Справа № 127/16639/23
Провадження № 2/127/2041/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(З А О Ч Н Е)
05 жовтня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Жигарової Д.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2010 року сторони зареєстрували шлюб, проте вже декілька років як вони проживають окремо та шлюбні відносини не підтримують. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні.
Відповідно до судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2020 року у справі №127/852/20 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Разом з тим, відповідач добровільної допомоги на утримання їх дитини - ОСОБА_6 не надає, не бере участі у її вихованні та витратах на неї, хоча має таку можливість. Позивач вважає, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою та може надавати матеріальну допомогу своїй доньці, він не одружений, інших дітей, крім спільних дітей, не має, інші особи на утриманні відсутні. З огляду на викладене, ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, кожного місяця, починаючи з дня звернення з позовною заявою і до повноліття дитини, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити з підстав викладених у позові. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечила.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Заперечень від відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було. Представником відповідача було подано клопотання про проведення судового засідання без його участі у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились у судове засідання, не подали відзив і представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Матеріалами справи встановлено, що 23.07.2010 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис №1316 (а.с. 5). Після укладення шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 6, 7).
Зі змісту довідки ОСББ «Імпульс8» від 05.01.2023 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Відповідач не надає матеріальної допомоги своїй неповнолітній дитині та не приймає участі в її утриманні.
Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
За аналогією, позивач має право заявляти вимоги про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину у порядку позовного провадження.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує те, що спільна дитина сторін проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні, що потребує значних коштів. Тому, зважаючи на розмір заявлених вимог, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.
Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 1073,60 грн.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 30.12.2022 року (а.с. 13), Додаток №1 до вказаного договору від 30.12.2022 року (а.с. 14), ордер (а.с. 17), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 16); квитанцію до прибуткового касового ордера №77 від 03.01.2023 року на суму 2500,00 грн. (а.с. 15).
Згідно з умовами п. 4.1. договору про надання професійної правничої допомоги, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатком до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Так, Додатком №1 до вказаного договору визначено, що винагорода за надання професійної правничої допомоги згідно з договором від 30.12.2022 року (гонорар) складає 2500,00 грн.
Слід відзначити, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 року).
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.
Судом встановлено, що дані витрати понесені з розглядом цієї справи, витрати є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про надання професійної правничої допомоги), справа має для позивача важливе значення. Тому, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача на користь позивача, у зв'язку з задоволенням позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-3, 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 7, 180-184, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви, а саме з 07.06.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений 06.10.2023 року.
Суддя: