Дата документу 03.10.2023Справа № 554/9016/23
Провадження № 3/554/3032/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«03» жовтня 2023 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, місце роботи - невідоме, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
- за ст. 185 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
16 вересня 2023 року о 00 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Полтаві по вул. Європейській, 53, керував транспортним засобом Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , без спеціально виданої перепустки на вулиці, де запроваджено комендантську годину з 00:00 до 04:00 години, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню Полтавської ОВА № 196 від 04.04.2023 року, всупереч абз. 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів № 573 від 08.07.2020 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього та його розгляд в Октябрському районному суду м. Полтава, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративна відповідальність, передбачена ст. 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв?язку з їх участю в охороні громадського порядку.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №211013 від 16.09.2023 року надано копію розпорядження Полтавської ОВА № 196 від 04.04.2023 року та відеозапис події.
Вирішуючи питання про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд зазначає, що суспільні відносини у зазначеній сфері регулюються, зокрема, наступними нормативно-правовими актами:
- Кодексом України про адміністративні правопорушення;
- ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389;
- Постановою КМУ від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану";
- Постановою КМУ від 29.12.2021 № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану".
24.02.2022 російська федерація розпочала відкриту військову агресію проти України. Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадськоїбезпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
На виконання зазначеного закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану" та від 29.12.2021 № 1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану".
Зазначені нормативно-правові акти передбачають наявність певних заборон на період запровадження воєнного стану, зокрема:
- перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень (комендантська година) - пункт 5 частини першої статті 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану";
- спеціальний режим світломаскування - пункт 5 частини першої статті 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до Указу Президента № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворені обласні військові адміністрації, у тому числі Полтавська обласна військова адміністрація. Голови цих адміністрацій набувають статусу начальників цих військових адміністрацій.
Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" та п. 8, 9 Постанови КМУ від 08.07.2020 № 573"Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану" на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється: перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Для забезпечення контролю за здійсненням заходів під час запровадження комендантської години створюється система пропускного режиму та за рішенням коменданта (за погодженням з військовим командуванням) особам видаються перепустки.
Начальником Полтавської обласної військової адміністрації 04.04.2023 р. видано Розпорядження № 196 «Про введення в дію рішення Ради оборони Полтавської області від 04.04.2023 р. №40», за яким запроваджено комендантську годину на території Полтавської області з 00:00 до 04:00 години, починаючи з 05.04.2023 р.
В порушення даних правових норм особа, відносно якої правоохоронними органами складено протокол про адміністративне правопорушення, перебувала під час комендантської години на вулиці без спеціальної виданої перепустки, що є безумовним порушенням встановлених правил та нехтуванням своїм громадським обов'язком, відповідно до ст.68 Конституції України, яка передбачає обов?язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Введений в Україні воєнний стан, вочевидь вимагає значних обмежень прав і свобод громадян, в тому числі і задля їх безпеки.
Разом з тим, за змістом ст. 185 КУпАП особа несе відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також за вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Тобто, об?єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Для таких дій притаманно безпосередні розпорядження або вимога та безпосередня непокора. При цьому такі дії повинні відбуватись особисто в умовах спостереження однією особою іншої.
Між тим, аналіз фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та доказів, наявних у справі, надає право стверджувати, що дії особи, щодо якої складений протокол, не охоплюються диспозицією статті 185 КУпАП, оскільки з формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі, не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків чи вчинив такі самі дії щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку, оскільки в протоколі не зазначено яке саме розпорядження працівника поліції чи іншої особи, визначеної в диспозиції ст. 185 КУпАП, ним не було виконано, зокрема чи було воно безпосереднім, наполегливим, неодноразово повтореним, законним розпорядженням щодо цієї особи в умовах спостереження.
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 саме злісної непокори законному розпорядженню працівника поліції або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків чи члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісна непокора законному розпорядженню обласної військової адміністрації не охоплюється диспозицією ст. 185 КУпАП.
Таким чином, обставини викладені у протоколі не відповідають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та не підтверджуються доказами наявними в справі.
Суд наголошує, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Проте цього особою, якою складено протокол, виконано не було.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлені до суду матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити, на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ст. ст. 185, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна