ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2023м. ХарківСправа № 922/2872/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Агронова" (61058, м. Харків, вул. Сумська, 49, код ЄДРПОУ 30892399)
до держави Російська Федерація
про стягнення 3 697 634,67 доларів США (135 217 323,20грн)
за участю учасників справи:
учасники справи не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - держави Російська Федерація, в якому просить суд стягнути з відповідача збитки на відшкодування майнової шкоди у розмірі 3 697 634,67 доларів США, що є еквівалентом 135 217 323,20грн за курсом Національного банку України на дату подання позову; надати позивачу строк на подання доказів понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня ухвалення рішення у даній справі та розподілити такі витрати. Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку ці витрати становлять 1 000 000,00грн.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала повноцінну широкомасштабну агресію проти України і території, де розташовані багаторічні насадження (сади) ТОВ "АПК "Садовод" були тимчасово окуповані російською федерацією, та велися активні бойові дії. Після звільнення території, позивачем було здійснено огляд, за результатами якого встановлено, що внаслідок бойових дій, обстрілів земельних ділянок та пожеж, що виникли, сади вишень, яблунь, абрикос, горобини та черешні повністю знищені.
За результатами інвентаризації встановлено, що станом на 30.06.2023 кількість дерев вишень, яблунь, абрикос, горобини та черешень фактично становить нуль позицій. В результаті протиправних дій відповідача позивач поніс збитків на 3 697 634,67 доларів США, стягнення яких є предметом позову.
Ухвалою суду від 24.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне.
Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.
Ухвалою суду від 27.07.2023 здійснено заміну найменування позивача у даній справі з ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" на ТОВ "Аграрна компанія "Агронова".
В судовому засіданні 24.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.09.2023.
З метою надання відповідачу можливості скористатись своїм процесуальним правом та прийняти участь в судовому засіданні 14.09.2023 розгляд справи по суті в судовому засіданні відкладено на 28.09.2023 о 12:30, про що постановлено протокольну ухвалу.
Позивач у призначене судове засідання не з'явися, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або пояснень по суті спору на адресу суду від відповідача не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Садовод" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Садовод", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Одноособовим рішенням учасника № 01/07/2023 ТОВ "АПК "Садовод" від 01.07.2023 прийнято рішення про зміну найменування Товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Агронова" (позивач), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основними видами економічної діяльності Товариства позивача є вирощування зерняткових, кісточкових фруктів, зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, а також оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин, фруктами й овочами.
Позивачу на праві власності належать багаторічні насадження (сади), а саме: дерева вишень у кількості 9088шт загальною площею 32 га; дерева яблунь у кількості 68980,00шт загальною площею 338 га; дерева абрикос у кількості 1 050,00шт загальною площею 3 га; дерева горобини у кількості 16150шт загальною площею 5 га; дерева черешні у кількості 1 032шт загальною площею 3 га, що були висаджені на земельних ділянках, які розташовані за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Садовод.
Право власності позивача на вищезазначені багаторічні насадження (сади) підтверджується Актом № 1 передачі майна Відкритого акціонерного товариства "Андріївський" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Садовод" від 05.08.2002.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 Президентом України було видано Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.
Території, де розташовані багаторічні насадження (сади) позивача були тимчасово окуповані Російською Федерацією, та на даній території велися активні бойові дії, що підтверджується Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
В результаті планомірного звільнення територій Харківської області позивачу було забезпечено відносно безпечний доступ до багаторічних насаджень (садів).
Позивачем разом з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Агронова" було проведено огляд об'єктів за адресою: Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с. Садовод, за результатами якого встановлено, що внаслідок бойових дій, обстрілів земельних ділянок та пожеж, що виникли, сади вишень, яблунь, абрикос, горобини та черешні повністю знищені, про що позивачем складено Акт огляду об'єкту від 10.10.2022.
З метою визначення збитків, завданих окупацією та руйнуваннями, позивачем проведено інвентаризацію майна та активів підприємства, за результатами якого складено Інвентаризаційний опис основних запасів.
За результатами інвентаризації встановлено, що станом на 30.06.2023 кількість дерев вишень, яблунь, абрикос, горобини та черешень фактично становить нуль позицій.
За результатами незалежної оцінки, проведеної Запорізькою Торгово-промисловою палатою на замовлення позивача (звіт ОЦ-1653 про незалежну оцінку багаторічних насаджень (садів) від 06.07.2023), вартість знищеного майна позивача (багаторічних насаджень (садів) станом на 31.12.2021 становить 84 054 015,00грн без ПДВ, що, відповідно, разом із ПДВ складає 100 864 818,00грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Саме внаслідок бомбардування зі сторони російських військ багаторічних насаджень (садів) позивача за адресою: Харківська область, Великобурлуцький район, с. Садовод та перебування цих об'єктів під ворожою окупацією, було знищено належне Позивачу майно та завдано збитків.
Розмір спричинених позивачу збитків внаслідок військової агресії РФ підтверджений експертною оцінкою, проведеною Запорізькою Торгово-промисловою палатою звіт ОЦ-1653 про незалежну оцінку багаторічних насаджень (садів) від 06.07.2023) та станом на грудень 2021 року становив 100 864 818,00 гривень, що є еквівалентом 3 697 634,67 доларів США за курсом НБУ (27,2782 за одну мовну грошову одиницю).
Позивачем на підставі п. 7.4 Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України № 3904/1223 від 18.10.2022 (далі Методика визначення шкоди) визначено значення облікових показників вартості знищеного майна станом на 31.12.2021 (27,28 грн за умовну грошову одиницю) та переведено в гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату оцінки (за курсом НБУ 36,5686грн за умовну грошову одиницю).
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, а також фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується валюти стягнення суд зазначає наступне.
Загальний збиток, який було нанесено позивачу внаслідок ворожих обстрілів Російської Федерації та окупацією складається із вартості багаторічних насаджень, яка станом на грудень 2021 року становила 100 864 818,00грн, що було еквівалентом 3 697 634,67 доларів США за курсом НБУ (27,2782 за одну мовну грошову одиницю).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті при існуванні іноземного елемента у відносинах.
Зважаючи на повний розрив дипломатичних відносин між Україною та країною-агресором очевидним є те, що стягнення з Російської Федерації грошових коштів в гривні є неможливим, через неможливість конвертації російських платіжних засобів в гривню, з метою забезпечення реального відновлення порушеного права позивача, зважаючи на те, що долари США є грошовою валютою, яка знаходиться в обігу у більшості країн світу, суд вважає за можливе стягнути грошові кошти з відповідача в доларовому еквіваленті (3 697 634,67 доларів США) за курсом НБУ на дату подання позову.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.
Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.
Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи в розмірі 1 000 000,00грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду відповідно до вимог ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання відповідних доказів згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.12, 13, 74, 86, 29, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з держави Російська Федерація на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Агронова" (61058, м. Харків, вул. Сумська, 49, код ЄДРПОУ 30892399) - 3 697 634,67 доларів США збитків на відшкодування майнової шкоди, що є еквівалентом 135 217 323,20грн за курсом Національного банку України на дату подання позову .
Стягнути з держави Російська Федерація на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) - 939 400,00грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "06" жовтня 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк