Провадження № 3/557/796/2023
Справа № 557/1261/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 року смт Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Тишкун П.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого зі слів
за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 939278 від 15.07.2023 о 03 год. 30 хв. в с. Тучин вул. Тополева.28, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського ОСОБА_2 при виконанні службових обов'язків, а саме не припиняв вчиняти домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_3 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.185 КУпАП.
В судові засідання ОСОБА_1 не з'явився. Поштове відправлення, що надсилалось йому за вказаною у протоколі адресою повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Ухвала суду від 12.09.2023 про привід ОСОБА_1 в судове засідання органом Національної поліції виконана не була, про причини суд не повідомлений.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, суддя вирішив розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 в межах передбаченого ст.38 КУпАП строку, для забезпечення реалізації завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Диспозицією ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також за вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
У відповідності до п.7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26 червня 1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і у зв'язку з чим вона висувалась.
Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_3 щодо обставин вчинення ОСОБА_4 сімейного насильства відносно неї, в наявності лише рапорт поліцейського, в якому останній вказує, що за фактом вчинення ОСОБА_1 сімейного насильства він прибув за місцем його проживання, але ОСОБА_1 незважаючи на прохання поліцейських припинити протиправні дії, продовжував нецензурно лаятися на адресу потерпілої.
При цьому ані рапорт, ані протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей про будь-яку непокору з боку ОСОБА_1 чи про відмову останнього від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
До протоколу не долучено жодних доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, зокрема, пояснення свідків, відео чи фото фіксація обставин, зазначених у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є доказом на доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП. Більш того, в протоколі не розкрито об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, яку неодноразову вимогу чи розпорядження працівника поліції відмовився виконувати ОСОБА_1 , або яке зневажливе ставлення проявив останній до працівників поліції.
Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладення такого обов'язку на суд чинним законодавством не передбачено.
Варто зазначити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що «вимагає обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 185 ч. 2, 247, 264, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя П.В.Тишкун