КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року № 320/6588/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловської Яни Анатоліївни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 №62561314;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 №62561314, прийняту старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловською Яною Анатоліївною.
Позов обґрунтовано тим, що виконавче провадження №62561314 відкрито оскаржуваною постановою на підставі ухвали суду про виправлення описки в судовому рішенні, яка не відповідає вимогам до виконавчого документа. Крім того, виконавче провадження відкрито не за місцем виконання судового рішення, а також з порушенням строку пред'явлення судового рішення до виконання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року адміністративну справу №320/6588/20 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови, передано на розгляд до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2020 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування постанови направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
12.10.2020 року матеріали справи №320/6588/20 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 23.10.2020 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Васильківський міськрайонний суд Київської області. Витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №62561314 та зобов'язано подати відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року виключено з числа третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Згідно з матеріалами справи, встановлені в ухвалі від 16.10.2020 рокувимоги суду відповідачем виконані, а саме: надані заперечення на скаргу, які суд розуміє як відзив на позовну заяву, та витребувані копії матеріалів виконавчого провадження №62561314.
Так, відповідачем позов не визнано, проти його задоволення заперечує з тих підстав, що дії старшого виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №62561314 є правомірними, а оскаржувана постанова - законною.
Крім того, відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Про розгляд справи №320/6588/20 у порядку письмового провадження також клопоче позивач шляхом подання 23.10.2020 року відповідної заяви.
З огляду на подані сторонами заяви, враховуючи наявність у справі достатніх доказів, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Під час розгляду справи судом установлено, що 03.06.2021 року Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) змінено найменування юридичної особи на Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) без зміни адреси місцезнаходження та ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ.
Відтак, суд замінює відповідача на актуальну - Васильківський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34842289).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19 (провадження №3/362/1542/19)визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-4 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене частиною першою статті 172-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп. з конфіскацією винагороди від роботи за сумісництвом. Строк пред'явлення документа до виконання - 3 місяці з дня винесення постанови.
Згідно з копією квитанції ГУ Ощадбанку по м. Киву та області №90 від 16.01.2020 року висновується, що ОСОБА_1 сплачено суму у розмірі 5100 грн. 00 коп. за призначенням платежу: «*;101; НОМЕР_1 ;21081100; ОСОБА_1 ; Адміністративні штрафи та інші санкції».
Так, позивачем зазначено, що вказана квитанцією є доказом виконання постанови суду від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 18.05.2020 року внесені виправлення в постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2019 року у справі № 362/4790/19 (провадження №3-в/362/7/20), а саме: в другому абзаці резолютивної частини постанови зазначити суму винагороди від роботи за сумісництвом, яка підлягає конфіскації -« 238742,88 гривень».
07.07.2020 року Васильківським міськрайонним судом Київської області направлено постанову суду від 18.05.2020 року про внесення виправлення в постанову суду від 23.10.2019 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 172-4 КУпАП, яка надійшла до Васильківського міськрайонного відділудержавної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.07.2020 року та зареєстрована за вх.№9707.
Постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловською Яною Анатоліївною від 14.07.2020 року відкрито виконавче провадження №62561314 з примусового виконання постанови №3-в/362/7/20, виданого 18.05.2020 року Васильківським міськрайонним судом Київської області, про борг 238742, 88 грн.
Боржником визначено ОСОБА_1 , стягувчаем - Васильківський міськрайонний суд Київської області.
В подальшому, постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловською Яною Анатоліївною від 04.09.2020 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість номеру ВД (виконавчого документу) « 3-в/362/7/20» зазначити: « 3/362/1542/19», замість дати видачі ВД «18.05.2020» зазначити: « 23.10.2019», замість типу стягнення «майнове» зазначити: «не майнове», замість категорії стягнення «стягнення коштів на користь держави» зазначити: «конфіскація майна», в резолютивній зазначити: «конфіскація винагороди від роботи за сумісництвом, згідно постанови 3-в/362/7/20 від 18.05.2020 сума винагороди, яка підлягає конфіскації - 238 742, 88 грн.», замість «сума коштів до стягнення за ВД:238742, 88 грн. зазначити: «сума коштів до стягнення за ВД:0»; замість «сума коштів (еквівалент у гривні) 238742,88» зазначити: «сума коштів (еквівалент у гривні): 0».
Згідно з мотивувальною частиною цієї постанови, внесені зміни обґрунтовані тим, що до відділу надійшла постанова №3/362/1542/19 від 23.10.2019 року, зареєстрована за вх.№10978 від 04.09.2020 року, яка є основною, з огляду на що, має місце необхідність внесення змін у реквізити виконавчого документа.
Вважаючи постанову державного виконавця від 14.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62561314 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, предметом оскарження у справі є дії відповідача щодо прийняття постанови від 14.07.2020 року та безпосередньо постанова від 14.07.2020 року про відкриття провадження.
Разом з тим, до суду ОСОБА_1 звернувся 28.07.2020 року, шляхом направлення позову з додатками поштовим зв'язком.
В свою чергу, в обґрунтуваннях позовної заяви позивачем зазначено, що дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 24.07.2020 року шляхом здійснення запиту до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Інформації з Єдиного реєстру боржників про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є боржником у виконавчому провадженні №62561314. Даний запит здійснено 24.07.2020 року о 12:30 год.
Відповідачем зазначену позивачем інформацію не спростовано, зокрема, з наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження №62561314 судом встановлено відсутність доказів направлення оскаржуваної постанови позивачу у спосіб та строки, встановлені частиною першою статті 28 Закону №1404.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати строк звернення позивача до суду із цим позовом пропущеним, оскільки останній дізнався про порушення своїх прав та інтересів 24.07.2020 року позаяк з цієї дати слід здійснювати обрахунок десятиденного строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.
Отже, зважаючи на те, що позивачем направлено до суду позовну заяву з додатками поштовим зв'язком 28.07.2020 року, строк звернення до адміністративного суду із цим позовом позивачем дотримано.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 2 частиною першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацами 1-9 частини першої статті 4 Закону №1404 у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Основні положення виконання постанов про накладення адміністративних стягнень встановлені главою 25 розділу V Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КупАП).
Так, статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Згідно із статтею 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до абзацу 1 статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
Абзацом 1 статті 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Згідно з пунктами 1-3 абзацу 1 статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Отже, з аналізу вищевикладених положень КУпАП в призмі спірних правовідносин висновується, що виконавчим документом в розумінні статті 4 Закону №1404 є саме види постанов суду, визначені пунктами 1-3 абзацу 1 статті 284 КУпАП, у разі, якщо така постанова відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документа, які зокрема, є обов'язковими до зазначення у постанові згідно із статтею 283 КУпАП.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19 (провадження №3/362/1542/19).
Разом з тим, виконавче провадження №62561314 державним виконавцем 14.07.2020 року відкрито на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2020 року у справі №362/4790/19 (провадження №3-в/362/7/20), якою внесено виправлення у резолютивну частину постанови від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19, що відповідачем не заперечується.
Водночас, дослідивши зміст постанови від 18.05.2020 року висновується, що така за своїм змістом не є постановою, визначеною пунктами 1-3 абзацу 1 статті 284 КУпАП, з огляду на що, за своїм видом не може вважатися виконавчим документом.
Крім того, постанова від 18.05.2020 року не відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документу, а саме, в останній відсутні відомості, передбачені абзацами 1-9 частини першої статті 4 Закону №1404 як обов'язкові, що унеможливлювало подальшу ідентифікацію державним виконавцем як особи боржника, так і стягувача, визначення дотримання стягувачем строку пред'явлення постанови до виконання, та правильності пред'явлення виконавчого документа за місцем виконання рішення.
Зокрема, згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так у постанові від 19.12.2022 року у справі №308/10485/18 Верховний Суд дійшов правового висновку, що після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв'язку з постановленням відповідної ухвали. Таким чином, пред'явленим до виконання може бути судове рішення, в якому виправлено описку, а не ухвала про виправлення описки, оскільки при вирішенні питання про виправлення описок суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває неточності уже існуючого рішення.
Отже, в цьому випадку, підставою для відкриття виконавчого провадження могла б слугувати лише постанова від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, з урахуванням постанови від 18.05.2020 року у справі №362/4790/19, якою внесено виправлення у резолютивну частину постанови про накладення адміністративного стягнення.
В той же час, відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404 постанова від 18.05.2020 року у справі №362/4790/19 підлягала поверненню державним виконавцем з підстав невідповідності виконавчого документа частині першій статті 4 Закону №1404, враховуючи, що остання не є виконавчим документом самостійно від постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вищевикладене суд також відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження одразу було направлено запит до Васильківського міськрайонного суду Київської області з проханням надати постанову від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19 (провадження №3/362/1542/19), яка є основним виконавчим документом.
Крім того, в межах розгляду цієї справи суд не бере до уваги внесені постановою державного виконавця від 04.09.2020 року зміни до реєстраційних дій як помилково внесених в частині, зокрема, зміни назви виконавчого документа, його номеру та дати з відомостей про постанову суду від 18.05.2020 року на відомості постанови від 23.10.2019 року, оскільки постанова суду від 23.10.2019 року у справі №362/4790/19, якою накладено адміністративне стягнення на позивача, надійшла до відповідача лише 04.09.2020 року, тобто задовго після вчинення державним виконавцем дій з відкриття виконавчого провадження №62561314 на підставі неналежного документа.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність встановлених дій відповідача, що виявилися у відкритті виконавчого провадження №62561314 на підставі постанови суду, яка не є виконавчим документом в розумінні Закону №1404, з огляду на що, постанова про відкриття виконавчого провадження №62561314 підлягає скасуванню як протиправна, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В свою чергу, суд зауважує, що доводи відповідача та надані ним докази не спростували, а навпаки підтвердили порушення прав позивача.
Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до абзаців 2, 3 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позову ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що підтверджується чеком АТ «Укрпошта» від 28.07.2020 року за платежем №1014541663.
З огляду на задоволення позовних вимог, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241-246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловської Яни Анатоліївни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 року №62561314.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2020 року №62561314, прийняту старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Самойловською Яною Анатоліївною.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(код ЄДРПОУ 34842289).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Балаклицький А. І.