ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2023 р. Справа № 918/535/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/535/23 за позовом фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича
до Приватного підприємства-фірми "Автотранском"
про стягнення збитків в сумі 2 093 745 грн 61 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Хозяїнов В.В., ордер серія АЕ № 1092769 від 24.05.2023 року (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Ширко М.Р., ордер серія ВК № 1090668 від 21.06.2023 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 вересня 2023 року у справі № 918/535/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Автотранском" на користь фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича 2 093 745 грн 61 коп. - збитків, завданих неналежним виконанням перевезення товару, та 31 406 грн 19 коп. - витрат по оплаті судового збору.
22 вересня 2023 року від представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича на електронну адресу суду надійшло клопотання від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення, в якій просить винести додаткове рішення у даній справі, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн 00 коп. Також в клопотанні представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року клопотання представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/535/23 прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 2 жовтня 2023 року.
Представник ФОП Олефіренка Я.С. у судовому засіданні 2 жовтня 2023 року клопотання від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн 00 коп.
Представник ППФ "Автотранском" у судовому засіданні 2 жовтня 2023 року заперечив щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн 00 коп. та просив зменшити дані витрати до 15 000 грн 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе розглянути клопотання представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/535/23 за позовом фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича до Приватного підприємства-фірми "Автотранском".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, ФОП Олефіренком Я.С. в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 31 406 грн 19 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп.
В клопотанні від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення представник ФОП Олефіренком Я.С. просить стягнути з Приватного підприємства-фірми "Автотранском" на користь фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн 00 коп.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат в сумі 40 500 грн 00 коп. представник позивача надав договір (угоду) про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30 березня 2023 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Адвіс" та фізичною особою-підприємцем Олефіренком Яковом Сергійовичем, Додаток № 1 від 21.05.2023 року до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30 березня 2023 року, Акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 19 вересня 2023 року, рахунок на оплату № 149 від 19 вересня 2023 року на суму 40 500 грн 00 коп. та платіжну інструкцію від 22.09.2023 року № 352 на суму 40 500 грн 00 коп.
За умовами договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30 березня 2023 року та додатку № 1 до нього, Адвокатське об'єднання "Адвіс" зобов'язується надати фізичній особі-підприємцю Олефіренку Якову Сергійовичу (Клієнт) правову допомогу щодо стягнення з Приватного підприємства-фірми "Автотранском" на користь Клієнта збитків в сумі 2 093 745 грн 61 коп., що завдані неналежним виконанням перевезення товару, та у зв'язку із повним знищенням пожежею товару при його перевезенні, а саме: вивчити надані Клієнтом наявні матеріали щодо предмету спору, сформувати правову позицію щодо наявності правових підстав для стягнення збитків; надавати Клієнту інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань; підготувати та подати позовну заяву до суду; представляти інтереси Клієнта в Господарському суді Рівненської області; забезпечити вчинення всіх необхідних процесуальних дій та підготовку процесуальних документів в рамках надання правової допомоги Клієнту в господарській справі (зокрема, подати відповідь на відзив, необхідні клопотання, заяви тощо).
Сторони погодили, що для визначення обсягу послуг, що надаються відповідно до даного додатку до Договору, вартість 1 (однієї) години роботи адвоката визначається в розмірі 1 500 грн 00 коп.
Клієнт зобов'язується сплатити на користь адвокатського об'єднання вартість (гонорар) визначених послуг у наступному порядку: 100% вартості визначених послуг (гонорару) сплачується на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
За актом приймання-передачі від 19 вересня 2023 року Адвокатським об'єднанням передано, а Клієнтом прийнято наступні послуги за Договором: 1) консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви, з урахуванням прецедентної практики та правових висновків Верховного Суду - витрачено 1 год., вартістю 1 500 грн 00 коп.; 2) підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, збір доказів на обґрунтування позовних вимог, вирахування розміру судового збору, підготовка позову як документу, направлення позову до суду - витрачено 16 год., вартістю 24 000 грн 00 коп.; 3) представництво інтересів у суді (участь в судових засіданнях) - витрачено 1 год., вартістю 1 500 грн 00 коп.; 4) підготовка відповіді на відзив: визначення підстав і предмету, можливих додаткових доказів на обґрунтування позовних вимог, підготовка відповіді на відзив як документу. Здійснення дій щодо збору додаткових доказів у справі (підготовка і направлення адвокатських запитів до податкових та інших органів) - витрачено 8 год., вартістю 12 000 грн 00 коп.; 5) складання процесуальних документів, передбачених законодавством - витрачено 1 год., вартістю 1 500 грн 00 коп.
За підсумком, адвокатом у межах представництва інтересів Клієнта в господарській справі № 918/535/23 в суді першої інстанції затрачено 27 год. робочого часу, загальною вартістю 40 500 грн 00 коп.
Клієнт повністю розрахувався за отримані послуги, перерахувавши Адвокатському об'єднанню, на підставі рахунку № 149 від 19 вересня 2023 року, кошти в сумі 40 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 22.09.2023 року № 352.
За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Разом із тим, у частині 5 статті 129 цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись вказаними нормами зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: 1) підготовка позовної заяви; 2) підготовка відповіді на відзив відповідача; 3) участь представника в підготовчому засіданні 10.07.2023 року, 04.09.2023 року, у судовому засіданні 18.09.2023 року; 4) складання процесуальних документів, передбачених законодавством (заяви від 15.06.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання від 15.07.2023 року про продовження процесуального строку).
Орієнтовний розрахунок судових витрат, заявлений в позовній заяві, збільшено на 10 500 грн 00 коп., з огляду на необхідність додаткової підготовки адвокатом позовної заяви та відповіді на відзив.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Так, з огляду на вищезазначене, суд не вважає фактичними, неминучими та обґрунтованими витрати на правову допомогу, зазначені в п. 1 (консультація Клієнта щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду позовної заяви, з урахуванням прецедентної практики та правових висновків Верховного Суду) Акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 19 вересня 2023 року, так як дані послуги охоплюються п. 2 (підготовка позовної заяви: визначення підстав і предмету позову, збір доказів на обґрунтування позовних вимог, вирахування розміру судового збору, підготовка позову як документу, направлення позову до суду).
Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000 грн 00 коп.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу до 25 000 грн 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 18.09.2023 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/535/23, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича від 22.09.2023 року та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 25 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 202, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву представника фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича від 22.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/535/23 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства-фірми "Автотранском" (33020, м. Рівне, вул. Вербова, буд. 43 кв. 4, код ЄДРПОУ 32881174) на користь фізичної особи-підприємця Олефіренка Якова Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
У решті вимог щодо витрат на правову допомогу - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 6 жовтня 2023 року.
Суддя Політика Н.А.