ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"05" жовтня 2023 р. Справа № 916/4327/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 2-1491/23 від 04.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” про забезпечення позову, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” (65020, м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксир Україна” (21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 114-В, офіс 203-6, код ЄДРПОУ 41054005),
про встановлення сервітуту.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповід альністю „Еліксир Україна” про встановлення сервітуту щодо вантажного складу літ. „Г”, загальною площею 926,5 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Портова, 4 (номер відомостей про речове право:51564272), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ЕЛІКСИР Україна”, код ЄДРПОУ: 41054005, для встановлення та доступу і обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю „Зерновий термінал Кілія”, код ЄДРПОУ: 43098924, Шнекового транспортеру, на умовах, визначених проектом Договору про встановлення сервітуту № 20/1.
Одночасно із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ надано до суду заяву про забезпечення позову (Вх. № 2-1491/23 від 04.10.2023), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позву шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Еліксир Україна” (код ЄДРПОУ 41054005) та будь-яким залученим Товариством з обмеженою відповідальністю „Еліксир Україна” (код ЄДРПОУ 41054005) особам, вчиняти дії, направлені на демонтаж та/або інше вилучення Шнекового транспортеру та його складових елементів та комплектуючих розташованих у критому складі літ. „Г”, загальною площею 925,6 кв. м. портового пункту Кілія порту „Усть-Дунайськ”: за адресою м. Кілія, вул. Портова, 4, (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 51564272) - до розгляду даної справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” зазначає, що предметом спору в даному провадженні, є встановлення сервітуту в інтересах TOB „ЗТК” щодо вантажного складу літ. „Г”, шляхом можливості доступу для обслуговування та експлуатації Шнекового транспортеру, який є власністю ТОВ „ЗТК” на умовах визначених проектом Договору про встановлення сервітуту № 20/1, від укладення якого ТОВ „Еліксир Україна” ухиляється, зокрема шляхом не отримання кореспонденції.
Позивач вказує, що станом до 29.08.2023 власником вантажного критого складу літ. „Г” було ДМ „МТП „Усть- Дунайськ”, яке з 24.01.2023 року мало укладений з ТОВ „ЗТК” Договір надання послуг № 28Д, відповідно до якого ТОВ „ЗТК” використовувало вантажний склад літ. „Г”, та безпосередньо Шнековий транспортер у такому складі.
В подальшому з 29.08.2023 року ТОВ „Еліксир Україна” став новим власником 93/100 комплексу будівель та споруд порту Усть-Дунайськ (1/100 частина майна відповідно до умов Договору купівлі-продажу ЄМК залишилось за державою), номер відомостей про речове право: 51564272, замість ДП „МТП „Усть-Дунайськ”, в тому числі і вантажного критого складу літ. „Г”, в якому перебуває майно ТОВ „ЗТК” - „Шнековий транспортер”.
Також позивач повідомляє, що з 09.06.2023 вантажний склад літ. „Г” в якому перебувала пшениця ТОВ „ЗТК”, а також рухоме майно - „Шнековий транспортер” був заблокований невідомими молодиками за вказівкою керівництва ДП „МТП „Усть-Дунайськ”. Працівниками ДП „МТП „Усть-Дунайськ” відбувся демонтаж замків, для подальшого монтажу нових замків, та було зазначено, що відтепер доступ до майна у ТОВ „ЗТК” не буде. Таким чином внаслідок незаконних дій ДП „МТП „Усть-Дунайськ” у ТОВ „ЗТК” відсутня можливість експлуатувати власне майно - „Шнековий транспортер”, який розташований у критому вантажному складі літ. „Г”, та фактично втратив функціональне призначення свого зернопереробного комплексу „Ц”, а також перервало повний виробничий цикл.
Позивач зазначає, що у випадку демонтажу зазначеного Шнекового транспортеру та у випадку задоволення позовної заяви ТОВ „ЗТК” про встановлення Сервітуту виконання рішення суду буде неможливо, оскільки фактично зазначене майно щодо якого ТОВ „ЗТК” просить встановити сервітут буде демонтовано, крім того, зазначений демонтаж призведе до втрати функціонального призначення зернопереробного комплексу „Ц”, який належить ТОВ „ЗТК”.
Товариству з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” доведеться звертатись до суду з новими позовами щоб поновити відповідні порушені права позивача вже на підставі наявного рішення суду, чого можна уникнути шляхом застосування Інституту забезпечення позову в даному проваджені. Встановлення саме такого заходу забезпечення позову, на нашу думку, відповідатиме предмету заявленого позову та водночас, не зумовить фактичного вирішення спору по суті, позаяк буде спрямовано виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” про забезпечення позову (вх. № 2-1491/23 від 04.10.2023), дійшов до наступних висновків.
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заході до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд звертає увагу, у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які спрямовані на заборону ТОВ „Еліксир Україна” та будь-яким залученим ТОВ „Еліксир Україна” особам, вчиняти дії, направлені на демонтаж та/або інше вилучення Шнекового транспортеру та його складових елементів та комплектуючих розташованих у критому складі літ. „Г”, загальною площею 925,6 кв. м. портового пункту Кілія порту „Усть-Дунайськ”: за адресою м. Кілія, вул. Портова, 4.
При цьому суд зауважує, що предметом заявленого позову у даній справі є встановлення сервітуту щодо вантажного складу літ. „Г”, загальною площею 926,5 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Портова, 4, який належить ТОВ „ЕЛІКСИР Україна”, для встановлення та доступу і обслуговування ТОВ „Зерновий термінал Кілія”, код ЄДРПОУ: 43098924, Шнекового транспортеру.
З наведеного вбачається, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач не є адекватними, відносно заявлених позовних вимог.
У зв'язку із чим, суд відхиляє доводи позивача, що встановлення саме такого заходу забезпечення позову, відповідатиме предмету заявленого позову.
Суд також вважає, що позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову за запропонованими позовними вимогами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 136-138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1 Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ” у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-1491/23 від 04.10.2023).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 05.10.2023.
Суддя Нікітенко С.В.