Справа № 761/39418/20
Провадження № 1-кп/761/1531/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2023 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020100100005530, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2020, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецьк, з середньо-спеціальною освітою, працюючого водієм тролейбуса у відокремленому підрозділі «Філії комунального підприємства «Київпастранс» «ТРЕД №2», який перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12020100100005530, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2020, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
Так, 15.07.2020, приблизно о 14 год. 45 хв., ОСОБА_5 керуючи технічно справним тролейбусом «Богдан» б. н. 2351 рухався в крайній правій смузі руху проїзної частини вул. Іллєнка зі сторони вул. Ак. Ромоданова в напрямку вул. Д. Запольського та наближався до регульованого пішохідного переходу, який на перехресті вул. Деревлянській та вул. Іллєнка в м. Києві.
В цей же час на регульованому переході горів червоний сигнал світлофору для автомобілів, в зв'язку з чим водій ОСОБА_5 зупинив керований ним вищевказаний тролейбус.
Грубо порушуючи п. п. 2.3 «б», 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року, ОСОБА_5 під час керування вказаним тролейбусом проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та розпочавши рух вперед при увімкнені зеленого сигналу світлофору для його напрямку руху не дав закінчити перехід пішоходу ОСОБА_6 , яка перетинала регульований пішохідний перехід з права наліво відносно напрямку його руху та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним тролейбуса на зазначеного пішохода.
Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_5 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху визначених ПДР України, потерпілій ОСОБА_6 в результаті наїзду транспортним засобом спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми тазу: переломи дна правої вертлюгової западини без зміщення уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Крім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що в діях водія тролейбуса «Богдан» б. н. 2351 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1; 18.2 Правил дорожнього руху України.
Під час керування транспортним засобом водій тролейбуса «Богдан» б. н. НОМЕР_1 ОСОБА_5 порушив п. п. 2.3 «б», 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 18.2 На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, минуло більше трьох років.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, крім того зазначив, що вину в інкримінованому правопорушенні визнає у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту.
В судові засідання на неодноразові виклики суду не з'являлася потерпіла ОСОБА_6 , раніше, в рамках даного кримінального провадження, їй було роз'яснено її права та обов'язки. Разом з цим, судом враховується вік потерпілої, а також те, що під час її допиту в судовому засіданні вона не заперечувала щодо бажання примиритися з обвинуваченим.
З врахуванням того, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України вперше надійшло до суду у грудні 2020 року, стороною захисту заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а потерпіла, будучи повідомлена про час та дату розгляду справи, систематично не з'являється, з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає за доцільне розглянути клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України за відсутності потерпілої ОСОБА_6 .
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст.49 та ст.106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинив 15.07.2020.
При цьому суд, звертає увагу на те, що в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях заперечував, в той же час визнав вину під час розгляду вказаного клопотання.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам кримінального провадження наступне.
Так, відповідно до постанови Верховного Суду №552/5595/18 від 29.07.2021 невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відтак, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Зі змісту пред?явленого ОСОБА_5 обвинувачення вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується останній, є нетяжким злочином, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років.
Також суд бере до уваги, що вищевказане кримінальне правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_5 , вчинене 15.07.2020.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Будь яких відомостей про те, що протягом здійснення кримінального провадження обвинувачений вчиняв дії, направленні на ухилення від суду чи органу досудового розслідування, суду не надані. Відповідно до відомостей, наданих в ході судового розгляду учасниками кримінального провадження, інших кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_5 станом на день розгляду клопотання про звільнення від відповідальності - немає.
Таким чином, оскільки з часу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, інкримінованих ОСОБА_5 , а саме 15.07.2020 - минуло понад три роки, в судовому засіданні не було встановлено правових перешкод щодо задоволення клопотання сторони захисту з приводу звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_5 - звільненню від кримінальної відповідальності, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування кримінального провадження проводились експертизи.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Таким чином, процесуальні витрати щодо проведення експертиз у матеріалах кримінального провадження необхідно віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284-286, 288, 350, 369-372 КПК України, ст. 49 КК України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100005530 від 16.07.2020 - закрити.
Віднести на рахунок держави процесуальні витрати за проведення:
-судової експертизи №042-1249-2020 від 25.09.2020 у сумі 1796 грн. 90 коп.;
-судової експертизи №СЕ-19/111-20/51349-ІТ від 22.10.2020 у сумі 1961 грн. 40 коп.
Речові докази:
-компакт-диск із відеозаписом обставин ДТП - зберігати при матеріалах судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1