ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/1315/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Лапій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023
у справі № 910/1315/23 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики"
про відшкодування шкоди, ціна позову 1 086 170, 10 грн
ВСТАНОВИВ:
В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" про стягнення 1 086 170, 10 грн додаткових зборів (витрат).
Позов обґрунтовано неправомірним списанням з рахунку позивача 721 260 грн плати за користування вагонами згідно відомості форма ГУ-46 № 13090001 від 10.10.2022 та 364 910, 10 грн зборів за зберігання вантажів при перевезенні згідно накопичувальної картки форма ФДУ-92 № 13090809 від 13.09.2022. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягала у несвоєчасному розгляді заявки позивача на погодження плану перевезення та у відмові в її задоволенні, призвела до понесення позивачем додаткових витрат і збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі № 910/1315/23 в задоволенні позову відмовлено повністю з підстав його необґрунтованості та правомірності дій відповідача з прийняття рішення про нарахування плати за користування вагонами та зберігання вантажу.
Позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/1315/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що місцевий суд помилково віднісся до дат прибуття вантажу та закінчення вантажних операцій. Скаржник зазначив, що: "Згідно відомості №13090001 від 10.10.2022 вагони прибули на станцію ЧОП Львівської залізниці 09.09.2022 - 12.09.2022 та знаходились на станції до 12.09.2022 року, при цьому станція нарахувала, що кожен вагон, який знаходився на станції 344:06 годин, хоча три доби це 72 години".
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого суду - без змін, як законне і обґрунтоване. Зазначив, що нарахування зборів за зберігання вантажу та плати за користування вагонами у зв'язку з їх затримкою не з вини відповідача нараховано правомірно. Позивачем не доведено всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди в порядку ст.ст. 1166,1172 ЦК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1315/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фесіт Юнайтед" на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/1315/23 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.
Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 за клопотанням позивача поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1315/23; розгляд справи призначено на 23.08.2023; зупинено дію оскарженого рішення.
У судовому засіданні 23.08.2023 представники позивача та відповідача надали свої пояснення по суті спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 27.09.2023 та продовжено строк розгляду справи.
У судовому засіданні 27.09.2023 представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.
У судове засідання 27.09.2023 представник позивача не з'явився. Від позивача до суду 26.09.2023 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтоване неможливістю прибуття у судове засідання його представника у зв'язку з його спілкуванням з уповноваженим ВРУ з прав людини по кримінальним провадженням, потерпілий по яким знаходиться в лавах ЗСУ.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи. Крім того, відповідно до змісту судових ухвал, явка сторін не визнавалася обов'язковою.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином та з урахуванням того, що у розгляді цієї справи вже оголошувалась перерва ухвалою суду від 23.08.2023. Суд враховує, що представник позивача скористався процесуальним правом участі у судовому засіданні 23.08.2023, в якому надав свої пояснення по суті спору.
Отже, врахувавши думку присутнього у судовому засіданні 27.09.2023 представника відповідача колегія суддів протокольно відмовила у задоволенні зазначеного клопотання.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції.
25.02.2020 перевізником - Акціонерним товариством "Українська залізниця" оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є організація та здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що передбачено п. 1.6 договору.
Згідно п. 1.7 договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
04.03.2020 позивачем подано заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 41604751 /2020-02 від 04.03.2020.
04.03.2020 відповідачем направлено позивачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41604751/2020-02 від 04.03.2020 та присвоєно замовнику код платника - 8206226.
Відповідно до п. 9.4 договору, зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП.
Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєднались до договору.
Замовлення та / або отримання послуг та / або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього (абз. 4 п. 9.4 договору).
Оскільки послуги надавались позивачу у серпні 2022 року, то в зазначений період діяла редакція договору, яка вводиться в дію з 16.08.2022.
