КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2338/23
Провадження № 2/552/2900/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2023 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Дубовик І.О.,
за участі:
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовомПолтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01.07.2018 року по 01.12.2021 року в сумі 11606 грн. 39 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідачів нарахований індекс інфляції в розмірі 2254 грн. 82 коп. та 3 % річних в сумі 1168 грн. 78 коп.. Всього просив стягнути 15029 грн. 99 коп., посилаючись на не виконання зобов'язань відповідачами.
Ухвалою від 10 травня 2023 року у справі відкрито провадження та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
01.08.2023 року до суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву. Зазначили, що заборгованість погашена у повному обсязі, а тому у задоволенні позову просили відмовити.
03.08.2023 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, остаточно просила стягнути з відповідачів на користь позивача індекс інфляції у розмірі 2254,82 грн., 3% річних у сумі 1168,78 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн..
10.08.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач у судове засідання свого представника не направив, попередньо звернувся до суду із заявою про проведення розгляду справи за відсутності їх представника.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволені відмовити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі користуються послугами з теплопостачання, які надаються їм ПОКВПТГ „Полтаватеплоенерго" відповідно до договору від 11.07.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 10 даного договору споживачі зобов'язані оплачувати за спожиті послуги до 20 числа місяця,що настає за розрахунками.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.ст. 9,10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст..26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач вказував на те, що на момент подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за період з 01.07.2018 року по 01.12.2021 рік заборгованість була сплачена в повному обсязі, на підтвердження даного твердження надали до суду квитанції про сплату за надані послуги.
Крім того, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначив, що заборгованість за період з 01.07.2018 року по 01.12.2021 рік погасив у повному обсязі у 2022 році, а у липні 2023 року погасив заборгованість за період з 2022 року по 2023 рік.
Представником позивача надано до суду витяг з електронного носія із зазначенням оплат з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, однак з нього не можливо встановити, що погашення заборгованості за період з 01.07.2018 року по 01.12.2021 року відбулося після звернення з позовними вимогами до суду, тобто після 02.05.2023 року.
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», місцезнаходження: 36008, м. Полтава, вул. Комарова,2а, код ЄДРПОУ 03338030;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2023 року.
Суддя Т.В.Шаповал