ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/966/23
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Любицької Д-М.О.
розглянувши справу № 911/966/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибор Импекс Автоматизация», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон», с. Демидів Вишгородського району Київської області
про стягнення 246 100,04 грн
Представники:
від позивача: Сокуров Я.В., адвокат, ордер серії АА № 1290786 від 30.06.2023;
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибор Импекс Автоматизация» (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» (надалі-відповідач) про стягнення 246 100,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки № 200320 від 20.03.202 щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 154 416,76 грн, з огляду на наявність якої нараховані 76 553,53 грн інфляційних нарахувань та 15 129,75 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/966/23; розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження; справу № 911/966/23 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 10.05.2023.
Ухвалою господарського суду від 10.05.2023 підготовче засідання було відкладено на 31.05.2023.
15.05.2023 через канцелярію суду від ТОВ «НВФ «Робікон» надійшов відзив б/н від 15.05.2023 (вх. № 9473/23) на позовну заяву, в якому останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 144 654,72 грн та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрата та 3 % річних. Так, відповідач стверджує про здійснення останнім в рахунок погашення заборгованості часткової оплати товару, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині та вказує на неправомірність нарахування щодо нього інфляційних втрат та 3 % річних у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 з мотивів необхідності звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведено, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили.
Окрім того, у своєму відзиві відповідач стверджував про порушення саме позивачем умов договору, зокрема, щодо односторонньої можливості перегляду вартості товару, який поставлений відповідачу, а також ненадання позивачем повного пакету документів при поставці товару.
30.05.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Робікон» надійшло клопотання б/н від 30.05.2023 (вх. № 10578/23) про залишення позовної заяви без руху, на підставі п. 8.ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 31.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 21.06.2023; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» від 30.05.2023 (вх. № суду 10578/23) про залишення позовної заяви без руху залишено без задоволення.
16.06.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь № 1 від 14.06.2023 (вх. № 11904/23) на відзив, в якій позивачем зазначено про те, що п. 5 специфікації, яка є додатком до договору, допускає перегляд вартості товару при зміні курсу долара США за вимогою однієї із сторін, а отже зміна вартості товару при збільшені курсу долара США є погодженою умовою договору, в т.ч. зі сторони відповідача. Разом з цим, позивач виставляючи рахунок на оплату вартості товару фактично повідомив відповідача про перегляд вартості товару, у зв'язку із зміною курсу долара США.
Ухвалою суду від 21.06.2023 підготовче засідання у справі № 911/966/23 було відкладено на 09.08.2023.
24.07.2023 на електронну адресу суду від ТОВ «НВФ «Робікон» надійшли заперечення б/н від 24.07.2023 (вх. № 14174/23) на відповідь на відзив, в яких відповідачем було зазначено про те, що всі зміни та доповнення до умов договору здійснюються шляхом письмової згоди сторін із такими змінами.
Відповідач стверджував про те, що саме на позивача покладається доведення обставин, на які він посилається при зверненні із відповідним позовом, зокрема самим позивачем належними чином не доведено належне виконання умов договору та не надано до матеріалів справи документацію, яка мала бути передана позивачем при поставці товару.
07.08.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла заява вих. № 1 від 27.07.2023 (вх. № суду 15106/23) про закриття провадження у справі № 911/ 966/23 в частині стягнення заборгованості в сумі 147 000,00 грн, у зв'язку з тим, що після звернення з відповідним позовом та відкриття провадження у даній справі, відповідачем здійснено часткове задоволення майнових вимог позивача на загальну суму 147 000,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 191 від 07.04.2023 на суму 56 000,00 грн та № 5685 від 27.04.2023 на суму 91 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2023 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості в сумі 147 000,00 грн; провадження у справі № 911/966/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пибор Импекс Автоматизация” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Робікон” в частині стягнення 147 000,00 грн заборгованості закрито.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/966/23 в частині стягнення 7 416,76 грн основної заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат; справу № 911/966/23 призначено до розгляду по суті на 06.09.2023.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в засідання суду 06.09.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв; суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи у господарському суді за його участю, оскільки останнім до суду надавались відзив б/н від 15.05.2023 (вх. № 9473/23) на позовну заяву та заперечення б/н від 24.07.2023 (вх. № 14174/23) на відповідь на відзив, в яких останнім фактично викладена позиція щодо заявлених позивачем позовних вимог. Також, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 29.08.2023 поштового відправлення за ухвалою суду від 09.08.2023.
Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
ВСТАНОВИВ:
20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прибор Импекс Автоматизация» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» (відповідач, покупець) укладений Договір № 200320 за умовами п. 1.1 якого у відповідності з умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність і сплатити вартість товару. Найменування, ціна за одиницю, кількість, а також строки поставки та інші характеристики товару вказуються в специфікації.
Ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні (п. 3.1 договору).
Оплата за товар здійснюється покупцем в національній валюті України на підставі рахунку-фактури (п. 3.3 договору). Умови та строки оплати товару покупцем визначаються сторонами у специфікації (п. 3.5 договору).
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах, визначених у специфікації. Сторони домовились, що датою поставки товару за цим договором вважається дата отримання товару покупцем відповідно до умов поставки, зазначених у специфікації.
Пунктом 6.1 договору визначено, що при поставці товару постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у відповідності з умовами договору та передати супровідну документацію: рахунок-фактуру на оплату товару, видаткову накладну на поставлений товар, документ, що підтверджує якість товару, паспорт на товар та посібник з експлуатації (якщо передбачені).
Умовами п. 11.1 договору визначено, що договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками сторін і набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині оплати та виконання гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прибор Импекс Автоматизация» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» підписаний Додаток № 1 «Специфікація № 1» до Договору № 200320 від 20.03.2020, за якою між позивачем та відповідачем погоджено, що постачальник передає покупцю товар, найменування, виробник, кількість, одиниця виміру та загальна вартість якого погоджені у специфікації.
Специфікацією погоджено, що загальна вартість товару становить - 600 534,00 грн.
Оскільки товар, що буде поставлятись цією специфікацією, іноземного виробництва, сторони, керуючись статтями 524, 533 ЦК України погодили визначити грошовий еквівалент ціни товару за одиницю та його загальної вартості в іноземній валюті - долар США. Вартість товару складає еквівалент 21 600,00 грн доларів США з ПДВ, курс 1 долара США на 20.02.2020 дорівнює 27,803 грн (п. 2 специфікації).
У пункті 3 специфікації сторони домовились, що оплата товару за цією специфікацією здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку-фактури, отриманого від постачальника, на умовах часткової передоплати наступним чином:
50 % вартості, що еквівалентно 10 800,00 доларів США, покупець оплачує протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку-фактури після підписання специфікації;
50 % вартості, що еквівалентно 10 800,00 доларів США, покупець оплачує протягом 15 банківських днів від дати відвантаження товару.
Сторони погодили, що у випадку зміни офіційного курсу гривні щодо долару США у порівняні з курсом зазначеним під час підписання цієї специфікації більше ніж на 2 %, вартість товару підлягає перегляду при наявності вимоги хоча б однієї із сторін відповідно до офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленим НБУ на момент виставлення рахунку-фактури або на момент платежу (п. 5 специфікації).
Пунктом 7 специфікації визначений строк поставки товару - 5-10 календарних днів, від дати оплати першого платежу.
Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем, на підставі видаткової накладної № РН-0000120 від 20.08.2020 на суму 467 082,00 грн та видаткової накладної № РН-0000195 від 22.12.2020 на суму 135 797,28 грн було поставлено, а відповідачем прийнято товар, визначений умовами договору та специфікацією.
Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача. Заперечень щодо якості чи кількості отриманого відповідачем товару, матеріали справи не містять.
Для оплати вартості товару, позивачем був сформований рахунок № СФ-0000183 від 10.08.2020 на суму 600 534,00 грн (в якому зафіксовано курс НБУ щодо долара США на дату виставлення рахунку 27,803 грн).
В подальшому позивачем було сформовано та надано відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000258 від 19.10.2020 на суму 474 498,86 грн (курс НБУ долара США на дату виставлення рахунку 28,3649 грн) за товар (датчики диференційного тиску в кількості 14 штук), поставлені за видатковою накладною № РН-0000120 від 20.08.2020, та повністю не оплачені відповідачем. Порівняно з курсом долара США зазначеним в Специфікації 27,803 грн, курс долара США станом на 19.10.2020 змінився (28,3649 грн) більше ніж на 2 %.
Також, позивачем було сформовано та надано рахунок-фактуру № СФ-0000266 від 26.10.2020 на суму 135 797,28 грн (курс НБУ долара США на дату виставлення рахунку 28,2911 грн) за товар - датчики диференційні тиску в кількості 4 шт, які в подальшому були поставлені, що підтверджується видаткової накладною № РН-0000195 від 22.12.2020.
Однак, відповідач в порушення умов договору, в повному обсязі оплату товару не здійснив, сплативши вартість товару лише частково в сумі 602 879,38 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки з особового рахунку позивача та платіжні інструкції, вартість товару в сумі 7 416,76 грн залишена відповідачем не сплаченою.
За твердженням позивача станом на день розгляду справи в господарському суді наявна за відповідачем заборгованість в сумі 7 416,76 грн лишається не оплаченою. Крім того, разом із сумою основного боргу, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 76 553,53 грн інфляційних нарахувань та 15 129,75 грн 3 % річних.
Відповідач заперечував проти позову та вказував на те, що в специфікації до договору між сторонами було обумовлено ціну за одиницю товару в розмірі 27 802,52 грн., загальною вартістю, включаючи ПДВ - 600 534,00 грн (18 одиниць товару) і, що вартість товару підлягає перегляду лише при наявності вимог хоча б однієї із сторін та не передбачає автоматичної зміни вартості товару.
Окрім того, відповідач стверджував про порушення саме позивачем умов договору, зокрема щодо ненадання позивачем повного пакету документів при поставці товару.
Разом з цим, відповідачем зазначено про неправомірність нарахування щодо нього інфляційних нарахувань та 3 % річних у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 з мотивів необхідності звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведено, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, як зазначено вище, у пункту 5 специфікації сторони погодили, що у випадку зміни офіційного курсу гривні щодо долару США у порівняні з курсом зазначеним під час підписання цієї специфікації більше ніж на 2 %, вартість товару підлягає перегляду при наявності вимоги хоча б однієї із сторін відповідно до офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленим НБУ на момент виставлення рахунку-фактури або на момент платежу (п. 5 специфікації).
Дійсно, специфікацією погоджено, що загальна вартість товару - 600 534,00 грн.
Таким чином, специфікацією погоджено, що першочергова вартість товару становила - 600 534,00 грн; з урахуванням зміни курсу гривні до долара США, позивачем здійснено перерахунок вартості товару, який був поставлений, зокрема, за видатковою накладною № РН-0000120 від 20.08.2020 (п. 5 специфікації), у зв'язку з чим вартість товару поставленого товару, в сукупності двох накладних - 610 296,14 грн.
Для оплати вартості отриманого товару, позивачем були сформовані та вистелені рахунки-фактури № СФ-0000258 від 19.10.2020 на сум 474 498,86 грн та № СФ-0000266 від 26.10.2020 на суму 135 797,28 грн.
Суд зазначає, що при укладені договору та підписанні специфікації між сторонами були погоджені умови щодо вартості товару, а також щодо можливості зміни вартості товару при умові зміни курсу гривні до долару США.
В матеріалах справи, відсутні докази недійсності Договору № 200320 від 20.03.2020, або його окремих пунктів, в момент передачі товару, такий прийнятий відповідачем без заперечень за якістю, кількістю та вартістю, про що свідчать підписані в двосторонньому порядку видаткові накладі, матеріали справи протилежного не містять.
Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, а отже доводи відповідача щодо неправомірності зміни вартості товару не знаходять в матеріалах справи свого підтвердження.
Разом з цим, суд також критично оцінює твердження відповідача щодо порушення саме з боку позивача умов договору, зокрема, в частині ненадання ним в момент поставки товару повного пакету документів, оскільки як вже було зазначено, товар прийнятий відповідачем без заперечень за якістю, кількістю та вартістю, при цьому протягом періоду підписання видаткових накладних до моменту звернення позивача до суду із відповідним позовом, відповідач не звертався до позивача із вимогами надати повний пакет документ, або додати ненадані.
При цьому, умови договору не пов'язують виникнення у відповідача обов'язку оплатити товар із моментом отримання повного пакету документів, а отже зважаючи на викладене, суд зазначає, що з моменту підписання видаткових накладних відповідач вже був обізнаний про поставку товару за прийнятих умов, а отже обов'язок оплати отриманого товару настав.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушення, невизнання або оспорювання права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено що, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Таким чином, господарський суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» не позбавлено права на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, якщо вважає, що саме зі сторони позивача допущено неналежне виконання умов договору.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що у п. 5 Специфікації № 1 передбачено виключно можливість перегляду вартості товару при настанні певних умов - зміни курсу долара США. В поєднанні з положенням п.п. 1.1 та 11.8 договору термін «підлягає перегляду» означає внесення сторонами відповідних змін до положень Специфікації та не передбачає автоматичної зміни вартості товару. Будь-яких вимог від позивача щодо необхідності перегляду вартості товару відповідач не отримував.
В той же час, як зазначалось раніше, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000258 від 19.10.2020, в якому зазначено курс НБУ на дату складання рахунку 28,3649 грн (збільшений порівняно із специфікацією), вартість за одинцю товару (без ПДВ) 28 243,98 грн (збільшено порівняно із специфікацією) та загальну суму 474 498,86 грн.
Відповідач прийняв зазначений рахунок-фактуру № СФ-0000258 від 19.10.2020 та здійснював на підставі нього платежі: 17.11.2020 на суму 103 964,86 грн, 29.12.2020 на суму 200 000,00 грн, 07.10.2021 на суму 20 500,00 грн, що підтверджується призначеннями платежу у виписках з банківського рахунку позивача.
Також, суд зазначає, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000266 від 26.10.2020, в якому зазначено курс НБУ на дату виставлення рахунку 28,2911 грн (збільшений порівняно із Специфікацією), вартість за одиницю товар 28 291,10 грн (без ПДВ), збільшено порівняно із Специфікацією, та загальну суму 135 797,28 грн.
За видатковою накладною № РН-0000195 від 22.12.2020 відповідач прийняв товар на суму 135 797,28 грн, вартість за одиницю товару 28 291,10 грн (без ПДВ) збільшено порівняно із Специфікацією, без заперечень та укладення додаткових угод до договору щодо внесення змін до Специфікації.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000120 від 20.08.2020, № РН-0000195 від 22.12.2020 товару, на час прийняття рішення повністю не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 416,76 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 76 553,53 грн інфляційних нарахувань та 15 129,75 грн. 3 % річних.
У своєму відзиві на позовну заву б/н від 15.05.2023 (вх. № 9473/23), відповідач вказував на неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, з посиланням на вплив на відповідача обставин непереборної сили, а також те, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, такі заперечення відповідача суд знаходить неспроможними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
Відповідно до п. 9.1, 9.3, 9.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити або запобігти (далі-обставини непереборної сили): епідемії, сильного шторму, циклону, урагану, торнадо, буревію, повені, нагромадження снігу, ожеледі, граду, заморозків, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрусу, блискавки, пожежі, посухи, просідання і зсуву грунту, інших стихійних лих та подібних природних явищ.
Всі перераховані обставини можуть розцінюватись як обставини непереборної сили або форс-мажор тільки в тому випадку, якщо їх існування фактично не дозволяє стороні виконати свої зобов'язання за договором.
Сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили та/або форс-мажору негайно повідомляє про це іншу сторону та надає їх підтверджувальний документ (довідку, посвідчення і т.д.), виданий відповідним уповноваженим органом. Сторона, яка не зазнала впливу обставин непереборної сили та/або форс-мажору, залишає за собою право упевнитись в існуванні відповідних обставин непереборної сили та/або форс-мажору.
Суд відзначає, що остаточний строк оплати товару відповідно до Специфікації настав 11.09.2020 та 18.01.2021, тобто ще до введення на території України 24.02.2022 воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3 % річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
На підставі вказаних норм, враховуючи, що доданий до матеріалів справи розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 76 553 (сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 53 коп інфляційних нарахувань та 15 129 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн 75 коп 3 % річних підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову повністю, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче фірма «Робікон» (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Радгоспна, 6-А, код ЄДРПОУ 32825921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибор Импекс Автоматизация» (04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, 3, кім. 15, код ЄДРПОУ 37387559) 7 416 (сім тисяч чотириста шістнадцять) грн 76 коп заборгованості, 76 553 (сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 53 коп інфляційних нарахувань, 15 129 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять дев'ять) грн 75 коп 3 % річних та 3 691 (три тисячі шістсот дев'яносто одну) грн 50 коп судового збору.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 06.10.2023.
Суддя О.О. Христенко