ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа№ 910/3908/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Коцюба В.О., адвокат;
від відповідача: Коцюба В.О., адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 (повний текст складено 06.10.2022)
у справі № 910/3908/22 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі Машини", м. Київ
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", м. Київ
про зобов'язання повернути майно,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У травні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробнича компанія "Гірничі Машини" (далі - АТ "НВК "Гірничі Машини", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", відповідач) про зобов'язання повернути майно у належному стані, яке було передано згідно Договору позички № 553-18 від 30.04.2018 загальною вартістю 35 545 327, 66 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем всупереч умовам Договору після закінчення строку його дії не здійснено повернення переданого на підставі цього Договору майна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/3908/22 позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробнича компанія "Гірничі Машини" задоволено.
Зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повернути Приватному акціонерному товариству "Науково-виробнича компанія "Гірничі Машини" майно у належному стані, яке було передане згідно Договору позички № 553-18 від 30.04.2018 загальною вартістю 35 545 327,66 грн за переліком, зазначеним у резоютивній частині рішення.
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення господарського зобов'язання за Договором в частині неповернення об'єкта позички після закінчення строку на його користування, 22.06.2019.
При цьому, суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо:
- відсутності у вимогах позивача переліку такого майна, з огляду на те, що зазначене не спростовує наявність у відповідача обов'язку в силу чинного законодавства та договірних зобов'язань повернути майно у повному обсязі у зв'язку закінченням строку користування ним;
- недотримання позивачем досудового врегулювання даного спору, оскільки чинним законодавством не визначено обов'язковості досудового врегулювання спору про повернення майна з позички, а встановлення договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, отже позов у даній справі подано позивачем у належний спосіб та порядок з метою захисту свого порушеного права та відновлення інтересів;
- відсутності заперечень позивача про поновлення строку дії Договору, а тому визнання його таким, що понолений на новий строк в порядку, передбаченому статтею 764 Цивільного кодексу України, оскільки такі твердження з посиланням на лист позивача від 04.07.2029 № 4/07-1 суперечать його попереднім заявам про не направлення позивачем письмового повідомлення (вимоги) про повернення майна з позички за Договором з визначеним переліком такого майна та фактично є порушенням принципу добросовісності.
Крім того, мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції виходив із відсутності підстав при вирішенні даного спору застосування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, на які посилався відповідач, у зв'язку з тим, що правовідносини у вказаних справах не є подібними для справи №910/3908/22, яка розглядається.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, КП "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи і письмові докази, не надана їм належна оцінка.
Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції при вирішенні даного спору в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України належним чином не дослідив наявний в матеріалах справи доказ, а саме: Договір купівлі-продажу №933/ДПЗ від 04.03.2019, укладений між позивачем та відповідачем, за змістом якого сторони фактично змінили правову долю переданого в позичку за Договором № 553-18 від 30.04.2018 майна на його відчуження позивачем на користь відповідача. За таких обставин, на думку відповідача, укладенням Договору купівлі-продажу №933/ДПЗ від 04.03.2019 сторони припинили правовідносини за Договором позички №553-18 від 30.04.2018 щодо відчуженого позивачем на користь відповідача майна, позивач втратив статус позичкодавця, а відповідач користувача спірним майном.
Одночасно в апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст рішення від 26.09.2022 у справі було отримано ним нарочно 22.12.2022.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 справу № 910/3908/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1, суддів Буравльова С.І. та Шапрана В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3908/22; відкладено вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3908/22 або про повернення апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго" у справі № 910/3908/22 до надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи від суду першої інстанції.
08.03.2023 матеріали справи № 910/3908/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку згідно рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2023.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2023 справу № 910/3908/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 апеляційну скаргу КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/3908/22 залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України; надано скаржнику десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 було отримано скаржником 04.04.2023 нарочно в приміщенні суду.
На виконання вимог ухвали суду, скаржником було подано 06.04.2023 (до суду надійшло 13.04.2023) докази сплати судового збору в розмірі 639 815,90 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 задоволено клопотання КП "Київтеплоенерго" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/3908/22; поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/3908/22; розгляд справи призначено на 30.05.2023 о 11 год 00 хв; запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.
Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 30.05.2023 по 12.06.2023 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі №910/3908/22 розгляд апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 призначено на 04.07.2023 о 10 год 20 хв.
У судовому засіданні 04.07.2023 клопотання представника КП "Київтеплоенерго" адвоката Коцюби В.О. про відкладення розгляду справи задоволено, ухвалою від 04.07.2023 колегією суддів апеляційного господарського суду відкладено розгляд апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/3908/22 на 08.08.2023 о 10 год 40 хв.
08.08.2023 у судовому засіданні за участі представників сторін Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву у справі №910/3908/22 до 11 год 45 хв 26.09.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.
Позиція інших учасників справи.
25.04.2023 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (матеріалами справи підтверджено отримання позивачем 24.04.2023 ухвали про відкриття апеляційного провадження від 18.04.2023), в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити без змін рішення суду першої інстанції у даній справі, а скаргу КП "Київтеплоенерго" - без задоволення.
За твердженням позивача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги КП "Київтеплоенерго" не спростовують правомірних висновків суду, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин.
Явка представників сторін.
У судове засідання 26.09.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2018 між ПАТ "Київенерго" (позичкодавець) та КП "Київтеплоенерго"(користувач) укладено Договір позички №553-18 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позичкодавець передає користувачу у користування на строк, що обумовлений цим Договором, індивідуально визначене майно, що перелічене у Додатку 1 та Додатку 2 до цього Договору, що є його невід'ємними частинами (далі - об'єкт позички), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за користування та повернути об'єкт позички позикодавцеві після закінчення строку користування, встановленого цим Договором.
Плата за користування об'єктом позички за один місяць користування складає 50 000,0грн, в томму числі ПДВ 8 333,33грн. Ціна цього Договору становить 200 000,00грн (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору об'єкт позички вважається переданим позичкодавцем користувачу з моменту підписання актів приймання-передачі, уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками.
Об'єкт позички надається в користування на період з 01.05.2018 по 31.08.2018. Фактична дата початку користування об'єктами позички визначається на підставі Акту приймання - передавання об'єкту позички. (пункт 5.1 Договору).
Згідно з пунктом 5.2 Договору останнім днем строку користування об'єктом позички: в частині індивідуально визначеного майна згідно з Додатком № 1 до цього Договору вважається 30.06.2018; в частині індивідуально визначеного майна згідно з Додатком № 2 до цього Договору вважається 31.08.2018.
Відповідно до пункту 6.1 Договору при настанні дати, вказаної в п. 5.2 цього Договору, користувач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів повернути позичкодавцю об'єкт позички в такому самому стані, в якому він перебував на момент його передачі користувачу, з урахуванням його природного зносу.
Об'єкт позички вважається поверненим позичкодавцю користувачем з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акта їх печатками (пункт 6.2 Договору).
Пунктом 6.4 Договору визначено, що користувач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів повернути на письмову вимогу позичкодавця індивідуально визначене майно, що визначене у вимозі з підписанням акту приймання-передавання.
Відповідно до пункту 7.4 Договору місцем повернення об'єкту позички є місця передачі індивідуально визначеного майна, що входить до об'єкту позички, що визначається в Актах приймання-передачі.
Згідно з пунктом 7.5 Договору позичкодавець зобов'язаний прийняти об'єкт позички та здійснити всі необхідні дії, пов'язані з прийняттям об'єкту позички власними силами та за власний рахунок, не порушуючи права користувача.
У пункті 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.08.2018 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами на виконання умов Договору підписано Акт приймання-передачі № 1 від 01.12.2018, відповідно до якого ПАТ "Київенерго" передано, а КП "Київтеплоенерго" прийнято майно комплексу технічного обслуговування та експлуатації системи виробництва і постачання теплової і електричної енергії ПАТ "Київенерго" у позичку в кількості 25 одиниць на загальну суму 8 790 944, 96 грн (разом з ПДВ).
Згідно з Актом приймання-передачі № 2 від 01.12.2018 ПАТ "Київенерго" передано, а КП "Київтеплоенерго" прийнято майно комплексу технічного обслуговування та експлуатації системи виробництва і постачання теплової і електричної енергії ПАТ "Київенерго" у позичку в кількості 2 642 одиниці на загальну суму 26 754 382, 70 грн (разом з ПДВ).
Зазначені Акти приймання-передачі підписані представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками, а відтак обставини передачі позичкодавцем об'єктів позички за Договором користувачу підтверджені належними доказами, є встановленими та не заперечуються сторонами.
10.07.2018 між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" укладено Додаткову угоду № 3 до Договору (далі - Додаткова угода № 3), якою в тому числі внесено зміни до пункту 5.2. Договору та викладено його в наступній редакції: "5.2. Останнім днем строку користування об'єктом позички: - в частині індивідуально визначеного майна згідно з Додатком № 1, Додатком № 3 та Додатком № 4 до цього Договору, вважається 31.07.2018; - в частині індивідуально визначеного майна згідно з Додатком № 2 та Додатком № 5 до цього Договору, вважається 31.08.2018.".
08.12.2018 між ПАТ "Київенерго" (позичкодавець 1), ПрАТ "НВК "Гірничі Машини" (позичкодавець 2) та КП "Київтеплоенерго" (користувач) укладено Додаткову угоду № 10 до Договору (далі - Додаткова угода № 10), з якої вбачається, що відповідно до статті 832 Цивільного кодексу України ПАТ "Київенерго" на підставі договорів купівлі-продажу від 07.12.2018 № 3831-КЕ та № 3832-КЕ здійснило відчуження частини майна, що є об'єктом позички, на користь ПрАТ "НВК "Гірничі Машини", до якого в частині відчуження майна з 07.12.2018 перейшли права та обов'язки позичкодавця.
У зв'язку з необхідністю врегулювання умов щодо подальшого користування об'єктом позички з кожним позичкодавцем, сторони уклали дану Додаткову угоду № 10, зокрема, про наступне:
- сторони підтверджують, що Договір позички від 30.04.2018 №553-18 (Договір позички) із усіма змінами та доповненнями зберігає чинність для сторін з урахуванням умов визначених цією Додатковою угодою (пункт 1);
- права та обов'язки користувача за Договором позички залишаються незмінними окрім заміни сторони позичкодавця-1 на позичкодавця-2 в частині прав та обов'язків передбачених Договором позички щодо майна, визначеного у пункті 4 цієї Додаткової угоди, в тому числі, що виникли до моменту укладення цієї Додаткової угоди (пункт 2);
-Договір позички зберігає чинність для позичкодавця-1 та користувача в частині об'єкта позички, окрім майна визначеного в п. 4 цієї Додаткової угоди. Подальші взаємовідносини щодо виконання Договору позички між позичкодавцем-1 та користувачем щодо об'єкта позички, окрім майна, визначеного у пункті 4 цієї Додаткової угоди, здійснюється безпосередньо між позичкодавцем-1 та користувачем, без участі позичкодавця-2 (пункт3);
-сторони підтверджують, що з 07.12.2018 права та обов'язки позичкодавця-1 за Договором позички набув позичкодавець-2 в частині об'єкта позички, що визначається на підставі Актів приймання-передачі в позичку від 01.12.2018 № 1, 2 між позичкодавцем-1 та користувачем (пункт 4);
-права та обов'язки позичкодавця-1 щодо об'єкта позички, визначеного у п.4 цієї Додаткової угоди припинились 07.12.2018 (пункт 5);
-подальші взаємовідносини щодо виконання Договору позички між позичкодавцем-2 та користувачем щодо об'єкта позички, визначеного у пункті 4 цієї Додаткової угоди здійснюється безпосередньо між позичкодавцем-2 та користувачем, без участі позичкодавця-1(пункт 6);
-плата за користування об'єктом позички позичкодавця-2 за один місяць складає 45 000,00грн (пункт 7.2).
В подальшому 25.04.2019 між ПАТ "Київенерго" (позичкодавець-1), ПрАТ "НВК "Гірничі Машини" (позичкодавець-2) та КП "Київтеплоенерго" (користувач) укладено Додаткову угоду № 15 до Договору (далі - Додаткова угода № 15), відповідно до якої змінено пункт 5.1. Договору шляхом викладення його в такій редакції: "5.1. Об'єкт позички надається в користування на період з 01.05.2018 по 17.06.2019. Фактична дата початку користувння об'єктами позички визначається на підставі Акту приймання-передавання об'єкту позички.".
Також змінено пункт 5.2. Договору та викладено його в наступній редакції: "Останнім днем строку користування об'єктом позички в частині індивідуально визначеного майна згідно з Додатками до цього Договору вважається 17.06.2019.".
Пункт 10.1 Договору також зазнав змін, в новій редакції сторони погодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 17.06.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Як стверджує позивач, у зв'язку із закінченням строку дії Договору та не виконанням відповідачем передбачених пунктом 6.1 Договору зобов'язань з повернення об'єкта позички, він неодноразово (листами від 04.07.2019 та від 06.09.2019) звертався до КП "Київтеплоенерго" з вимогою повернути майно, проте останнім майно з позички не повернуто.
Зазначені обставини слугували підставою для звернення ПрАТ "НВК "Гірничі Машини" до господарського суду з даним позовом.
У поданому відповідачем до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву останнім обставини закінчення строку дії спірного Договору 17.06.2019 та неповернення майна за Договором не заперечувалися. Проте, відповідач не визнавав позовні вимоги, посилаючись на невчинення саме позивачем дій, необхідних для повернення майна, передбачених умовами пункту 6.4 Договору, зокерма, направлення відповідачу письмової вимоги з визначенням переліку майна, яке підлягає поверненню.
Відповідач у поданому відзиві звертав увагу суду першої інстанції на те, що обсяг майна становить більше 10 000 позицій та використовується ним на різних територіальних складах, у зв'язку з чим сторони Договором погодили (пункт 7.5. Договору), що позичкодавець (позивач) зобов'язаний прийняти об'єкт позички та здійснити всі необхідні дії, пов'язанні з прийняттям майна власними силами та власним коштом, не порушуючи права користувача.
Однак, всупереч викладеному, згідно доводів відповідача, відповідних дій з боку позивача не вчинено, а відтак у відповідача відсутній обов'язок повертати майно за Договором.
На спростування таких доводів, позивачем разом з позовом до матеріалів справи надано листи № 4/07 від 04.07.2019 (т. 1, а.с. 132) та № 1-6/09 від 06.09.2019 (т. 1, а.с. 134), з яких убачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути об'єкт позички за Договором з огляду на закінчення терміну дії останнього.
Докази направлення листів 4/07 від 04.07.2019 та № 1-6/09 від 06.09.2019 містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 133, 135 відповідно), однак відповідач відповіді на такі листи не надав, майно не повернув.
Натомість, відповідачем до матеріалів справи надано лист № 28АУ/02/2/2275 від 03.06.2021 (у відповідь на лист Позивача від 23.03.2021, який відсутній в матеріалах справи), з якого вбачається, що у надісланих позивачем вимогах не зазначено перелік майна, яке підлягає поверненню відповідно до Договору. Водночас відповідач у вказаному листі вказав на те, що майно перебуває у місцях його розміщення, крім використаного ним майна, та пропонував позивачу визначитися з відповідальною особою та вжити необхідних заходів для його отримання. Докази направлення даного листа містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 218).
Позивач у поданій відповіді на відзив також посилався на пункт 7.4. Договору, у відповідності до якого місцем повернення об'єкту позички є місце передачі визначеного майна, яке входить до об'єкту позички, що визначається в Актах приймання-передачі. Однак, як встановлено судом першої інстанції в Актах приймання - передачі № 1 та № 2 від 01.12.2018 відсутнє місце передачі індивідуально визначеного майна за Договором. Позивач, наголошував на тому, що 01.12.2018 він не був стороною Договору, а, відповідно, вступив у правовідносини 08.12.2018, тому фактично йому не відоме місце зберігання майна.
Викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву посилання на обов'язковість процедури досудового врегулювання спору згідно з пунктом 7.9. Договору, позивачем спростовувалося необов'язковістю досудового врегулювання спору, а тому зазначена у Договорі умова, на думку позивача, не може бути перешкодою для його звернення до суду з позовом задля захисту свого порушеного права та інтересу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За змістом та правовою природою укладений сторонами Договір, незважаючи на його назву та визначені найменування сторін, є договором оренди, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 283-286, 291 Господарського кодексу України та глави 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог частин 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 2, 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об'єктом оренди може бути, зокрема: інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).
В силу приписів частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з нормою статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
При цьому, у частині 1 статті 770 Цивільного кодексу України передбачено правонаступницто за договором найму, згідно з яким у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Як правильно встановлено судом першої інстанції до позивача перейшло право наймодавця на все майно передане відповідачу за Договором на підставі Актів приймання-передачі №1 та №2 від 01.12.2018. Дана обставина підтверджується умовами Додаткової угоди № 10 від 08.12.2018, пунктом 4 якого визначено, що з 07.12.2018 права та обов'язки ПАТ "Київенерго" за спірним Договором набув позивач в частині майна, визначеного Актами приймання-передачі від 01.12.2018 №1 та №2, підписаними між ПАТ "Київенерго" та відповідачем.
Відповідачем зазначені обставини щодо прав позивача на передане відповідно до Договору за вказаними актами майна, повернення якого є предметом позову у даній справі, не заперечуються.
Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк дії спірного Договору з урахуванням змін, внесених до нього сторонами Додатковою угодою №15 від 25.04.2019, визначено з дати його підписання і до 17.06.2019 включно.
Аналогічні строки встановлені і щодо користування переданим в найм майном згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору у редакції Додаткової угоди №15 від 25.04.2019. Останнім днем строку користування об'єктом позички в частині індивідуально визначеного майна за умовами пункту 5.2 Договору вважається 17.06.2019.
Із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема листів позивача від 04.07.2019 та від 06.09.2019, убачається вчинення останнім дій щодо повернення раніше переданого за Договором та Актами приймання-передачі №1 та №2 відповідачу майна, що свідчить про наявні у позивача заперечення щодо продовження строку дії Договору. Натомість, за вказаних обставин відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 764 Цивільного кодексу України щодо поновлення Договору на строк, який був раніше в ньому встановлений.
Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що станом на 18.06.2019 строк дії спірного Договору в частині передачі в користування індивідуального визначеного майна за Актами приймання-передачі від 01.12.2018 №1 та №2 між позивачем та відповідачем закінчився, а зобов'язання сторін за цим Договором припинилися.
Згідно з положеннями статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Із зазначеною нормою чинного законодавства кореспондують погоджені сторонами умови пункту 6.1 Договору, за якими при настанні дати, вказаної в пункті 5.2 Договору, відповідач зобов'язаний протягом 5 календарних днів повернути позивачу майно в такому самому стані, в якому воно перебувало на момент його передачі в користування, з урахуванням природного зносу.
Досліджуючи зміст вказаного пункту Договору, а також прав та обов'язків сторін, передбачених у розділі 3 цього Договору, у кореспонденції з зазначеними нормами Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був повернути позивачу у строк до 22.06.2019 майно, яке було передано йому 01.12.2018 за Актами приймання-передачі №1 та №2.
Заперечення відповідача, пов'язані з відсутністю у вимогах позивача переліку такого майна, правомірно відхилені судом першої інстанції в силу неспростовного існування у нього обов'язку відповідно до норм чинного законодавства та умов Договору повернути отримане в тимчасове користування майно, у зв'язку з закінченням строку такого користування та збігом строку дії Договору.
Щодо місця повернення майна за Договором, то суд першої інстанції, виходячи зі змісту Актів приймання-передачі №1 та №2 від 01.12.2018 та умов пункту 7.4 Договору, правильно визначив місцем передачі майна, а відтак і місцем повернення цього майна - місто Київ.
З огляду на встановлені у даній справі обставини, відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 526 Цивільного кодексу України та умов Договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем господарського зобов'язання за Договором в частині повернення переданого йому позивачем майна після закінчення строку на його користування.
Також суд першої інстанції, проаналізувавши приписи чинного національного законодавства, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обгрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо недотримання позивачем досудового врегулювання спору у даній справі та визнав, що позивачем позов подано у належний спосіб та порядок з метою захисту свого порушеного права та відновлення інтересів.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України при розгляді даної справи належним чином не дослідив наявний в матеріалах справи Договір купівлі-продажу №933/ДПЗ-19 від 04.03.2019, укладений між позивачем та відповідачем, за яким, як стверджує відповідач, позивачем відчужене відповідачу майно, яке є предметом спору у даній справі, та на дату укладення Договору купівлі-продажу знаходилося у розпорядженні відповідача.
Крім того, КП "Київтеплоенерго" в апеляційній скарзі посилається на лист позивача від 23.03.2021 та додає його копію до апеляційної скарги.
Змістом оскаржуваного рішення та матеріалами даної справи підтверджується, що:
- копія Договору купівлі-продажу №933/ДПЗ-19 від 04.03.2019 надавалася відповідачем до суду першої інстанції разом з додатковими поясненнями у судовому засіданні 29.08.2022 і у зв'язку з пропуском строку на їх подання та відсутності поважних причин для поновлення такого строку на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України залишені без розгляду судом першої інстанції, інформація про що занесена до протоколу судового засідання;
- копія листа позивача від 23.03.2021, яка є додатком до додаткових пояснень відповідача від 12.09.2022, судом першої інстанції як додатковий доказ не взята до розгляду з огляду на порушення порядку та строків його подання.
Встановлені обставини свідчать, що докази, на які посилається відповідач в обгрунтування вимог апеляційної скарги, не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що клопотання про долучення копій зазначених доказів до матеріалів справи з відповідними обгрунтуваннями КП "Київтеплоенерго" не заявлено ні в апеляційній скарзі, ні шляхом подання окремої заяви.
Водночас, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що прийняте рішення в частині задоволення позовних вимог суперечить приписам статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно не з'ясував всі обставини справи та не дослідив усі докази.
Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частини 1, 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів до суду першої інстанції з порушенням встановленого законом чи судом строку, а також до суду апеляційної інстанції у випадку, якщо ці докази не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами в установленому порядку.
Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем в апеляційній скарзі не доведено порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині залишення без розгляду поданих ним додаткових доказів: копій Договору купівлі-продажу №993/ДПЗ-19 від 04.03.2019 та листа позивача від 03.03.2021, а також не надання з цих причин їм оцінки.
Оскільки додаткові докази, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, правомірно не були прийняті до розгляду судом першої інстанції, а отже не підлягали дослідженню та оцінці в суді першої інстанції при вирішенні даного спору, не можуть бути прийняті до розгляду і судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення у даній справі за апеляційною скаргою відповідача.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає підставними заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов та у доданому до нього листі від 03.06.2021 № 28АУ/02/2/2275, визнавав використання ним спірного майна саме на підставі Договору позички №553-18 від 30.04.2018, а в подальшому, в тому числі при поданні апеляційної скарги, зайняв іншу позицію, яка суттєво відрізняється від попередніх заяв і свідчить про сеперечливу поведінку відповідача та порушує принцип добросовісності у договірних відносинах;
Поряд з цим, як убачається з матеріалів справи відповідачем не доведено належними доказами припинення зобов'язань за Договором позички №553-18 від 30.04.2018 шляхом його заміни на Договір купівлі-продажу №993/ДПЗ-19 від 04.03.2019; не спростована чинність Договору позички №553-18 від 30.04.2018 після укладення Договору купівлі-продажу №993/ДПЗ-19 від 04.03.2019, оскільки 25.04.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №15 до Договору позички, якою продовжено строк дії останнього; не доведено обставин реалізації умов Договору купівлі-продажу №993/ДПЗ-19 від 04.03.2019 в межах строку його дії, який на момент вирішення даного спору у суді першої інстанції збіг.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржуваному рішенні, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог АТ "НВК "Гірничі Машини" до КП "Київтеплоенерго" у повному обсязі.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/3908/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/3908/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3908/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 05.10.2023.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко