РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 жовтня 2023 р. Справа № 120/5957/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №024950007311 від 30.03.2023 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до стажу періодів роботи з 26.07.1981 по 10.08.1983, з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001, з 01.09.1980 по 29.07.1981.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулася до органів Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак пенсійним органом було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Таку відмову позивач вважає протиправною, а тому звернулася із позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як другого відповідача.
01.06.2023 відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки стаж позивача становить 19 років 08 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії. Відповідач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняте правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
06.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 23.03.2023 позивач звернулася до уповноваженого органу Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до чинного Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) заяви про призначення пенсій розглядаються органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності, зокрема, засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Тому, за принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №024950007311 від 30.03.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону №1058-1V у зв'язку з тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- період навчання з 01.09.1980 по 29.07.1981 згідно записів свідоцтва про навчання від 26.07.1981 №19594, оскільки зміна дошлюбного прізвища російською мовою « ОСОБА_2 » не підтверджено свідоцтвом про шлюб від 18.12.1982 серії НОМЕР_1 , в якому зазначено дошлюбне прізвище українською мовою « ОСОБА_3 ». Свідоцтво про народження особи на момент подання заяви позивачкою не надавалося;
- період роботи згідно записів трудової книжки від 27.07.1981 серії НОМЕР_2 з 26.07.1981 по 10.08.1983 (зміст печатки в записі про звільнення не придатний для прийняття змісту), з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001, оскільки підставою виправлення дошлюбного прізвища російською мовою « ОСОБА_2 » на титульній сторінці документи зазначено свідоцтво про шлюб від 18.12.1982 серії НОМЕР_1 в якому зазначено дошлюбне прізвище українською мовою « ОСОБА_3 ».
Вважаючи рішення відповідача №024950007311 від 30.03.2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років з 01 січня по 31 грудня 2023 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Стаття 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає серед іншого, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, право на призначення пенсії мають особи, які досягли 60 років і за наявності страхового стажу та така призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Під час роботи позивача з 29.07.1993 діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на титульному аркуші дати народження, дати видачі трудової книжки, підписів власника та особи, відповідальної за видачу трудової книжки).
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Спірний період трудової діяльності позивача підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 27.07.1981, а саме:
1) 26.07.1981 - прийнята на посаду молодшого продавця секції №42 то №2 Вінницького продторгу;
2) 07.08.1981 - переведена на посаду молодшого продавця магазину № 1 то №1;
3) 01.12.1981 - у зв'язку з ліквідацією Першого Вінницького продторгу переведена на посаду молодшого продавця магазину № НОМЕР_3 Вінницького міського об'єднання «Продтовари»;
4) 10.08.1983 - звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УССР;
5) 25.08.1983 прийнята печатником підрозділу оперативної поліграфії Вінницького ЦНТІ;
6) 19.08.1985 - звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УССР;
7) 01.08.1986 - прийнята на посаду лаборанта кафедри годування с.г. тварин Вінницької філії Української сільгоспакадемії;
8) 01.02.1990 - переведена на посаду секретаря машиністки зооінженерного факультету;
9) 08.05.1990 - переведена на посаду лаборанта кафедри експлуатації машино-тракторного парка і ремонту с/г машин, тимчасово, на період декретної відпустки штатного працівника;
10) 05.04.1991 - Вінницький філіал УСГА ліквідовано і на його базі створено Вінницький сільськогосподарський інститут;
11) 05.04.1991 - вважати працюючою у Вінницькому с/г інституті на посаді лаборанта кафедри ЕМТП на період декретної відпустки штатного працівника, по переводу з Вінницького філіалу УСХА, п. 5 ст. 36 КЗпП УССР;
12) 22.09.1992 - звільнена за власним бажання, ст. 38 КЗпП УССР;
13) 25.09.1992 - УП СП «Рута», прийнята на посаду приймальника готової продукції;
14) 27.09.1992 - звільнена за власним бажанням;
15) 12.10.1992 - Вінницька обласна асоціація Зовнішньоекономічної діяльності. Зараховано на посаду інженера у відділ постачання;
16) 02.02.2001- звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, такі як - зміст печатки на записі про звільнення не придатний для сприйняття змісту та виправлення дошлюбного прізвища російською мовою « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », не може вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи з 26.07.1981 по 10.08.1983, з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001 до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Крім того, судом установлено, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 зазначено, що прізвище на ОСОБА_4 змінено на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , з якого вбачається, що гр. ОСОБА_5 після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_4 , що дає можливість ідентифікувати особу позивача.
Разом з цим, ГУ ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд вважає, що періоду роботи з 26.07.1981 по 10.08.1983, з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001 мають бути зараховані до трудового стажу позивача, оскільки вони підтверджені записами у трудовій книжці.
Щодо зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1980 по 29.07.1981, то суд звертає увагу, що періодом навчання позивача є - з 01.09.1980 по 26.07.1981, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача. Головне управління при винесенні оскаржуваного рішення допустило помилку, зазначивши період навчання з 01.09.1980 по 29.07.1981.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту").
Крім того, за змістом норми, яка міститься в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців, і те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Навчання позивача у Вінницькому професійному торгово-кулінарному училищі з 01.09.1980 по 26.07.1981 підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_2
Як встановлено судом, 26.07.1981 позивач закінчила навчання Вінницькому професійному торгово-кулінарному училищі, та з 26.07.1981 прийнятий на роботу молодшого продавця.
Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача з 01.09.1980 по 26.07.1981 повинен бути зарахований до страхового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 683/1774/16-а та від 09.07.2020 у справі № 308/13118/16-а.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1980 по 26.07.1981.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №024950007311 від 30.03.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд вказує, що у межах розгляду даної справи відповідачем не була надана оцінка усім періодам роботи позивача, зазначених у його трудовій книжці, тому суд не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідача зараховувати всі періоди роботи позивача до загального трудового стажу, оскільки встановлення наявності страхового стажу для призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень пенсійних органів.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №024950007311 від 30.03.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи періоди трудової діяльності та навчання з 01.09.1980 по 26.07.1981, 26.07.1981 по 10.08.1983, з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2022 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що в даному випадку наявні порушення пенсійних прав позивача щодо не зарахування спірного періоду її роботи, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в спосіб визначений судом. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, на користь позивача належить стягнути половину понесених нею судових витрат зі сплати судового збору, тобто 536,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №024950007311 від 30.03.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи та навчання з 01.09.1980 по 26.07.1981, 26.07.1981 по 10.08.1983, з 25.08.1983 по 19.08.1985, з 01.08.1986 по 22.09.1992, з 25.09.1992 по 27.09.1992, з 12.10.1992 по 31.01.2001 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2023 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122; код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна