05.10.2023 227/1823/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Круговій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником заявника ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 , заінтересована особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про видачу дубліката судового наказу, -
ВСТАНОВИВ:
До Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 , подана в її інтересах представником заявника ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 , заінтересована особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про видачу дубліката судового наказу. В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі судового наказу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2020 року у цивільній справі № 227/1823/20 стягнуто з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно. починаючи з 12.05.2020 року, і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ було пред'явлено до виконання до Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), де було відкрито виконавче провадження № 62858148. 06.05.2021 року на підставі заяви заявника державним виконавцем, відповідно до п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», повернуто судовий наказ стягувачу без подальшого виконання. В подальшому заявник оригінал судового наказу втратила та встановити його місцезнаходження не надається можливим. Заявник просить суд видати дублікат судового наказу по справі № 227/1823/20, в зв'язку з його втратою.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином. Представник заявника в заяві просив розглянути справу без його участі та участі заявника. Від інших учасників жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.п. 17.4 п. 17 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2020 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області ухвалено судовий наказ та стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12 травня 2020 року до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття, вирішено питання щодо судових витрат.(а.с. 15).
Стягувач зазначає, що згідно її заяви виконавчою службою їй було повернуто судовий наказ, але на теперішній час вона його втратила.
З копії листа Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області СМУМЮ від 21.09.2023 року вбачається, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні перебувало виконавче провадження 62858148 з примусового виконання судового наказу № 227/1823/20, виданого 19.08.2020 року Добропільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12.05.2020 року до досягнення дитиною повноліття. Керуючись п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно заяви стягувача 06.05.2021 року державним виконавцем повернуто судовий наказ стягувачу без подальшого виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, п.40 зазначається, що ... право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справі «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішення залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
У рішенні по справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про видачу дубліката судового наказу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 258-261, 446, пп.17.4 п. 17 Перехідних положень ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником заявника ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 , заінтересована особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про видачу дубліката судового наказу- задовольнити.
Видати стягувачу ОСОБА_1 дублікат судового наказу по цивільній справі № 227/1823/20 про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь стягувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12 травня 2020 року до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя В.В.Корнєєва
05.10.2023