ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21876/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач-1), Адміністрації Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби, відповідач-2) про визнання протиправною відмови відповідачів у оформлені та подані до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 загону Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.11.2022 №920-ос позивач звільнений з військової служби в запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), наказом від 28.11.2022 №945-ос виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.
Вислуга років військової служби ОСОБА_1 станом на 28.11.2022 становить: календарна: 20 рік 03 місяці 29 днів; пільгова: 9 років 04 місяці 29 днів; загальна: 29 років 08 місяців 28 днів.
Позивач звернувся до відповідача-6 з проханням підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), одночасно аналогічне звернення було направлено до відповідача-2, однак відповідачі листами від 30.12.2022 №11/ЗПІ-3159-3285 та від 13.01.2023 №11/С-9-13 відмовили у підготовці документів, необхідних для призначення пенсії, обґрунтовуючи таку відмову відсутністю права на призначення пенсії.
Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача та, з покликанням на нормативно-правові акти та постанови Верховного Суду, наведені у тексті позовної заяви, вказує про наявність у нього права на призначення пенсії та протиправність дій відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до відповідного пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) )а.с.19).
15.09.2023 до суду надійшов відзив Адміністрації Держприкордонслужби (а.с.22-24) з проханням відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Станом на 28.11.2022, загальна вислуга років позивача становить 29 років 08 місяців 28 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 20 років 03 місяці 29 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленому пунктом «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відтак листом від 30.12.2022 №11/ЗПІ-3159-3285 Адміністрації Держприкордонслужби в прийнятті заяви про призначення пенсії та поданні документів до відповідного органу Пенсійного фонду України відмовлено, оскільки заявник не набув права на пенсію за вислугу років на умовах, встановлених статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Обчислення календарної вислуги років проводиться із врахуванням пунктів 1, 2 Порядку №393, якими визначено які саме види служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Положеннями абзацу першого пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів від 17 липня 1992 року №393 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…». Таким чином, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж враховується при призначенні пенсії для визначення саме розміру пенсії. Разом з тим, для отримання права на призначення пенсії відповідно до положень Закону №2262-ХІІ обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років. Законом №2262-ХІІ чітко визначені умови призначення пенсій за вислугу років, та зазначено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку, якщо особа звільнена зі служби у період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. На день звільнення зі служби, а саме станом на 28.11.2022 року, позивач мав вислугу 20 календарних років 03 місяці 29 днів, що не відповідає умовам призначення пенсій за вислугу років, визначеним положеннями статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Аналізуючи викладене та враховуючи, що позивач звільнився зі служби 28.11.2022, для призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ необхідно мати 25 календарних роки та більше, а його вислуга становить лише 20 років 03 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Також вважає, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин правові висновки, які викладені в Постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року по справі №805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, оскільки вони стосуються застосуванню пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ у співвідношенні до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 в попередній редакції, до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, тому до спірних правовідносин слід застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних спірних правовідносин, а саме положення Закону України №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №393, в редакції чинній станом на 10.07.2023.
Аналогічну позицію висловив представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву від 28.08.2023 №14/7506-23 (а.с.31-36).
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на неї, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з обставин справи та наявних у справі матеріалів, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №945-ОС від 28.11.2022 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас наказом начальника прикордонного загону від 17.11.2022 №920-ОС за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо один з подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.6).
Згідно з зазначеним наказом, вислуга років ОСОБА_1 станом на 28.11.2022 становить:
- календарна 20 років 03 місяці 29 днів;
- пільгова 09 років 04 місяці 29 днів;
Всього: 29 років 08 місяців 28 днів.
Відомості про оскарження вказаного наказу чи внесення до нього змін у суду відсутні. Сторонами не спростовується факт того, що календарна вислуга позивача становить 20 років 03 місяці 29 днів.
16.12.2022 ОСОБА_1 звернувся з заявою до НОМЕР_2 прикордонного загону із запитом про підготування та надання до Адміністрації Держприкордонслужби документів для призначення пенсії за вислугою років (а.с.11-12).
Також 16.12.2022 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Адміністрації Держприкордонслужби із запитом в якому просив: підготувати та надати документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (а.с.7-8).
У відповідь, Адміністрація Держприкордонслужба склала лист від 30.12.2022 №11/ЗПІ-3159-3285 в якому повідомила, що відповідно до витягу з наказу від 28.11.2022 № 945-ОС на дату виключення позивача зі списків особового складу загону станом на 28.11.2022 його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 20 років 03 місяці 29 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом «а» статті 12 Закону № 2262. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262 та положень пунктів 21 та 3 Постанови Кабміну № 393, зі змінами, внесеними 16.02.2022 наявність у позивача на дату виключення зі списків особового складу загону станом на 16.06.2023 вислуги років у пільговому обчисленні в кількості 08 років 07 місяців 26 днів, також не визначає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років на умовах, встановлених пунктом «а» статті 12 Закону № 2262. Прийняття заяви про призначення пенсії від особи, яка не набула право на пенсію відповідно до Закону № 2262, наказом МВС № 760 не передбачено. З огляду на викладене, відсутні підстави для прийняття від позивача заяви про призначення пенсії за вислугу років та надання доручення 6 прикордонному загону про підготовку документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на умовах, встановлених пунктом «а» статті 12 Закону № 2262, та, відповідно, для їх надсилання до відповідного органу Пенсійного фонду України (а.с.9).
Аналогічна за суттю відповідь надана позивачу відповідачем-1 листом від 13.01.2023 №11/С-9-13 (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно пункту «в» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.
Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, зі змінами «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» чинній на момент звернення позивачки із заявою щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років (далі - Постанова №383), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно пункту 2-1 Постанови №393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови №393 визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Спірним у цій справі є питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років.
Посилаючись на приписи статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідачі вважають, що підставою для призначення пенсії за вислугу років в даному випадку є 25 років і більше саме календарної вислуги.
Позивач же у позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, у якій колегія суддів дійшла висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У зазначеній постанові колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість висновків про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи висновок, викладений у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, Верховний Суд виходив з того, що редакція пункту 3 Постанови №393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абзац 1 пункту 3 Постанови №393 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2023 по справі №480/4827/22, в якій вирішувались подібні правовідносини, надав правовий висновок з приводу спірних правовідносин, а саме щодо випливу постанови КМУ №119 від 16.02.2022 на порядок обчислення вислуги років, що дають право на призначення пенсії.
Так, суд зазначив, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, зокрема час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Згідно законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Судом встановлено, що вислуга років позивача складає: календарна 20 років 03 місяці 29 днів; пільгова 09 років 04 місяці 29 днів; всього: 29 років 08 місяців 28 днів.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач-2 правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог щодо оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Під час вирішення тотожніх спорів суди повинні враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
З огляду на те, що врахуванню у межах вирішення даної справи підлягає саме висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та у постанові від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, суд вважає, що ОСОБА_1 не набув право на отримання пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі не допустили протиправних дій щодо не оформлення та подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач-2: Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський