Справа № 148/983/23
Провадження №2/148/396/23
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
26 вересня 2023 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Тульчинської міської ради ОТГ, про позбавлення батьківських прав, за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника Служби у справах дітей Тульчинської міської ради - Грох Т.О., ОСОБА_3 , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що 16.10.2005 між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що в книзі запису актів цивільного стану про одруження у відділі РАЦС Тульчинського РУЮ Вінницької області зроблено актовий запис за № 158 від 16.10.2005.
В шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але сімейне життя з відповідачем не склалось, відносини погіршились і сім?я розпалась. З вересня 2011 року, позивач та відповідач разом не проживали.
Рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 11.07.2012 №221/3325/12 шлюб розірвано, а донька ОСОБА_4 залишилась проживати з позивачем.
Згодом, взимку 2013 року, на прохання відповідача надати йому другий шанс, сторони знову спробували жити як сім?я, без реєстрації шлюбу і ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народилась друга донька - ОСОБА_5 .
На жаль, відповідач не виправдав сподівань які на нього покладались як на батька і як на чоловіка, не піклувався дітьми, не цікавився ними, не працював і не намагався влаштуватись на роботу, жив своїм життям, часто почав вживати спиртні напої, у зв?язку з чим життя почало супровуджуватись безкінечними сварками. Таким чином, з лютого 2015 року, сторони разом не проживають та взагалі ніяких стосунків не підтримують.
Рішенням Тульчинського районного суду від 15.11.2019 у справі №148/2070/19 відповідача ОСОБА_2 зобов?язано сплачувати на користь позивача аліменти на утримання дітей, оскільки, відповідач добровільно аліменти не сплачує, жодного разу офіційно не працевлаштувався, тому працівниками ДВС лише один раз, в листопаді 2020 року, вдалося стягнути з його заробітку 2892 грн. в результаті застосування до нього, адміністративного стягнення за несплату аліментів у вигляді примусових робіт. Станом на 31.03.2023 відповідач має заборгованість по аліментах в сумі 145829,26 грн.
Батько дітей за цей період матеріально не допомагав дітям, не спілкувався з ними і жодного разу не поцікавився як проживають його доньки, як вони матеріально забезпечені, які у них інтереси, як вони навчаються і навіть не спілкується з ними, не телефонує, не цікавиться їх життям, не відвідує дітей ні дома, ні в школі і взагалі вже декілька років навіть їх не бачив, тобто ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню та утриманню дітей, не виявляє щодо них батьківської турботи та піклування уже протягом семи років.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, оскільки відповідач більше 7 років взагалі не цікавився доньками, матеріально не забезпечує їх, не цікавиться їх розвитком, навчанням та здоров'ям.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, також вважається належним чином повідомленим відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини своєї неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок №137 від 17.05.2023 виконавчого комітету Тульчинської міської ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 , відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.10.2019 Вінницьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.11.2008 відділом РАЦС Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).
Заочним рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 11.07.2012 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).
Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області № 137 від 17.05.2023, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12, 13, 14).
Згідно копії витягу № 74 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с. 16).
Відповідно до копії розрахунку боргу по аліментах, ОСОБА_2 з січня 2020 по березень 2023 року не сплачував аліменти, та станом на 31.03.2023 заборгованість становить 145829,26 грн. (а.с. 17,18).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст. ст. 150, 164 Сімейного кодексу України (надалі СК України).
Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України, кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину, а також несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути судом позбавлені батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Згідно п. 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У пункті 16 вказаної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Дослідивши наявні у справі докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 , в порушення вищенаведених принципів щодо виховання дітей, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому існують підстави для позбавлення його батьківських прав щодо дітей.
Так, згідно письмових доказів, ОСОБА_2 участі у житті дітей не бере, не цікавиться їх розвитком, навчанням, здоров'ям тощо.
В свою чергу, належним чином повідомлений відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позиції позивача.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітніх дітей, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст. 11-12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 3 ст. 60, 63 ЦК України, ст. 150, 164, 165, 166, 10-183, 191, 243 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч. 3, ст. 263- 265, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.10.2023.
Суддя: