Дата документу 05.10.2023Справа № 643/2496/22
Провадження № 2/554/3518/2023
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючої судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Луценко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова-правова група Лекс", третя особа - приватний нотаріус Золотих Олександр Олександрович, третя особа - приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович, про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2022року позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» про захист прав споживачів та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив визнати виконавчий напис № 63 від 13.01.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості за кредитним договором № 200365340 від 22.10.2015 у загальній сумі 8035,90грн. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовної заяви вказує, що 13.01.2022 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. вчинив виконавчий напис №63 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості за Кредитним договором в розмірі 8035, 90 грн. На підставі Виконавчого напису, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. 08.02.2022 року відкрив виконавче провадження № 68540830.
Позивач зазначає, що не отримував жодних документів (повідомлень, вимог) від ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» і не був обізнаний про наявну заборгованість та зміну кредитора. Позивач вважає, що виконавчий напис №63, виданий 13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. є таким, що не підлягає виконанню оскільки був вчинений останнім з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат». Також, приватним нотаріусом Золотих О.О. не було перевірено безспірність заборгованості, оскільки виконавчий напис вчинено з порушенням строку встановленого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави, вказана позовна заява підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022року, зазначену справу передано у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. від 30.06.2022року цивільна справа прийнята до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, його представник - адвокат Лисенко А.О. подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, прохали задовольнити.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, причини не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Треті особи в судове засідання повторно не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, причини не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
У відповідності до приписів ст.280ЦПКУкраїни суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд , дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Згідно з копією виконавчого напису №63 від 13.01. 2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було вчинено виконавчий напис №63 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за договором №200365340 від 22.10.2015 року укладеним з ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником всіх прав і обов'язків якого за договором відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеним з ТОВ «Діджи Фінанс», та договором відступлення права вимоги №516/ФК-21 від 01 грудня 2021 року, укладеним з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та договором відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12. 2021 року є ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості за договором №200365340 від 22.10.2015 року. Відповідно до вказаного виконавчого напису строк платежу за договором №200365340 від 22.10.2015 року настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 22.10.2015 року по 16.11.2021 року. Сума заборгованості становить 7185,90 грн. та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2419,90 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими доходами 4766,00 грн. За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» підлягає стягненню з Боржника 850 грн., які підлягають стягненню з останнього на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс».
З копії постанови ВП №68540830 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. 08.02.2022 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №63 виданого 13.01.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості на загальну суму 8035,90 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко В.П. від 08.02.2022 року за виконавчим провадженням ВП 68540830 накладено на грошові кошти ОСОБА_1 .
Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, що регулюються нормами Закону України «Про нотаріат».
За загальним правилом статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Так, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили 22.02.2017 року, а тому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
З викладеного вбачається, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статтей 50,87,88З акону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав не правомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та у постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16, постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Матеріали справи не містять документів на підставі яких документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було вчинено виконавчий напис, а отже, достовірно встановити чи було надано нотаріусу всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, які містяться у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, суд позбавлений можливості.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що при оформленні виконавчого напису представником відповідача не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої можливо було б вчинити виконавчий напис.
Відповідачем та приватним нотаріусом не надано до суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача щодо вчинення виконавчого напису не на підставі нотаріально посвідченого договору та підтверджували існування безспірної заборгованості, а також надсилання йому відповідної вимоги про сплату боргу.
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зауважує наступне, відповідно до ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Представником Позивача - адвокатом Лисенко Андрієм Олександровичем надано до суду разом із позовною заявою документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу: копія договору про надання правничої допомоги від 14.02.2022 року; копія акту виконаних робіт від 15.02.2022 року; копія товарного чеку від 15.02.2022 року.
Так, п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 14.02.2022 року передбачено, що розмір гонорару за послуги/роботи адвоката за даним договором складає 7000,00 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції без участі в судових засіданнях.
Постановою Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року визначено, що при фіксованому розмірі гонорару адвоката не є необхідним надання до суду детального акту виконаних робіт.
При цьому, суд зауважує, що матеріалах справи наявні процесуальні документи, які виконані адвокатом Лисенком А.О. після підписання акту виконаних робіт від 15.02.2022 року. Враховуючи обсяг наданої правничої допомоги, кількість процесуальних документів, які були підготовлені адвокатом та наявні в матеріалах справи, а також з урахуванням надання визначених ЦПК України документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.4,10-13,76-81,141,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова-правова група Лекс", третя особа - приватний нотаріус Золотих Олександр Олександрович, третя особа - приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович, про захист прав споживачів - задовольнити в повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 63 від 13.01.2022 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості за кредитним договором №200365340 від 22.10.2015 року у загальній сумі 8035 грн. 90 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс», код ЄДРПОУ 44371579, адреса: 01032, м. Київ, вул. Толстого Льва, буд. 33, оф. 75;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, адреса: 61001, м.Харків, майдан Захисників України,7/8;
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя М.О. Материнко