Справа № 127/25540/23
Провадження № 2/127/3255/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Пунько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплатам, які підлягали сплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплат, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплатам, які підлягали сплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплат та просив суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь загальну суму заборгованості у розмірі 264790,88 грн., з яких: 112235,51 грн. заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в тому числі виплат на пенсію, компенсацію за невикористану відпустку; 132762,96 грн. середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні; 19792,41 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»в період з 05.07.1994 по 01.03.2022 (звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за віком). В порушення вимог ст. 116 КЗпП України у день звільнення ОСОБА_1 не було проведено виплату всіх належних сум та згідно довідки №01/11-132/20 від 12.05.2023 заборгованість станом на 12.05.2023 становить 112 235,51 грн. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи із розрахунків ОСОБА_1 , сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку складає 132762,96 грн. Окрім того, підприємства, установи та організації всіх форм власності мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою. Компенсація провадиться відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.01 р. №159. Виходячи із розрахунків ОСОБА_1 , сума приросту індексу інфляції за період невиплати заробітної плати становить 19 792,41 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Пунько І.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача - Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»до судового засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає. Відзив мотивований тим, що позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні нараховано у розмірі 112235,51 грн., вказана сума зазначена після обов'язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов'язкових податків та зборів. При звільненні та під час отримання трудової книжки, позивачем будь-яких вимог до відповідача з приводу розрахунку не заявлялось, тобто позивач фактично погодився з проведеним остаточним розрахунком заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 132762,96 грн. на думку відповідача є безпідставними, однак у разі якщо суд не розділяє вищевикладену позицію, то просять врахувати той факт, що суд вправі зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При цьому враховуються розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду. Покладення на відповідача обов'язку виплати середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні стане додатковою жорстокою санкцією у фінансовій сфері відповідача, тим самим перетвориться на непосильний тягар. Крім того, розмір компенсації втрати частини заробітку є значно завищеним та алгоритм її розрахунку суперечить нормам чинного законодавства, а тому вимоги щодо стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання №3079 від 16.03.2021 та довідкою від 16.04.2022 №529-5001118935 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5-6).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»у період з 05.07.1994 по 01.03.2022 (звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію за віком), що підтверджується копією трудової книжки та наказом про звільнення №411/к від 01.03.2022 (а.с. 7, 11).
На день звільнення ОСОБА_1 розрахунок із ним проведено не було.
Вказані обставини не заперечувалися відповідачем та не були спростовані іншими доказами у справі.
Позивач ОСОБА_1 впродовж 2022 та 2023 років звертався із письмовими заявами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, Донецької обласної прокуратури та Вінницької обласної прокуратури щодо невиплати відповідачем позивачу заборгованості по заробітній платі (а.с. 14-17).
Згідно з довідкою ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» №01/11-132/20 від 12.05.2023, відповідач має заборгованість перед позивачем з виплати заробітної плати за період з грудня 2019 року по березень 2022 року в загальному розмірі 112 235,51 грн., в тому числі 47364,70 грн. - виплати на пенсію, 28674,71 грн. - компенсація на невикористану відпустку (а.с. 10).
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Статтею 238 КЗпП України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Тому суд вважає, що з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 112 235,51 грн., в тому числі 47364,70 грн. - виплати на пенсію, 28674,71 грн. - компенсація на невикористану відпустку.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 крім іншого, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 132762,96 грн. за 132 робочих дні, а саме за шість місяців, надавши відповідний розрахунок середнього заробітку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
У п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 зазначено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
У відповідності до п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з довідки №01/11-132/19 від 12.05.2023, наданої ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 1005,78 грн. (а.с.9).
Для розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача в сумі 132762,96 грн., суд вважає за можливе виходити з наданих позивачем відомостей, згідно з якими середня заробітна плата за один день ОСОБА_1 становить 1005,78 грн., кількість днів - 132 календарних дні (1005,78 грн. х 132 календарних днів).
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 132762,96 грн., суд бере його до уваги як такий, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи і також враховує, що відповідач не спростував вказаний розрахунок позивача, не надав контррозрахунку, а лише вважає, що така компенсація повинна бути адекватною та відповідати принципу співмірності.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» вказував, що якщо суд прийде до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просить врахувати визначені постановою ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц критерії для зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, оскільки покладення на відповідача обов'язку виплати середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні стане додатковою жорстокою санкцією у фінансовій сфері відповідача, тим самим перетвориться на непосильний тягар.
Суд враховує, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбачений статтею 117 КЗпП України.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, та зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Суд, приймаючи до уваги висновки ВП ВС у справі №761/9584/15-ц, зважаючи на позицію відповідача при розгляді справи щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки за підприємством рахується кредиторська заборгованість, вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні до розміру 100 000 грн.
Крім того, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають до задоволення, а саме в сумі 19792,41 грн. відповідно до розрахунку позивача, який суд вважає обгрунтованим.
З аналізу положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року вбачається, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата.
Відповідно до п. 2 вищевказаного Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати задоволені судом і позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду із цими позовними вимогами, тому згідно зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Крім того, оскільки позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково (на 78,52%), тому необхідно стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 1197,86 грн. понесеного судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 116, 117, 238 КЗпП України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в тому числі виплат на пенсію, компенсацію за невикористану відпустку в загальному розмірі 112 235,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100 000 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 19792,41 грн., а також 1197,86 грн. понесеного судового збору.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави 1073,60 грн. судового збору.
У задоволенні решти суми позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, адреса місцезнаходження: 85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, 9.
Повне рішення суду складено 06.10.2023.
Суддя: