтверджується постановою державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міщанін Т.М. про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2021 року по ВП №67552231.
При цьому, державним виконавцем встановлено повне фактичне виконання рішення суду. Виконання рішення суду про зобов'язання боржника ОСОБА_3 демонтувати частину огорожі та дерев'яної споруди (сараю), проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки було перевірено державним виконавцем 01.12.2021 року за участі представників сторін виконавчого провадження та складено відповідний акт з додатками. Під час огляду було встановлено, що відбулося переобладнання металевих воріт та хвіртки, що належить боржнику ОСОБА_3 .. Крім того, на час огляду на території земельного сервітуту, встановленого на користь стягувана ОСОБА_2 , відсутня огорожа та дерев'яна споруда - сарай.
Постанова про закінчення виконавчого провадження в порядку та у строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», стягувачем не оскаржувалася.
ОСОБА_2 було достеменно відомо про виконання ОСОБА_3 усіх покладених рішенням суду на неї обов'язків та наявність у ОСОБА_2 похідного зобов'язання за тим же рішенням суду щодо відшкодування ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт. Відповідач, не відшкодувала вартість вказаного майна та проведених у зв'язку з цим робіт, тобто не виконала рішення суду в добровільному порядку.
З метою визначення вартості майна, що підлягало демонтажу рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19, між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 28.10.2021 року укладено договір за № 4086 на виконання послуг по незалежній оцінці вартості майна.
Згідно п. 1.1 Розділу 1 Договору від 28.10.2021 року визначено, що Замовник доручає, а Виконавець за дорученням замовника надає протягом терміну дії даного договору за напрямом 79000000-4 «Ділові послуги: юридичні, маркетингові, консультаційні, а саме незалежна оцінка розміру ринкової вартості земельних поліпшень, спеціалізованого майна, дерев'яної споруди (сарай), який знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0041, за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3.1 Розділу 3 Договору від 28.10.2021 року визначено вартість послуг, яка становить 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень), без ПДВ. На виконання умов Розділу 3 Договору від 28.10.2021 року ОСОБА_3 03.12.2021 року було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 7 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується квитанцією про оплату №116996696 від 03.12.2021 року.
Згідно Звіту про оцінку майна, земельних поліпшення, спеціалізованого майна, дерев'яної споруди (сарай), який знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0041, за адресою АДРЕСА_1 від 29.11.2021 року встановлено ринкову вартість об'єкта оцінки в сумі 24 000,00 грн.
На виконання вимог Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19 здійснено демонтаж частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також проведено переобладнання металевих воріт та хвіртки.
З метою проведення відповідних робіт, між Приватним підприємством «ЕНЕРГОТЕКС» (Підрядник) та ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір від 08.11.2021 року бн, предметом якого є демонтаж частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки, які на праві власності належать замовнику, здійснити роботи за адресою: АДРЕСА_2 в термін з «12» листопада 2021 р. до «01» грудня 2021 р. (п. 2.1 Договору).
У відповідності до п.п. 3.3.1. Підрядник зобов'язується розпочати роботи з «12» листопада 2021 року та виконати роботи в термін до «01» грудня 2021 року, виконання робіт по даному договору встановлюється згідно фактичних трудовитрат.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Замовника в розмірі 12 218 (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 40 копійок у т.ч. ПДВ (20%) 2 036,40 грн. (дві тисячі тридцять шість гривень сорок копійок).
Вказана в п. 4.1 сума виплачується Замовником в безготівковій формі після закінчення робіт в розмірі 12 218 (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 40 копійок у т.ч. ПДВ (20%) 2 036,40 грн. (дві тисячі тридцять шість гривень сорок копійок), за наслідками підписання актів прийому - передач виконаних робіт та наданих послуг (п.5.1. Договору).
Між сторонами 01 грудня 2021 року підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (форма КБ-2в), яким підтверджується повне виконання визначених Договором робіт на загальну суму 12 218,40 грн. у т.ч. ПДВ (20%) 2036.4 грн.
Дана сума сплачена ОСОБА_3 згідно рахунку ПП «Енерготекс» від 02.12.2021 року за № 02/12-1, що підтверджується квитанцією про оплату від 09.12.2021 року за № 118103640.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, основна сума заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання боржником ОСОБА_2 власних обов'язків, які визначені Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19 - становить 43 218, 40 грн.
Таким чином, на підставі Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року обидві сторони мають одночасно і права, й обов'язки. Так, ОСОБА_3 є боржником в частині зобов'язання демонтажу частину огорожі та дерев'яної споруди (сараю) та проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки, які їй належать та кредитором у праві вимоги від ОСОБА_2 відшкодування вартості вказаного майна та робіт. В свою чергу, у ОСОБА_2 виникли кореспондуюче право вимоги на здійснення демонтажу та переобладнання та зустрічний обов'язок щодо відшкодування вартості робіт та вищезазначеного майна.
З метою мирного врегулювання спору та повного виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року всіма сторонами, ОСОБА_3 на адресу Відповідача була направлена Вимога про відшкодування коштів, що підтверджується поштовим відправленням Укрпошта з описом вкладення 3760200216003 від 26.03.2022 року, яку боржник не отримала, що у свою чергу підтверджується Довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання від 14.04.2022.
ОСОБА_3 була направлена повторна вимога про відшкодування коштів (Поштове відправлення Укрпошта за №3760200216232 від 16.04.2022 року). Проте, повторну вимогу боржник не отримала у зв'язку з чим її було також повернуто відправникові ОСОБА_3 .
Зобов'язання, що виникло на підставі Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є грошовим, оскільки у боржника ОСОБА_2 наявний обов'язок щодо сплати грошових коштів на користь кредитора ОСОБА_3 , розмір якого складає 43 218, 40 грн. та підтверджується належними та допустимими доказами.
Зважаючи на те, що первинна вимога про відшкодування коштів була направлена 26.03.2022 року, однак не була отримана боржником ОСОБА_2 і у зв'язку з цим повернена відправникові ОСОБА_3 з причин закінчення терміну зберігання і підтверджується Довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання від 14.04.2022 року, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є доцільним з 15.04.2022 року.
Загальна сума заборгованості складає: 43 218, 40 гри. (основна сума заборгованості) + 1211,30 грн. (З % річних) + 8 421,34 гри. (інфляційне збільшення) = 52851,04грн.
12.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 просить задовольнити частково, стягнути з неї на користь ОСОБА_3 вартість послуг по оцінці мана 1200 грн., вартість робіт по демонтажу споруди (сараю) 2000 грн., вартість по переобладнанню металевих воріт та хвіртки -3000 грн., витрати на правничу допомогу 3000,00 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовити. У відзиві зазначила, що з Миргородського міськрайонного суду 29.03.2023 року на її адресу надійшла позовна заява ОСОБА_3 в якій вона просить суд стягнути на її користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми в розмірі 52 851,04 грн та судові витрати в сумі 26 073.60 грн. Вказала, що в 2019 році між нею та позивачкою по справі виник спір про право користування земельною ділянкою що розташована в АДРЕСА_1 . Згідно рішення суду від 16.07.2021 року (по справі № 541/1002/19) встановлено на її користь оплатний безстроковий земельний сервітутна право проходу та проїзду на велосипеді на частину земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_3 . Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не законно встановила частину огорожі і дерев'яну споруду (сарай) судом було ухвалено рішення про їх демонтаж, а металеві ворота і хвіртку було вирішено переобладнати. При цьому на відповідача покладено обов'язок відшкодувати ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт. З метою помсти для виконання рішення суду щодо демонтажу та переобладнання об'єктів ОСОБА_3 було залучено ПП «ЕНЕРГОТЕКС» та ФОП ОСОБА_5 які по явно завищених цінах виконали свою роботу. Так ФОП ОСОБА_4 надав послугу по незалежній оцінці розміру ринкової вартості майна дерев'яної споруди (сараю), який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оцінивши свої послуги в 7 000 грн. Також ФОП ОСОБА_4 згідно звіту про оцінку майна, зазначеної вище дерев'яної споруди ( сараю) встановив її ринкову вартість в розмірі 24 0000 грн..
Вважала вартість послуг по оцінці майна і оцінку майна вартості дерев'яної споруди завищеними, оскільки вартість послуг по оцінці майна в м.Миргороді становить не більше 1200 грн. за один об'єкт нерухомості.
Як вбачається з п. 2.1 Звіту про оцінку майна дана споруда має загальну площу 12.2 кв.м. і має фундамент з цегляного щебню, шиферні зовнішні стіни, шиферно-метапопрофільну покрівлю. Зовнішні стіни та покрівля потребує проведення доцільного ремонту. Отже фактично це не споруда , а лише набір суміші будівельних матеріалів , які якось скріплені між собою.. Вартість робіт по демонтажу споруди (сараю) повинна бути не більше 2000 грн.
Також просила врахувати, що після демонтажу частини огорожі вона залишилася у власності Позивачки, так як і будівельні матеріали від демонтованого сараю. Таким чином предмети матеріального світу Позивачка по справі фактично не втратила , а отримала їх але в іншій формі. Від демонтованого сараю - будівельні матеріали, а ворота та хвіртка залишилися в такому ж стані як і до переобладнання і не вибули з володіння власниці, тобто, власниця цього майна фактично не понесла жодних збитків. Тому вимога щодо стягнення вартості будівельних матеріалів не підлягає задоволенню, а демонтаж сараю, переобладнання хвіртки з воротами вартує не більше 3000 (три тисячі) грн. Також вказала, що не має з позивачем жодних правових зобов'язань, тому її вимога з даного питання не є юридично мотивованою та не підлягає задоволенню.
14.04.2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Степаненко О.В., надійшов відповідь на відзив, в якому адвокат вважала відзив не обґрунтованим та який не спростовує доводи викладені в позовній заяві. Зокрема зазначає, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки - задоволено частково.
У відзиві Відповідачка не заперечує факту прийняття даного рішення, а лише спотворює об'єктивні обставини, а саме: «Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не законно встановила частину огорожі і дерев'яну споруду (сарай) судом було ухвалено рішення про їх демонтаж, а металеві ворота і хвіртку було вирішено переобладнати. При цьому на мене покладено обов'язок відшкодувати ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт.»
При цьому, в описовій частині вищезазначеного рішення, судом встановлено, що «Враховуючи результати проведеного дослідження, значну щільність забудови земельної ділянки відповідача ( ОСОБА_3 ) на розгляд суду запропоновано один варіант встановлення на земельну ділянку з кадастровим номером 5310900000:50:039:0041 земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді (код 07.01) на користь позивача ( ОСОБА_2 ) Встановлення даного сервітуту можливе за умови демонтування частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки, які належать відповідачу ( ОСОБА_3 ). Дані переобладнання необхідно виконувати за рахунок коштів позивача ОСОБА_2 ».
З огляду на зазначене, як земельна ділянка, так і дерев'яна споруда (сарай), ворота та хвіртка належать на праві власності Позивачеві ОСОБА_3 , тому посилання на незаконність їх побудови і встановлення з боку Відповідача є нічим іншим як спотворенням фактів з метою введення суду в оману.
Демонтування частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки було здійснено виключно в інтересах ОСОБА_2 , з огляду на що судом постановлено обов'язок останньої відшкодувати вартість майна та робіт. При відсутності «посягань» ОСОБА_2 на частину земельної ділянки Позивача, у неї не було б необхідності здійснювати відповідні дії, позбуватися свого майна та нести непотрібні їй видатки.
ОСОБА_3 в повній мірі виконано рішення суду в частині зобов'язання демонтувати частину огорожі та дерев'яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки, які належать ОСОБА_3 . Докази даного факту та обґрунтуванні документальне підтвердження витрат додані до позовної заяви та є достатніми і допустимими.
Окрім того, Відповідачеві ОСОБА_2 було достеменно відомо про здійснення відповідних заходів по демонтажу частини огорожі та дерев'яної споруди (сараю), переобладнання металевих воріт та хвіртки та виконання ОСОБА_3 усіх покладених рішенням суду на неї обов'язків та наявність у ОСОБА_2 похідного зобов'язання за тим же рішенням суду щодо відшкодування ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт.
Проте, Відповідач, в свою чергу, не вживала жодних заходів щодо участі у даних роботах, не відшкодувала вартість вказаного майна та проведених у зв'язку з цим робіт, тобто не виконала рішення суду в добровільному порядку. При цьому, жодного разу не запропонувала залучити своїх виконавців для здійснення цих робіт, оплатити ці послуги, що свідчить про ухилення останньої від виконання рішення суду.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 , адвокати Степаненко О.В. та Фесенко Ю.О, позовну заяву свого довірителя підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, вважала, що сарай і двох тисяч не коштує, тому визнала позов в мінімальному розмірі. Суду пояснила, що позивач цей сарай розібрала і спалила, хвірточку, що була біля гаража просто перенесли, ворота стоять на місці. Про всі ці перестановки знає зі слів сина, також повідомила, що знає, що по рішенню суду вона повинна відшкодувати витрати.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року, яке було залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду 02.09.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,було необхідно демонтувати частину огорожі та дерев'яну споруду (сарай), а також провести переобладнання металевих воріт та хвіртки які належать ОСОБА_3 відповідно до додатку № 4 до Висновку експертів № 1943/1944 за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи по цивільній справі №541/1002/19, складеного 14.07.2020 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, а ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_3 вартість вказаного майна та робіт (а.с. 20-50). Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2021 року рішення суду було виконано в частині демонтажу частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай). А також проведено переобладнання металевих воріт та хвіртки, які належать ОСОБА_3 . Дана постанова не оскаржувалась (а.с. 51-52).
З метою визначення вартості майна, що підлягало демонтажу рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року у справі № 541/1002/19, між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 28.10.2021 року укладено договір за № 4086 на виконання послуг по незалежній оцінці вартості майна (а.с.53-58) . Вартість послуг становила 7000,00грн., що підтверджується копією квитанції про оплату №116996696 від 03.12.2021 року (а.с.60).
Згідно Звіту про оцінку майна від 29.11.2021 встановлено ринкову вартість об'єкта- дерев'яної споруди (сарай), який знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 5310900000:50:039:0041, за адресою АДРЕСА_1 - 24 000,00 грн (а.с.61-79). Між Приватним підприємством «ЕНЕРГОТЕКС» (Підрядник) та ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір від 08.11.2021 року бн, предметом якого є демонтаж частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також проведення переобладнання металевих воріт та хвіртки, які на праві власності належать замовнику, здійснити роботи за адресою: АДРЕСА_2 в термін з «12» листопада 2021 р. до «01» грудня 2021 р. Між сторонами 01 грудня 2021 року підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (форма КБ-2в), яким підтверджується повне виконання визначених Договором робіт на загальну суму 12 218,40 грн. у т.ч. ПДВ (20%) 2036.4 грн. Дана сума сплачена ОСОБА_3 згідно рахунку ПП «ЕНЕРГОТЕКС» від 02.12.2021 року за № 02/12-1, що підтверджується квитанцією про оплату від 09.12.2021 року за № 118103640. (а.с.82-91).
З метою врегулювання спору, ОСОБА_3 на адресу Відповідача були направлені Вимога про відшкодування коштів, що підтверджується поштовим відправленням Укрпошта з описом вкладення 3760200216003 від 26.03.2022 року, поштове відправлення Укрпошта за №3760200216232 від 16.04.2022 року, які повернулися не врученими (а.с. 92-101)
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка експерт ОСОБА_7 суду пояснив, що син ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням виконати монтажні роботи в м.Миргороді, для цього йому потрібні були не кваліфіковані робітники і зварник. Один раз приїжджали у м.Миргород, дивилися об'єм виконаних робіт, для складення кошторису. Необхідно було зробити демонтаж дерев'яної споруди. Зварник калитку переварив, робітники сарай розібрали. Щодо акту виконаних робіт ніяких заперечень не було. По рахунках замовник розрахувався. Чи закладався в кошторис вартість проїзду він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_8 , який є сином відповідача суду пояснив, що проживає в АДРЕСА_1 . Рішенням суду було встановлено сервітут, позивачу необхідно було розібрати сарай і переставити хвіртку. Повідомив, що матеріал з якого було зроблено частину паркану, є штахет різного розміру, яким огороджують територію, сарай був розміром приблизно 1х4, дах шифер, стінки з якогось штахету. Ця споруда і частина огорожі прийшла в несправність. Повідомив, що вони не мали права розбирати цю споруду, розбирали сарай позивач та її син, вказав, що пропонували свою допомогу по розбиранню сараю. Частину матеріалу повивозили, інше поламали на дрова. Син ОСОБА_9 металеві ворота і хвіртку відрізав, переставив і приварив. Сказав, що був присутній, коли державний виконавець підписував акт виконаних робіт. Кошти не відшкодовував, бо не було документів про вартість робіт, оскільки сума названа позивачем завищена, претензій про відшкодування коштів не отримував.
Свідок ОСОБА_10 , що мешкає з ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачі за рішенням суду виконали всі роботи. Сварочні роботи робив син ОСОБА_9 , дровник розбирали позивач та її син, куди матеріали складали вона не бачила. Дровник розбирався не один день, хвіртку переробили за один день.
Свідок ОСОБА_11 , є тещою ОСОБА_8 , суду пояснила, що їзде до дітей 16 років і бачила забудову, яка була стара і трухлява, останні роки вже стояла підперта. Хвірточку переварили де повинен бути прохід, де матеріали з розібраного сараю, вона не знає.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч.1, 2 ст. 80, ч.1 ст. 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні було встановлено, що на виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021 року, яке було залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду 02.09.2021 року ОСОБА_3 було проведено демонтування частини огорожі та дерев'яної споруди (сарай), а також переобладнання металевих воріт та хвіртки. Даний факт підтверджується постановою державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міщанін Т.М. про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2021 року по ВП №67552231. Витрати, які понесла ОСОБА_3 на виконання робіт згідно з рішення Миргородського міськрайонного суду загалом складає 43218,40 грн. , що підтверджується договором №4086 від 28.10.2021р.(а.с.53-57),квитанцією про оплату №116996696 від 03.12.2021 року (а.с.60), Звітом про оцінку майна від 29.11.2021 (а.с.61-78), квитанцією про оплату від 02.12.2021(а.с.90-91)
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування витрат, понесених нею на демонтування та переобладнання згідно з рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16.06.2021р. на суму 43218 ( сорок три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 40 копійок підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними , допустимими та об'єктивними доказами. При цьому, суд не приймає до уваги пояснення відповідача про нібито невідповідність понесених позивачем витрат їх справжній вартості, оскільки будь- яких об'єктивних доказів на їх спростування суду не надано.
Що стосується стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який позивачем проведений з 15 квітня 2022 року по 21 березня 2023 року, суд вважає за необхідне врахувати наступне.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналізуючи зазначені норми Закону можна зробити висновок, що інфляційні втрати на суму боргу та три процента річних підлягають стягненню по грошовим зобов'язанням на підставі договору або Закону. В даному випадку договір між позивачем та відповідачем не укладався, отже не встановлювався строк виконання договору, тому не має законних підстав стягувати інфляційні втрати та три процента річних, тобто в цій частині у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Представником позивача адвокатом Степаненко О.В. долучено розрахунок суми гонорару за надання правової допомоги до Акту прийому-передачі наданих юридичних послуг № 2 від 03.10.2023,квитанцію про оплату 7000,00 грн.,акт №2 прийому-передачі наданих юридичних послуг ( справа №541/931/23), копію квитанції №15-03 від 15.03.2023 про сплату ОСОБА_3 гонору АО «Правовий компроміс» в розмірі 25000,00 грн (а.с.11-16 т.2)
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу суд зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 зазначив, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги були не співмірними зі складністю справи.
Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують суттєвих правових досліджень, позовні вимоги є похідними від тих, які були предметом розгляду під час прийняття рішення Миргородським міськрайонним судом Полтавської області від 16.06.2021,тому суд, враховуючи викладені вище правові норми, вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатами та є завищеною. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі, що складаються з судового збору в розмірі 1073,60 грн. та 15000,00 грн., витрат на правничу допомогу.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4,5, 13,19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258, 259, 263-265,268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість майна та проведених робіт на загальну суму 43218 ( сорок три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 40 копійок, 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору, 15000 ( п'ятнадцять тисяч гривень) 00 копійок витрати на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 09.10.2023.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,
Представник позивача: адвокат Фесенко Юлія Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2786 від 23 квітня 2019 року, адреса АДРЕСА_4 .
Представник позивача: адвокат Степаненко Оксана Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2241 від 25 лютого 2020 року, адреса 36014 АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .
Представник відповідача: адвокат Яковенко Григорій Миколайович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №393 від 04.06.2004, адреса 37600 Полтавська область, м.Миргород, вул. Незалежності, 19 оф.4.
Суддя: Л. Г. Шатілова