На виконання умов договору, відповідачем 25.08.2022 станцією Одеса-Ліски регіональної філії "Одеська залізниця" прийнято до перевезення вантаж у 40 власних контейнерах замовника, які завантажені на 36 власних вагони перевізника за накладною №40789349 призначенням на станцію Чоп регіональної філії "Львівська залізниця". Оплата провізних платежів здійснена відправником, який одночасно виступав і платником, і одержувачем, а саме позивачем.
29.08.2022 на станцію Чоп регіональної філії "Львівська залізниця" прибули 36 вагонів (фітингові платформи - тип рухомого складу) з 40 контейнерами з вантажем "Шрот" за накладною № 40789349 зі станції Одеса-Ліски.
Відправник та одержувач вантажу - ТОВ "Фесіт Юнайтед" (позивач).
Працівниками станції повідомлено представника ТОВ "Фесіт Юнайтед" про прибуття вантажу на станцію призначення 29.08.2022 о 08:00 год, що підтверджується графою 49 перевізного документа № 40789349.
Накладна № 40789349 розкредитована 29.08.2022, тобто оформлено видачу вантажу, про що повідомлено вантажоодержувача о 10:00 год, що підтверджується книгою повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження (а.с.132-134).
Відповідно до п. 46 Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, одержувач (позивач) зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту).
Після прибуття вантажу на станцію призначення, позивач повідомив працівників станції Чоп про те, що вагони в подальшому будуть відправлені за новим призначенням до Угорщини, про що зазначено позивачем у позовній заяві.
У зв'язку з тим, що після прибуття вантажу на станцію призначення вагони не були вивантажені та/або вивезені, працівниками станції з 29.08.2022 було складено акт загальної форми ГУ-23 № 1792 про затримання вагонів на коліях загального користування з вини позивача, копію якого залучено до матеріалів справи (а.с.49).
В подальшому, вантажоодержувачем (позивачем) 08.09.2022 на станцію Чоп Львівської залізниці надано лист від 08.08.2022 № 0809/22 (а.с.137) про необхідність подання вагонів для проведення вантажних операцій на коліях філії "ЦТС "Ліски" АТ "Укрзалізниця".
Працівниками станції складено акт загальної форми ГУ-45 від 09.09.2022 №1958 про закінчення затримки вагонів на коліях загального користування, оскільки вагони подаються під вантажні операції (а.с.146).
Як повідомив відповідач, додаткові збори нараховуються з моменту затримки вантажу до моменту відправлення вантажу з під'їзної залізничної колії або з колій загального користування.
Відповідно до технічного паспорту під'їзної залізничної колії № 21 на території Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" по ст. Чоп Львівської залізниці (УДЦТС "Ліски") (а.с.138-139), загальна довжина колії - 370 м, довжина вагону (фітингові платформи) - 14 м (370/14 = 26 вагонів можуть перебувати на під'їзній колії за наявності вільного вантажного фронту).
На виконання вимог вантажоодержувача, працівниками станції 09.09.2022 було подано під вантажні операції лише 12 вагонів о 12:00, що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів № 558 (а.с.140). Решту (24 вагони) було подано 12.09.2022 о 08:40, що підтверджено пам'яткою про подавання вагонів № 569 (а.с.141).
Після закінчення вантажних операцій, ТОВ "Фесіт Юнайтед" подано начальнику станції Чоп повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від 12.09.2022 №549 (а.с.142).
Про забирання вагонів з під'їзної колії свідчить пам'ятка про забирання вагонів від 12.09.2022 № 534 (а.с.143), відповідно до якої тривалість маневрової роботи залізниці складала 2 год. 00 хв.
Працівниками станції складено акт загальної форми від 12.09.2022 № 2003 (а.с.145) у зв'язку з тим, що пам'ятки про подавання/забирання форми ГУ-45 не підписані - представником ТОВ "Фесіт Юнайтед", оскільки останній не з'явився в товарну контору станції.
Затримка вагонів закінчилась 12.09.2022, коли позивачем був сформований й маршрутний поїзд, про що складено акти загальної форми № 1958, 1997 (а.с.146-147).
Після закінчення вантажних операцій 12.09.2022 станцією Чоп прийнято до перевезення вантаж у 40 власних контейнерах позивача, які завантажені на 36 власних вагони перевізника за накладною № 35007574 призначенням до Словаччини (а.с.148).
Прийом до перевезення відбувався згідно плану навантаження № 803 який заявлено ТОВ «Фесіт Юнайтед» 07.09.2022 о 10:27 в АС "МЕСПЛАН" та узгоджено АТ «Укрзалізниця» 07.09.2022 о 18:00. Оплата провізних платежів здійснена філією «ЦТС» Ліски», яка вказана відправником ТОВ "Фесіт Юнайтед" в якості платника по території України (а.с.175-178).
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для відшкодування відповідачем списаних з рахунку позивача 721 260 грн плати за користування вагонами згідно відомості форма ГУ-46 № 13090001 від 10.10.2022 та 364 910, 10 грн зборів за зберігання вантажів при перевезенні згідно накопичувальної картки форма ФДУ-92 № 13090809 від 13.09.2022.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Щодо нарахування плати за користування вагонами.
Користування вагонами - регламентовано Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами).
Згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами, час користування вагонами обчислюється з моменту передачі вагонів вантажовласнику до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Згідно з абзацом 2 пункту 6 розділу 3 Правил користування вагонами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Пунктом 10 Правил користування вагонами передбачено, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони-простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.
Правилами складання актів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правил складання актів) передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (пункт 1 Правил складання актів).
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3).
Таким чином, за час фактичного перебування вагону у користуванні замовника від моменту затримки до приймання вантажу до перевезення, та на підставі складених пам'яток про подавання/забирання вагонів і актів загальної (форми ГУ- 23 нараховано плату за користування вагонами у сумі - 721 260,00 грн.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
При цьому, відповідно до пункту 2.1.7. договору саме обов'язком замовника є підписання не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальних карток зборів за роботи (послуги) та штрафи, пов'язані з перевезенням вантажів форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та відомості форми ГУ-46а. У випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Так як з 13.09.2022 до 01.10.2022 представник позивача не з'явився на станцію для підписання відомості плати за користування вагонами, про що працівниками станції 01.10.2022 складено акт загальної форми № 2282, то нараховані кошти за сформованою відомістю плати форми ГУ-46 № 13090001 стягнуто з особового рахунку позивача 01.10.2022.
Загальний час нарахування плати за користування вагонами з 29.08.2022 по 12.09.2022 становить 344 год. 06 хв. відповідно до інформації, зазначеної у відомості плати за користування вагонами №13090001.
344 (загальний час нарахування плати за користування вагонами) / 24 (1 доба) = 14,3 (неповна доба округлюється до повної, тобто 15 діб).
Отже, плата за користування вагонами нарахована за 15 діб, а не за 3 доби, як стверджує позивач.
Щодо нарахування збору за зберігання вантажу.
Збір за зберігання вантажу - регламентовано Правилами зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087.
На одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).
Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідно до пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Зазначені норми передбачають обов'язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.
Отже, за час з моменту затримки вагонів з вини позивача на підставі складених актів загальної форми ГУ-23, відповідачем нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі - 364 910,10 грн.
Нараховані кошти за сформованою накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №13090809, яка підписана ЕЦП/КЕП представником позивача, стягнуто з особового рахунку позивача 15.09.2022.
Загальний час нарахування збору за зберігання вантажу з 29.08.2022 по 12.09.2022 становить 14 діб (інформація зазначена в накопичувальній картку № 13090809).
29.08.2022 - збір за зберігання вантажу не нараховувався відповідно до Правил зберігання вантажів (1 доба безкоштовно).
З 30.08.2022 по 12.09.2022 позивачу нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 364 910,10 грн.
Враховуючи вищевикладене, відповідач правомірно нарахував збори за зберігання вантажу та плату за користування вагонами у зв'язку з затримкою вагонів з причин, які не залежать від відповідача.
Крім того, відповідно до пункту 2.1.5. укладеного сторонами договору, замовник зобов'язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Відтак, з огляду на п.п. 3, 4 Правил складання актів, абз. 2 п. 6 розд. 3, п.п. 10, 13 Правил користування вагонами, п. 8 Правил зберігання вантажів, п. 2.1.5 договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем дотриманий порядок із засвідчення підстав затримки вагонів, нарахування та списання спірних сум, що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Щодо поданих позивачем заявок на погодження плану перевезення.
Позивач зазначає, що з 29.08.2022 ним було подано заявку на погодження плану перевезення, та лише 07.09.2022 було отримано від філії "ЦТЛ" АТ "Укрзалізниця" безпідставне відкладення заявки, тому витрати, які зазначені у відомості, понесені не з вини позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що в автоматизованих системах АТ "Укрзалізниця" відсутня інформація, що ТОВ "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" 29.08.2022 було подано заявку на погодження додаткового плану на перевезення вантажу по інозалізниці - Угорщина, заяву на погодження плану перевезення на вересень 2022 року подано позивачем 31.08.2022 о 15:07, що підтверджується заявками форми ТУ-12 з історією роботи в АС "МЕСПЛАН".
За приписами пункту 2 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевезення вантажів здійснюється вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками.
Перевезення вантажів залізницями здійснюються згідно пункту 1.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).
Положеннями пункту 2.1 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтїї) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.
Пунктом 2.2 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів за формою ГУ-12 або формою ГУ-12К (додатки 1 і 2) через АС МЕСПЛАН або на електронному носії у формі, сумісній з АС МЕСПЛАН, із зазначенням обсягів перевезень у вагонах (контейнерах) і тоннах. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу (додаток 3), для кожної станції відправлення.
Експортні вантажі - це вантажі, які вивозяться з території України за її межі, у т. ч. через морські (річкові) порти, термінали (пункт 3.1 Правил планування перевезень вантажів).
Відповідно до пункту 3.2. Правил планування перевезень вантажів, відправники експортних вантажів за 16 днів до початку місяця, в якому передбачається перевезення, надають залізницям відправлення замовлення на перевезення вантажів, оформлені відповідно до пункту 2.2 цих Правил.
Відправники експортних вантажів надають через АС МЕСПЛАН місячні планові замовлення на перевезення залізницям згідно з пунктами 3.1, 3.2 Правил (п. 7.3.1.1. Правил).
Пунктом 3.7 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що перевезення вантажів у порти та треті країни погоджуються із залізницями, які передають ці вантажі в порти та треті країни, і портами.
За змістом пункту 7.1.1 Правил планування перевезень вантажів, планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил та цього Порядку.
Замовлення на додаткові перевезення експортних вантажів відправники надають в управління залізниці через АС МЕСПЛАН згідно з Правилами. При введенні замовлення в АС МЕСПЛАН необхідно вказати при перевезенні на експорт через сухопутні прикордонні переходи в треті країни - прикордонний перехід, експедиторів для транзитних держав; при перевезенні на експорт через порти. - назву припортової станції (порту), вантажоодержувача та експедитора в порту. Уведення додаткового замовлення на експортне перевезення в АС МЕСПЛАН забезпечує залізниця згідно з замовленням відправників. Оригінал (або факсокопія - на залізницях це може бути передбачено договором) замовлення в паперовому вигляді залишається в залізниці (п. 7.3.1.5 Правил планування перевезень вантажів).
Укрзалізниця на підставі введеного залізницею в АС МЕСПЛАН додаткового замовлення відправника під статусом '"заявлено" проводить узгодження цього замовлення із залізничними адміністраціями іноземних держав або портом у встановленому порядку. Стандартна телеграма-запит для узгодження формується системою АС МЕСПЛАН на підставі введеного додаткового замовлення (п. 7.3.1.6 Правил планування перевезень вантажів).
Після узгодження додаткового експортного перевезення Укрзалізниця переводить замовлення в АС МЕСПЛАН із статусу "заявлено" в статус "узгоджено", або "відкладено" чи "не узгоджено" залежно від відповіді приймальної сторони (пункт 7.3.1.7 Правил планування перевезень вантажів).
Відповідно до пункту 2.1.1 договору замовник (ТОВ "Фесіт Юнайтед") зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.
Згідно п. 2.3.1 договору, АТ «Укрзалізниця» розглядає надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів)
Пунктом 2.4.1 договору встановлено, що перевізник може відмовити в наданні та / або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому, перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.
Пунктом 2.4.2. договору встановлено, що перевізник має право відмовити в погодженні планів перевезень вантажів у випадку відсутності у перевізника технічної або технологічної можливості здійснити таке перевезення, а саме:
- тимчасового припинення чи обмеження навантаження і перевезення вантажів в окремі райони, станції призначення або для окремих одержувачів;
- відмови в узгодженні замовлень перевізниками іноземних держав, портами та одержувачами;
- відсутності необхідної кількості власних вагонів Перевізника;
- заявлення обсягів перевезення, які перевищують визначену відповідними договорами максимальну переробну спроможність вантажних фронтів або станцій призначення;
- в інших випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами.
Така відмова здійснюється через Систему планування перевезень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 31.08.2022 через АС "Месплан" подано додаткове замовлення (план перевезення) форми ГУ-12 на вересень 2022 року на перевезення вантажів у кількості 36 шт. (фітингові платформи) згідно плану перевезень № 566. Дані замовлення: станція відправлення - Львівська залізниця, ст. Батєво (380101), станція призначення - Хунгарія, Будапешт, Угорщина (348), тип вагонів - фітингові платформи (ФТГ), найменування вантажу - Шрот Корм, кількість вантажу - 1300 тонн (а.с.176-177).
Як повідомив відповідач та вбачається з матеріалів справи, прикордонною станцією Захонь (Угорщина) станом на 01.09.2022 вже було погоджено прийняття вантажів від прикордонної станції Батьове Львівської залізниці в кількості 244 вагона, при цьому пропуски спроможність по ст. Захонь (Угорщина) щодо переданих вагонів та вантажів через міжнародний перехід Батьове за серпень 2022 становить 199 вагонів (великовантажні контейнери) (а.с.181).
АТ "Укрзалізниця" 06.09.2022 направлено лист № ЦТЛ_ДП-1-09/03 на територіально експлуатаційний Центр по ст. Захонь (Угорщина) щодо погодження приймання вантажів у вересні 2022 року по додатковим замовленням, в тому числі ТОВ "ФЕСІТ ЮНАЙТЕД" (а.с.178).
Додаткового погодження щодо прийняття вантажів у вересні 2022 року від Угорщини на адресу АТ "Укрзалізниця" не надходило.
Тому, АТ "Укрзалізниця" на підставі пункту 2.4.2 договору відмовила в погодженні позивачу додаткового замовлення на перевезення вантажу у зв'язку з відмовою в узгодженні замовлень перевізниками іноземних держав, а саме, прикордонною станцією Захонь (Угорщина).
В подальшому, позивачем через АС "МЕСПЛАН" 06.09.2022 подано нове додаткове замовлення на перевезення вантажів у кількості 36 шт. (фітингові платформи) згідно плану перевезень № 795. Дані замовлення: станція відправлення - Львівська залізниця, ст. Чоп (380101), станція призначення - Добра ТКД (Словаччина), отримувач за кордоном - ZSSK CARGO 2156, тип вагонів - фітингові платформи (ФТГ), найменування вантажу - Шрот Корм, кількість вантажу - 1300 тонн (а.с.184-185).
Відповідачем було направлено лист від 07.09.2022 № ЦТЛДДП-7С-09/32 до залізничної компанії Карго (ZSSK CARGO 2156, Словаччина, перевізник) щодо погодження прийняття вантажу в вересні 2022 року, однак, листом від 07.09.2022 залізнична компанія Карго (Словаччина) відмовила в погодженні прийняття вантажу у зв'язку з тим, що в заявці відсутній вантажоодержувач вантажу (а.с.187).
Оскільки позивачем невірно внесено в АС "МЕСПЛАН" інформацію щодо отримувача вантажу, а саме, зазначено отримувача за кордоном - як перевізника по інозалізниці Словаччини (ZSSK CARGO 2156), а не вантажоодержувача, заявка позивача на перевезення вантажів від 06.09.2022 не була узгоджена АТ "Укрзалізниця".
Відповідно до додатку 1 Правил планування перевезень вантажів, вантажовідправник несе відповідальність за наслідки неправильного зазначення відомостей у бланку форми ГУ-12, яка подасться через АС "МЕСПЛАН".
07.09.2022 позивачем через АС "Месплан" подано нове додаткове замовлення на перевезення вантажів у кількості 36 шт. (фітингові платформи) згідно плану перевезень №803 (а.с.189). Дані замовлення: станція відправлення - Львівська залізниця, ст. Чоп (380101), станція призначення - Добра ТКД (Словаччина), отримувач за кордоном - Rаіl Сагgo Ореrator - CSKD s.r.o., тип вагонів - фітингові платформи (ФТГ), найменування вантажу Шрот Корм, кількість вантажу - 1300 тонн.
Зазначена заявка на перевезення вантажів (план 803) була узгоджена АТ "Укрзалізниця" 07.09.2022 о 18:00.
Отже, доводи позивача, що у зв'язку з непогодженням відповідачем першої заявки на перевезення вантажу від 31.08.2022 (план 566) призвело до нарахування та списання додаткових зборів та збитнів є безпідставними, оскільки перевезення вантажу позивач планував здійснювати в міжнародному сполученні, а відповідно до Правил планування перевезень вантажів відповідач повинен узгодити плани з інозалізницями, які приймають вантажі до перевезення.
Щодо матеріально-правової підстави пред'явленого у цій справі позову, позивач обґрунтовує свої вимоги нормами статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Положення наведеної норми кореспондуються з частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, настає незалежно від вини цього органу. Водночас для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) особи, що завдала шкоду; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб). Тобто відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.04.2023 у справі № 910/18996/16.
Беручи до уваги правову позицію, викладену у вищезазначеній постанові Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем, як замовником, за договором № 8206226 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 не доведено наявності сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування відповідачем, як перевізником, шкоди в порядку ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.
Також колегія суддів вважає доречними посилання відповідача у відзиві на апеляційну щодо способу захисту, обраного позивачем.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2).
Згідно із статтею 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.
Пунктом 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями) остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Виходячи з пункту 2.1. Правил розрахунків розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг.
Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Пунктом 2.5. Правил розрахунків зазначено, що платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
Як зазначає відповідач, згадані особові рахунки відправників, одержувачів, платників не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ, адже: по-перше, ані залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, є одним з рахунків саме залізниці, а не її клієнта. Відтак, зазначені кошти, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.10 Правил розрахунків, розрахунковий підрозділ залізниць веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Наслідки неправильного нарахування платежів відповідачем та порядок повернення надлишково стягнутої суми, чітко визначено пунктом 7.4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, яким передбачено, що: "належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього."
Таким чином, виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми, як використаної, позивач мав звернутися до відповідача з відповідною вимогою про внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Отже, враховуючи вищезазначене, специфіку правовідносин сторін, позивачем обрано спосіб захисту, який не узгоджується з умовами пункту 7.4 укладеного між сторонами договору.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фесіт Юнайтед" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/1315/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2023 у справі №910/1315/23.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 06.10.2023.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова