Справа № 571/359/23
Провадження №2-а/571/6/2023
УХВАЛА
02 жовтня 2023 року смт. Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Верзун О.П.,
за участі секретаря судового засідання Шупрудько І.М.,
представника позивача Сєрікової К.С.,
представника відповідача Гервазюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
- клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови серії ЕАР№6269467 від 10.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою суду від 07.04.2023 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження на 19.04.2023. Сторони у судове засідання не з'явились.
Ухвалою суду від 26.04.2023 витребувано матеріали справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
01.05.2023 надійшов відзив.
У судове засідання, призначене на 16.05.2023 представник позивача подала клопотання про неможливість прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції та просила про відкладення розгляду справи , у зв'язку із хворобою, що підтвердила медичною довідкою.
15.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
03.07.2023 представник відповідача, посилаючись на службову необхідність просив відкласти розгляд справи, призначений на 04.07.2023.
У судове засідання від 28.07.2023 ОСОБА_2 , який приймав рішення та склав постанову подав клопотання про залучення його третьою собою на стороні відповідача, яке було задоволено (протокольно). Разом з тим, представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, у зв'язку з необхідністю надання пояснень позивачем, в тому числі, щодо отримання ним оскаржуваного рішення та відзиву.
У судове засідання від 04.09.2023 сторона позивача не з'явилась. Позивач про причини неявки суд не повідомив, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.10.2023 року представник позивача повідомила суду про розгляд справи у відсутність її довірителя.
Представник відповідача подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та застосування практики Верховного Суду, згідно з якою суд може використовувати інформацію, отриману із офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Клопотання про залишення позову без розгляду мотивує тим, що відповідно до вимог ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи повинні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Посилаючись на положення ст. 289 КУпАП, ст. 286 КАС України, зазначає, що позову заяву щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У клопотанні вказує, що постанову ДПО №722802 від 06.02.2023, направлену поштою позивач отримав під «вручено особисто» 11.02.2023, що підтверджується трекінгом відправлень. Стверджує, що строк оскарження постанови -21.02.2023, а позовна заява надійшла до суду із значним пропуском строків на оскарження.
Причини пропуску строку оскарження постанови, наведені у позові не відповідають дійсності та вводять суд в оману, так як позивач отримав оскаржувану постанову особисто 11.02.2023 поштою.
На підставі положень ч. 8 ст. 240, ч. 3 ст.123 КАС України, просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до суду виявлено після відкриття провадження у справі, а підстави, зазначені у заяві є неповажними та не відповідають дійсності.
У підтвердження обґрунтованості клопотання представник відповідача надав витяг «Ф.103 Список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Рівне-28 Відправник: УПП», з якого вбачається (рядок 22), що ОСОБА_1 , тобто одержувачу, направлено поштове рекомендоване відправлення 3302812303748. Відстеженням вказаного відправлення за трекінгом - 3302812303748 на офіційному сайті Укрпошти встановлено, що відправлення вручено із зазначенням «особисто». 34210, с. Старе Село України. Датою вручення зазначено 11.02.2023.
Представник позивача заперечила щодо поданого клопотання, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідачем не підтверджено, що її клієнту надсилалась саме копія рішення у вигляді постанови, а не будь яке інше поштове відправлення. У зв'язку з цим клопотала про відкладення судового засідання для того, щоб позивач особисто надав пояснення та запевнила про те, що його особиста участь у судовому засіданні можлива. В судовому засіданні оголошено перерву до 04.09.2023. У вказане судове засідання представником позивача подано клопотання про відкладення судового розгляду та повідомлено, що позивач перебуватиме за межами країни з 02.09.2023 по 30.09.2023 включно.
У судове засідання від 04.09.2023 представник відповідача надав клопотання про долучення доказів про направлення постанови позивачу, а також долучив підтвердження надсилання останньому відзиву.
У судове засідання 02.10.2023 року позивач не з'явився. Представник позивача повідомив, що не наполягає на поясненнях останнього, просив розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні клопотання.
З огляду на те, що позивач у судові засідання не з'являється, причини неявки суд не повідомляє, має представника - адвоката Сєрікову К.В., суд ухвалив проводити розгляд клопотання у його відсутність та відсутність третьої особи - ОСОБА_2 , від якого надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Розглянувши клопотання, заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши долучені до клопотання документи, судом встановлено.
Відповідач надіслав ОСОБА_1 через рекомендоване поштове відправлення постанову серії ДПО18 № 722802 від 06.02.2023, що підтверджується наданим витягом з Ф.103, в якому міститься запис у рядку 22. На усунення сумнівів з боку представника позивача стороною відповідача додатково долучено витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції УПП в Рівненській області ДПП про направлення оскаржуваної постанови (а.с. 102-103). Так, суду підтверджено, що ОСОБА_1 направлено саме постанову серії ДП18№ 722802, яку він оскаржує у суді про що свідчить відповідний запис у колонці 3 «Вид і короткий зміст документа…», а тому заперечення представника позивача суд не приймає до уваги, оскільки такі є його припущеннями (а.с. 103).
Вказане відправлення відстежено стороною відповідача за допомогою інтернет ресурсу через офіційний сайт Урпошти. Так, за трекінговим номером 33028123033748 вбачається, що поштове відправлення має статус «Відправлення вручено: особисто», датою отримання вказано 11.02.2023 (а.с. 62-63).
Відповідно до позиції Верховного суду у справі 2-1730-1/10 ( 61-149 ск23), згідно Постанови від 09.08.2023 « Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270 (далі - Правила), які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пунктів 105, 106 Правил, одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
АТ «Укрпошта» є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв'язку (стосовно умов постачання товарів, послуг та цін на них), а тому суд може використовувати інформацію, отриману з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Таким чином, суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те що факт отримання позивачем оскаржуваної постанови є доведеним.
З огляду на вказане, десятиденний термін на оскарження постанови ДПО18 № 722802 від 06.02.2023 закінчився 21 лютого 2023 року.
Позовна заява надійшла до суду 10.03.2023.
В позові зазначалось, що оскаржувана постанова позивачу не вручалась та не надсилалась, а про її існування позивач дізнався під час ознайомлення із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто 03.03.2023. Проте, вказане не відповідає дійсності.
Позивач у судові засідання не з'являвся та не підтвердив свої доводи, хоча за клопотанням його представника судові засідання відкладалось для можливості надання ним особисто пояснень.
Відтак, ту обставину, що позивач отримав рішення, з яким не погоджується 11.02.2023, а отже пропустив строк на його оскарження в судовому засіданні не спростовано.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як слідує з матеріалів справи, що постанова серії ДПО18 № 722802 від 06.02.2023 винесена 06.02.2023 року на місці виявлення та вчинення адміністративного правопорушення в смт. Рокитне по вул.. І Франка. Про отримання копії постанови водій від відпису відмовився. У зв'язку з цим копію постанови йому надіслано поштою, рекомендованим листом, яку останній отримав 11.02.2023.
Отже, твердження позивача та його представника про те, що копію постанови йому не було вручено спростовується дослідженими вище доказами.
Згідно із ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов переконання, що позовна заява ОСОБА_1 була подана до суду першої інстанції після закінчення встановленого ч.2 ст. 286 КАС України 10-денного строку без зазначення будь-яких поважних причин його пропуску. Зазначені причини щодо неотримання оскаржуваного рішення простовані стороною відповідача. Крім того, позивач посилається на оголення воєнного стану, однак на території Рокитнівської ОТГ за весь період воєнного стану воєнні дії не велися, будь який вид транспорту, в тому числі, і громадський, курсує без обмежень, а відтак вказана обставина, в даному випадку, не була непереборною для позивача та не перешкоджала своєчасному зверненню до суду із позовом.
Так, Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).
Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З урахуванням викладеного, керуючись, ст.ст.286,123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: