ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Cправа № 902/354/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", 21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359
до Фізичної особи-підприємця Михайлини Ярослава Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Вінницяобленерго", 21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 00130694
про стягнення 12 678,91 гривень
за участю представників:
від позивача - Говдик Т.Я., згідно довіреності
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області 09.03.2023 року надійшла позовна заява №1.13-1743 від 06.03.2023 (вх.№341/23 від 09.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Фізичної особи-підприємця Михайлини Ярослава Володимировича про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ША-706000 від 11.02.2020 у розмірі 12 678,91 гривень основного боргу за жовтень 2022, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 14.03.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/354/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) із встановленням сторонам строків для вчинення процесуальних дій.
30.03.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № ЯР-ГСВ/2023-03-27 від 27.03.2023 (вх. № 01-34/2995/23 від 30.03.2023) про поновлення процесуальних строків, відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
17.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № ЯР-ГСВ/2023-04-08/2 від 08.04.2023 (вх. № 01-34/3629/23 від 17.04.2023) про надання оригіналів для огляду та виключення копій з числа доказів у справі.
17.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № ЯР-ГСВ/2023-04-08/3 від 08.04.2023 (вх. № 01-34/3632/23 від 17.04.2023) про витребування доказів.
17.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № ЯР-ГСВ/2023-04-08 від 08.04.2023 (вх. № 01-34/3613/23 від 17.04.2023) у якому відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою від 12.05.2023 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи № 902/354/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі № 902/354/23 призначено на 08.06.2023 о 12:00 год.
Також ухвалою від 12.05.2023 року судом задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Михайлини Ярослава Володимировича № ЯР-ГСВ/2023-04-08/2 від 08.04.2023 (вх. № 01-34/3629/23 від 17.04.2023) про витребування доказів, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" оригінали договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ША-706000 від 11.02.2020 року з додатками та акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за жовтень 2022 року.
17.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 1.13-29611 від 15.05.2023 (вх. № 01-34/4751/23 від 17.05.2023).
31.05.2023 до суду від позивача надійшов супровідний лист № 1.13.-3205 від 31.05.2023(вх. № 01-34/5151/23 від 31.05.2023) з додатками на виконання вимог суду.
01.06.2023 до суду від відповідача повторно надійшов відзив № ЯР-ГСВ/2023-04-08 від 08.04.2023 (вх. № 01-34/5187/23 від 01.06.2023) у якому відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.
Судове засідання 08.06.2023 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Шамшуріної М.В. на лікарняному.
Ухвалою від 14.06.2023 судом повідомлено сторони про призначення підготовчого засідання у справі № 902/354/23 на 29.06.2023 року об 11:00 год.
У судовому засіданні 29.06.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/354/23 до 11.07.2023 року о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
06.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання № 1.13-3818 від 04.07.2023 (вх. № 01-34/6274/23 від 06.07.2023) про розгляд справи у судовому засіданні 11.07.2023 за відсутності представника позивача.
06.07.2023 до суду від позивача надійшла заява № 1.13-3817 від 04.07.2023 (вх. № 01-34/6277/23 від 06.07.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Вінницяобленерго".
Ухвалою від 11.07.2023 судом задоволено заяву представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, залучено до участі у справі № 902/354/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Вінницяобленерго", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 902/354/23 на 08.08.2023 о 15:00 год.
28.07.2023 до суду від позивача надійшов супровідний лист № 1.13-4208 від 25.07.2023(вх. № 01-34/6983/23 від 28.07.2023) з доказами надіслання процесуальних документів третій особі на виконання вимог суду.
07.08.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі № б/н від 02.08.2023 (вх. № 01-34/7268/23 від 07.08.2023).
У судовому засіданні 08.07.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/354/23 на 24.08.2023 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
22.08.2023 до суду від позивача надійшли пояснення по справі № 1.13-4556 від 22.08.2023 (вх. № 01-34/7774/23 від 22.08.2023).
У судовому засіданні 24.08.2023 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (оригіналів акту повірки та експертизи засобу обліку електроенергії (лічильника), яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 24.08.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/354/23 та призначено справу № 902/354/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.09.2023 року о 10:00 год.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача. Відповідач, третя особа правом участі у судовому засіданні уповноваженого представника не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 24.08.2023, яку було надіслано на повідомлені суду електронні адреси учасників справи та за адресою місцезнаходження відповідача та третьої особи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Ухвалу від 24.08.2023 отримано учасниками справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки учасників справи 29.08.2023 року та до електронного кабінету третьої особи 28.08.23 12:58. Про отримання ухвали суду від 24.08.2023 відповідачем свідчить також повідомлення про вручення потового відправлення № 210180415534.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасників справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, третя особа у свою чергу не скористався наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 26.09.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Суть спору:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Михайлини Ярослава Володимировича про стягнення 12 678,91 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № ША-706000 від 11.02.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині оплати за поставлену та спожиту електричну енергію за жовтень 2022 року.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, зазначає, що на його думку з динаміки споживання (сальдових оборотів за календарний період 2022 року) вбачається помилка - здвиг розрядності лічильника, зважаючи на велику кількість електроенергії яку неможливо спожити за місяць електроустановками споживача.
Також відповідач зазначає, що звертався до позивача щодо проведення експертизи засобу обліку електроенергії (лічильника) яку не було проведено, позивач, у наданих документах, не вказав реальні показники, на основі яких формує свої обсяги спожитої електроенергії, акти приймання-передачі товару (електроенергії) не підписані належним чином та доказів надання відповідачу його примірнику оригіналу договору позивачем не надано.
Крім того, на думку відповідача позивачем не доведено факту передачі зазначеної ним кількості електричної енергії (товару) та розміру заборгованості, які не були погоджені у письмовій формі, а нарахована позивачем сума не відповідає сумі, визначеній у графіку використання електричної енергії (по місяцям), є непропорційно великою, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин.
Також посилаючись на настання форс-мажорних обставин у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, пункту 12.1. договору відповідач зазначає, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
З урахуванням наведеного відповідач вважає, що заявлені вимоги є необгрунтованими та у задоволенні позову просить відмовити.
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що обов'язок визначення обсягів спожитої електричної енергії покладено законом на оператора системи розподілу, тобто АТ "Вінницяобленерго" та позивачем для проведення розрахунків використано дані комерційного обліку, зокрема, щодо обсягів спожитої електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи розподілу.
Доказів звернення до оператора системи розподілу щодо нарахованих обсягів за жовтень 2022 року боржником не надано.
Також позивачем зазначено, що ТОВ "Енера Вінниця" не є стороною договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а тому доказування щодо обсягів споживання електричної енергії відноситься до обов'язку відповідача.
Третя особа АТ "Вінницяобленерго" у наданих до суду поясненнях зазначила, що ФОП Михайлина Я.В. 23.11.2018 року підписав заяву - приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Постачальником електричної енергії для ФОП Михайлина Я.В. являється ТОВ "Енера Вінниця", а АТ "Вінницяобленерго" відповідно до отриманої ліцензії здійснює розподіл електричної енергії для ФОП Михайлина Я.В. та являється постачальником послуги комерційного обліку електричної енергії.
Електричний лічильник згідно якого ФОП Михайлина Я.В. здійснює розрахунки за спожиту електроенергію знаходиться у власності відповідача, вимірювальний комплекс знаходиться на балансі споживача, таким чином на ФОП Михайлину Я.В. як власника приладу обліку та особу відповідальну за точку комерційного обліку покладено обов'язок із забезпечення своєчасної повірки та справності приладу обліку.
Разом з тим ФОП Михайлина Я.В. щодо правильності показів електролічильника не звертався до АТ "Вінницяобленерго" з повідомленям про недоліки в роботі приладу обліку, не ініціював проведення експертизи приладу обліку та відповідно не сплачував кошти за проведення експертизи як власник засобу обліку та ініціатор проведення експертизи чи перевірки.
Зазначена у рахунку за активну електричну енергію за жовтень 2022 року кількість спожитої електроенергії (2174 кВт/год. на суму 12678,91 грн.) відповідає кількості електроенергії, що була спожита ФОП Михайлиною Я.В. у жовтні 2022 року та підтверджується актом збереження пломб № 007645, що був складений під час відключення від електромережі електроустановки ФОП Михайлина Я.В. за заявою ТОВ "Енера - Вінниця", в даному акті вказаний показник 012019, саме за таким показником лічильника було нараховано кількість спожитої електроенергії 2174 кВт/год та надано розрахунок постачальнику електроенергії. На цей час електроустановка ФОП Михайлини Я.В. залишається відключеною та покази лічильника не змінюються 012019.
З урахуванням наведеного АТ "Вінницяобленерго" зазначає, що твердження відповідача є безпідставними та необгрунтованими та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях зазначив, що на його переконання позивач не підтвердив доказами свої вимоги та не спростував факти наведені відповідачем у відзиві, відтак у задоволенні позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.
11 лютого 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Михайлиною Ярославом Володимировичем (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № ША-706000 від 11.02.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) (т.1 а.с.7-20, 87-93).
Згідно пункту 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.
За умовами пункту 2.1. договору постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно пункту 2.2 договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до пункту 4.1. договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.
Згідно пункту 5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором у тому числі у разі її зміни.
За умовами пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5.9. договору оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, перерахунок постачальнику зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі при його зміни.
Згідно пункту 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до пункту 5.13. договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції. При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.
Згідно пункту 5.15. договору порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до вказаної комерційної пропозиції, обраної споживачем.
Підпунктом 2 пункту 6.2. договору визначено, що споживач зобов'язується укласти в установленому порядку договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об'єкта споживача.
За умовами підпункту 2 пункту 7.2. договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
На виконання умов договору 11 лютого 2020 року Фізичною особою-підприємцем Михайлиною Ярославом Володимировичем підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток №1) (т.1 а.с. 17, 18, 92).
Також, між сторонами до укладеного договору підписано комерційну пропозицію №1.1.2.2 (додаток №2 до договору), за умовами якої сторонами погоджено ціну, спосіб оплати, територію здійснення діяльності оператора, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, штрафні санкції, термін дії договору, інші умови тощо (т.1 а.с.19, 20, 93).
Відповідно до пункту "Ціна" додатку № 2 до договору, постачання електричної енергії у розрахунковому періоді здійснюється за прогнозованою ціною (тарифом) за 1 кВт*год постачальника, яка розраховується та доводиться до відома споживача у порядку встановленому нормативними актами, затвердженими НКРЕКП. Ціна електричної енергії дорівнює ціні універсальної послуги відповідного класу напруги на відповідний період, яка визначається у відповідності до вимог "Порядку формування цін на універсальні послуги", затвердженого постановою НКРЕКП №1177 від 05 жовтня 2018 року.
За умовами пункту "Спосіб оплати" додатку № 2 до договору оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється споживачем до початку звітного розрахункового періоду у формі 100% попередньої оплати заявлених споживачем обсягів споживання на найближчий наступний звітний розрахунковий період з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку з донарахуванням по середньодобовому споживанню до 01 числа місяця.
Згідно пункту "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" додатку № 2 до договору рахунок надається споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати отримання постачальником даних від оператора системи розподілу про обсяги спожитої (розподіленої) електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Відповідно до пункту "Термін дії договору" додатку № 2 договір набирає чинності з дня наступного за днем отримання ТОВ "Енера Вінниця" заяви-приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, якщо протягом трьох робочих днів, споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям даної комерційної пропозиції, та діє до 31 грудня 2020 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір та всі додатки до договору підписані уповноваженою особою представника позивача, скріплено печаткою позивача та Фізичною особою-підприємцем Михайлиною Ярославом Володимировичем особисто.
Як вбачається із розрахунку суми позовних вимог, сальдових оборотів по споживачу ФОП Михайлина Я.В., о/р НОМЕР_2 за жовтень 2022 року позивачем за споживання відповідачем 2577,00 кВт*год електричної енергії нараховано до сплати 15 249,65 гривень заборгованості (т. 1 а.с. 21-23).
Згідно акту коригування від 31.01.2023 до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 27.10.2022 № 3710501/288692/1 згідно з договором № ША-706000 від 11.02.2020 здійснено коригування кількості та вартості переданої ТОВ "Енера Вінниця" споживачу електроенергії за жовтень 2022 року та визначено скориговані дані по кількості та вартості спожитої електричної енергії - 2 174 кВт*год на суму 12 864,85 гривень.
Відповідно до розрахунку суми позовних вимог, сальдових оборотів по споживачу ФОП Михайлина Я.В., о/р НОМЕР_2 за жовтень 2022 року сума переплати (кредит на початок місяця (жовтень 2022) складала 85,94 гривень.
Згідно виписки по особовому рахунку 31.12.2022 відповідачем здійснено оплату заборгованості за активну електричну енергію за договором № ША-706000 у розмірі 100,00 гривень (т. 1 а.с. 24, 25).
Обставина щодо постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у жовтні 2022 у обсязі 2 174 кВт*год підтверджується наданим витягом з файлу обміну даними між ОСР та ТОВ "Енера Вінниця" по споживачу ФОП Михайлина Я.В. за жовтень 2022 року, довідкою АТ "Вінницяобленерго" щодо обсягів спожитої електроенергії ФОП Михайлина Я.В. за жовтень 2022 року, додатком до розрахунку за послугу із розподілу електричної енергії по споживачу ФОП Михайлина Я.В. за жовтень 2022 (т.1 а.с. 26, 173, 155).
Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у жовтні 2022 році відображено позивачем у акті коригування від 31.01.2023 до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 27.10.2022 № 3710501/288692/1 згідно з договором № ША-706000 від 11.02.2020 та сформовано рахунок на оплату відповідачем активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 за жовтень 2022 на суму 12 678,91 гривень (т. 1 а.с. 27).
Рахунок на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 за жовтень 2022 року сформовано на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, функції якого, у межах території ліцензованої діяльності, виконує оператор системи розподілу - АТ "Вінницяобленерго" (код 00130694), відповідно до ч.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року та п.12.4.4. Кодексу комерційного обліку.
Кількість спожитої активної електричної енергії згідно рахунку на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 та акту коригування від 31.01.2023 до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 27.10.2022 № 3710501/288692/1 згідно з договором № ША-706000 від 11.02.2020 за жовтень 2022 становить 2 174 кВт*год.
Як вбачається із опису вкладення поштового відправлення 13.02.2023 ТОВ "Енера Вінниця" надіслано ФОП Михайлина Я.В. на зазначену у договорі адресу зазначені вище акт коригування від 31.01.2023, рахунок на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 та акт звірки взаєморозрахунків із зазначенням про наявність заборгованості у розмірі 12 678,91 гривень.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 2350001543502 та трекінгу поштового відправлення № 2350001543502 вказані документи отримано ФОП Михайлина Я.В. 17.02.2023 року (т. 1 а.с. 30-32).
Отримання рахунку на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 та акту коригування від 31.01.2023 за жовтень 2022 відповідачем не заперечується.
За твердженням позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у жовтні 2022 у розмірі 12 678,91 грн. відповідачем не оплачено.
Доказів погашення заборгованості у розмірі 12 678,91 гривень матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 12 678,91 гривень заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором ША-706000 від 11.02.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 12 678,91 гривень за жовтень 2022 року, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310 (далі - Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює договірні засади проведення учасниками ринку електричної енергії своєї діяльності на ринку електричної енергії.
Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Абзацем 1 пункту 3.1.5 глави 3.1 розділу ІІІ Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних вебсайтах та на сайті Регулятора.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3.1.7. глави 3.1. розділу ІІІ Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV Правил).
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (абз. 1 пункту 4.19. розділу IV Правил).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію за жовтень 2022 року у розмірі 12 678,91 гривень належним чином не виконав.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись на недоведення позивачем обставини укладення договору з огляду на відсутність його оригіналу, а також на те, що зазначених позивачем обсягів електричної енергії не споживав, акти не погоджував, вважає зазначені позивачем обсяги споживання електричної енергії у жовтні 2022 року невірними.
Розглянувши наведені відповідачем заперечення, суд зазначає, що 11 лютого 2020 року між ТОВ "Енера Вінниця", як постачальником та ФОП Михайлина Я.В. було укладено договір № ША-706000 від 11.02.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за умовами якого постачальник зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Договір та всі додатки до договору підписані уповноваженою особою представника позивача, скріплено печаткою позивача та Фізичною особою-підприємцем Михайлиною Ярославом Володимировичем особисто.
Позивачем надано до суду оригінал договору № ША-706000 від 11.02.2020 з додатками, який досліджений судом під час розгляду справи по суті. Зміст оригіналу договору відповідає наданій до позовної заяви копії договору з додатками (т. 1 а.с. 7-20, 87-93).
Відповідно до пунктів 4.13., 4.14 розділу IV Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією.
У матеріалах справи містяться акт коригування від 31.01.2023 до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 27.10.2022 № 3710501/288692/1 згідно якого позивач поставив відповідачу електричну енергію у жовтні 2022 року у кількості 2 174 кВт/год на суму 12 864,85 гривень та рахунок на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 за жовтень 2022 року на суму 12 678,91 гривень.
Дослідивши зазначені акт коригування та рахунок за жовтень 2022 року, судом встановлено, що зазначені документи містять посилання на умови договору № ША-706000 від 11.02.2020, відображають зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції та її вартість, підпис відповідальної особи та відтиск печатки позивача.
Отримання акту та рахунку підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 2350001543502, трекінгом поштового відправлення № 2350001543502 та відповідачем не заперечується.
За умовами підпункту 7 пункту 6.1. договору споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.
Після подання позову до суду відповідач звернувся до позивача із заявою № ЯР-ЕНЕР/2023-04-07 від 07.04.2023 у якій зазначив про невизнання ним суми заборгованості, достовірності показів засобу обліку електроенергії, необхідності надання оригіналів договору, акту проведення перевірки засобу обліку електроенергії та експертизи правильності показників засобу обліку електроенергії (т. 1 а.с. 58).
У відповідь на вказаний лист позивачем у листі № 1.13-2965 від 15.05.2023 зазначено, що у разі виявлення розбіжностей у нарахуванні власник особового рахунку має право звернутись до місцевої дільниці АТ "Вінницяобленерго" та отримати акт про проведення перевірки засобу обліку електричної енергії та експертизи лічильника, зауважено, що обов'язок визначення обсягів спожитої електричної енергії, покладено законом на оператора системи розподілу, тобто АТ "Вінницяобленерго" та зазначено про необхідність сплати наявної заборгованості у розмірі 12 678,91 гривень (т. 1 а.с. 74, 75).
Таким чином, обов'язок відповідача щодо сплати за поставлену електричну енергію за визначений у позові період (жовтень 2022 року) настав з огляду на отримання відповідних рахунку та акту коригування.
Оскільки поштові відправлення були надіслані, відповідно до умов договору, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про наявну заборгованість за спожиту електричну енергію за договором та про її розмір, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного договору, а відтак позивач обгрунтовано звернувся до суду із позовними вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ША-706000 від 11.02.2020 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 12 678,91 гривень основного боргу за жовтень 2022 року.
Доводи відповідача щодо невірного обсягу спожитої електричної енергії суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу.
Суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Вінницької області є АТ "Вінницяобленерго", відповідно до умов ліцензії (постанова НКРЕКП №414 від 13 листопада 2018 року).
Статтею 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що саме оператор системи розподілу (у даному випадку АТ "Вінницяобленерго") забезпечує комерційний облік відповідно до Закону, Правил та Кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
У розумінні пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур з забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Пунктами 2.1.1., 2.1.2. Розділу II Кодексу комерційного обліку визначено, що комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку, відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Таким чином, обов'язок визначення обсягів спожитої електричної енергії, покладено Законом на оператора системи розподілу, тобто АТ "Вінницяобленерго", яке є ліцензіатом з розподілу електричної енергії на території Вінницької області.
За спірний період відповідачу проведені нарахування на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго").
Відповідачем на обгрунтування оставини невизнання обсягів споживання зазначено про звернення до представника позивача щодо неправильності роботи засобу обліку, необхідності проведення експертизи засобу обліку електроенергії.
Разом з тим відповідно до пункту 2.7.1. Кодексу комерційного обліку ВТКО (створення точок комерційного обліку (ТКО), організація улаштування засоби комерційного обліку електричної енергії (ЗКО) та вузлів обліку в ТКО, технічне обслуговування та ремонт належних ЗКО; організація пов'язаних з ТКО процесів формування та передачі даних комерційного обліку електричної енергії) для точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії, які забезпечені вузлами обліку, є оператор мережі або сторона, приєднана до мережі, що на законних підставах володіє чи користується лічильником у складі вузла обліку для цієї ТКО, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.
Згідно акта на заміну № 0165566 від 10.09.2018 року (т. 1 а.с. 152) та акта технічної перевірки № 161676 від 10.09.2018 року (т. 1 а.с. 153) вимірювальний комплекс ФОП Михайлина Я.В. знаходиться на балансі споживача.
З урахуванням наведеного для забезпечення комерційного обліку електричної енергії технічне обслуговування та ремонт належних ЗКО; організація пов'язаних з ТКО процесів формування та передачі даних комерційного обліку електричної енергії відносяться до обов'язків споживача, як власника приладу обліку та особи відповідальної за точку комерційного обліку.
Згідно п. 6.2.5. Кодексу комерційного обліку адміністратор комерційного обліку (АКО) та будь-яка заінтересована сторона, у разі обґрунтованого сумніву у достовірності даних комерційного обліку (зокрема відмінності даних з основного та верифікаційного вузла обліку), правильній роботі вузла обліку, а також у тому, що ЗКО є справними та непошкодженими, мають право провести або ініціювати проведення оператором системи або ППКО позапланового контрольного огляду або технічної перевірки роботи вузлів обліку, ЗВТ (зокрема параметрів програмування) та схем їх підключення або, при необхідності, проведення експертизи ЗКО та інших складових вузла обліку відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно п. 6.5.16. Кодексу комерційного обліку у разі проведення позачергових контрольного огляду, технічної перевірки, перевірки програмування, перевірки правильності роботи та/або експертизи, а також ремонту або заміни ЗКО вартість робіт оплачується, якщо інший порядок не передбачений законом:
1) стороною, за ініціативою якої проводилися контрольний огляд, позачергова технічна перевірка, перевірка програмування, перевірка схем підключення ЗКО та/або правильності його роботи, ремонт, заміна або експертиза, якщо порушень у роботі ЗКО та схем їх підключення за результатами перевірки не виявлено;
2) власником ЗКО чи стороною, що відповідає за технічний стан та/або збереження ЗКО, якщо виявлено порушення схеми комерційного обліку електричної енергії, умисне пошкодження або викрадення ЗКО його власником чи стороною, яка відповідає за технічний стан та/або збереження ЗКО.
Як вбачається із наданих суду АТ "Вінницяобленерго" пояснень ФОП Михайлина Я.В. із запереченнями щодо обсягів спожитої електричної енергії, повідомленнями про недоліки приладів обліку, здійснення експертизи засобів обліку електричної енергії до АТ "Вінницяобленерго" не звертався.
Доказів звернень до АТ "Вінницяобленерго" щодо несправності приладів обліку відповідачем суду не надано.
На підтвердження кількості спожитої відповідачем електроенергії третьою особою надано акт про пломбування та збереження пломб і встановлених індикаторів № 007645 від 24.11.2022 (т. 1 а.с. 154) складений під час відключення від електромережі електроустановки ФОП Михайлина Я.В. за заявою ТОВ "Енера - Вінниця".
Згідно графи "номера і показники лічильників на час пломбування" у вказаному акті зазначено показник 012019 та як зазначено третьою особою за таким показником лічильника було нараховано кількість спожитої електроенергії 2 174 кВт/год та надано розрахунок постачальнику електроенергії.
Відповідно до додатку до розрахунку за послугу із розподілу електричної енергії по споживачу ФОП Михайлина Я.В. за жовтень 2022 кількість спожитої споживачем електроенергії становить 2 174 кВт*год (т. 1 а.с. 155).
Таким чином твердження відповідача про невірне нарахування обсягів спожитої електроенергії спростовується поясненнями АТ "Вінницяобленерго" та наявними у справі доказами (т. 1 а.с. 148-155).
Так, АТ "Вінницяобленерго" зазначено про те, що загальний обсяг електричної енергії, нарахованої ФОП Михайлина Я.В. за жовтень 2022 року становить 2 174 кВт*год та саме такий обсяг електричної енергії, нарахованої за жовтень 2022 року ФОП Михайлина Я.В. третьою особою як ОСР передано постачальнику - ТОВ «Енера Вінниця».
Згідно із наданими третьою особою документами, заявою-приєднанням від 23.11.2018 ФОП Михайлина Я.В. приєднався до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з АТ "Вінницяобленерго" із визначенням ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача.
Відповідно до п.п. 8.6.1, 8.6.2 Кодексу комерційного обліку зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Індивідуальні побутові споживачі зобов'язані щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об'єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних, та надавати їх відповідному оператору системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД) в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД); 2) за телефоном чи іншими електронними засобами; 3) шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку; 4) через особисте звернення або іншим зручним та прийнятним для сторін способом згідно з укладеним договором.
Згідно із п.8.6.3.-8.6.6. Кодексу комерційного обліку зчитані та передані дані з лічильників протягом періоду, що починається за два календарні дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій календарний день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця.
Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника в будь-який інший день календарного місяця за відсутності переданої (зчитаної) з нього інформації шляхом дистанційного зчитування лічильника є вихідними даними для визначення даних комерційного обліку на перше число місяця шляхом додавання (віднімання) величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою зчитування показів та першим числом календарного місяця.
У разі неотримання до початку четвертого календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, показів лічильника та за умови, що лічильник електричної енергії не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний обсяг розподілу та споживання електричної енергії по споживачу за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Якщо за підсумками наступного місяця споживач надасть покази лічильника, визначення фактичного обсягу розподілу та споживання електричної енергії за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показів та показів, на які споживачу здійснено розрахунки.
Відповідно до пояснень третьої особи та наданих суду доказів, при аналізі нарахувань обсягів споживання електричної енергії АТ "Вінницяобленерго" встановлено, що відповідачем за період жовтня 2022 спожито 2 174 кВт*год електричної енергії.
Таким чином, дані комерційного обліку щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії відповідають відомостям, що містяться у розрахунку обсягів електричної енергії, які нараховані ФОП Михайлина Я.В. в жовтні 2022 року.
Суд погоджується із доводами позивача, що відповідно до вимог статей 45, 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 2.1.1., 2.1.2., 9.14.1, 12.4.4., 12.4.5. Кодексу комерційного обліку саме АТ "Вінницяобленерго" забезпечує зчитування даних в точках комерційного обліку, приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку, виконує функції з обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та обміну даними комерційного обліку, а також передає учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам, тому твердження відповідача, що позивач є відповідальним за доведення обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у спірному періоді є помилковим.
Судом враховано, що позивач не здійснює функції з обліку спожитої споживачами електричної енергії та не визначає її обсяги.
При цьому, оператор системи розподілу - АТ «Вінницяобленерго» підтвердив належними та допустимими доказами обсяг спожитої відповідачем електричної енергії за - жовтень 2022 року.
Таким чином, позивачем правомірно відображено у акті коригування та рахунку на оплату активної електричної енергії за жовтень 2022 обсяг поставленої відповідачу електричної енергії за спірний період на підставі даних про обсяг спожитої електричної енергії, отриманих від оператора системи розподілу (АТ "Вінницяобленерго") за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № ША-706000 від 11.02.2020.
З урахуванням викладеного, суд вважає доводи відповідача безпідставними.
Доказів погашення заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, інструкції, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду про стягнення несплаченої суми заборгованості за електричну енергію.
Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на недопустимість як доказів договору та акту за відсутності їх оригіналів, не підписання акту відповідачем.
Суд відхиляє ці заперечення відповідача, оскільки відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази, тобто документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, є одним із засобів доказування при вирішенні господарського спору. Недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).
Суд зазначає, що оригінали договору № ША-706000 від 11.02.2020, акту коригування від 31.01.2023 до акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 27.10.2022 № 3710501/288692/1 та рахунку на оплату активної електричної енергії № 3710501/405912/1 від 31.01.2023 за жовтень 2022 року на суму 12 678,91 гривень надані суду позивачем. Відсутність у акті підпису відповідача не обумовлює, що цей документ є недопустимим доказом. Відповідно до обставин справи відсутні підстави вважати, що ці документи були підроблені або іншим чином отримані позивачем внаслідок порушення закону, враховуючи, що на оригіналі договору міститься підпис самого відповідача, а складання та надіслання акту, рахунку передбачено умовами договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про необгрунтованість заявлених позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідач посилаючись на настання форс-мажорних обставин посилається на пункт 12.1 договору.
За умовами пункту 12.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до пункту 12.2. договору під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору.
Згідно пункту 12.3. договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Пунктом 12.4. договору визначено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до пункту 12.5. договору виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від оплати постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.
Суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.
У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того, судом враховано, що сам лише факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов'язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов'язання за договором.
Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 за кожним зобов'язанням окремо.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача із поданням відповідного сертифікату ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов'язання за укладеним сторонами договором внаслідок непереборної сили у визначений договором строк, а також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов'язання за договором № ША-706000 від 11.02.2020 року.
Суд вважає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), але й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов'язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань.
Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов'язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України у разі настання обставин непереборної сили боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання взятого на себе за договором зобов'язання.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для належного виконання зобов'язання за спірним договором відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються судом як необгрунтовані.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 678,91 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію за жовтень 2022 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 19327 від 03.03.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2684,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Михайлини Ярослава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, ідентифікаційний код юридичної особи 41835359) 12 678,91 гривень (дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень, 91 копійку) заборгованості за спожиту електричну енергію та 2 684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси учасників справи: позивача - info@vin.enera.ua, відповідача - vilniludy@i.ua, третьої особи - kanc@voe.com.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, 21037, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 131, info@vin.enera.ua;
3 - відповідачу, 23545, Вінницька обл., Жмеринський (Шаргородський) р-н, село Джурин, вулиця Коцюбинського, будинок 2, vilniludy@i.ua;
4 - третій особі, 21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 2, kanc@voe.com.ua.