ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
06.10.2023Справа № 910/16741/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про поворот виконання рішення суду справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (36023, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8) про стягнення 11 492,68 грн,
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
18.10.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 492,68 грн з яких: 1089,90 грн. - 3% річних, 7251,52 грн - розмір інфляційних втрат, 3151,26 грн - пені та була передана 19.10.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-10/2015 від 31.10.2015 та з огляду на положення підпункту п.41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача виникло право на звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АС/3979956.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 позов задоволено частково. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Україна, 02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (Україна, 36023, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10, ідентифікаційний код 37686922) 3% річних у розмірі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 7251 (сім тисяч двісті п'ятдесят одна) грн 52 коп., судовий збір у розмірі 1647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн 57 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн 31 коп. В іншій частині позову відмовлено.
03.05.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва №910/16741/21 від 24.12.2021, яке постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 залишено без змін та набрало законної сили 18.04.2022 судом видано відповідний наказ.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2023 касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі №910/16741/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1089,90 грн 3% річних, 7251,52 грн інфляційних втрат та стягнення 1647,57 грн витрат по сплаті судового збору і 2540,31 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Прийнято в цій частині нове рішення. У задоволенні позову про стягнення 1089,90 грн 3% річних, 7251,52 грн інфляційних втрат та стягнення 1647,57 грн витрат по сплаті судового збору і 2540,31 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі №910/16741/21 в частині позовної вимоги про стягнення 3151,26 грн пені змінено, викладено їх мотивувальні частини в цій частині в редакції цієї постанови.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, ідентифікаційний код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, ідентифікаційний код 21647131) - 3405 (три тисячі чотириста п'ять) гривень 00 копійок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень 00 копійок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
11.09.2023 на виконання постанови Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 28.08.2023 у справі №910/16741/21, яка набрала законної сили 28.08.2023, судом видано відповідний наказ.
03.10.2023 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 у справі №910/16741/21, яке виконано відповідачем в примусовому порядку в межах виконавчого провадження №69191967 та яке було в подальшому скасовано постановою Верховного Суду від 28.08.2023.
Розглянувши заяву про поворот виконання рішення, суд дійшов висновку про її повернення на підставі приписів статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами частин 5-8 статті 333 Господарського процесуального кодексу України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
При цьому, за приписами абзацу 2 частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Вказані приписи норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, законодавцем було покладено на зацікавлену особу обов'язок завчасного доведення до відома учасників справи (провадження) про звернення до суду із заявами, скаргами, клопотаннями чи запереченнями на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Суд звертає увагу позивача, що за змістом пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. При цьому, розрахунковим документом є документ, встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Пунктом 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку" передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
За змістом положень вищевказаних Правил, доказом, що підтверджує прийняття оператором поштового зв'язку поштового відправлення для пересилання - є виданий ним відправникові розрахунковий документ встановленої форми, разом з тим, опис вкладення є підтвердженням того, які саме документи вкладені до поштового відправлення.
Водночас, як вбачається із накладної №0100110884030 відповідачем було направлено позивачу копію заяви про поворот виконання рішення, Моторним (транспортним) страховим бюро України проте не було здійснено оплату за пересилання такого відправлення, що, в свою чергу, має своїм наслідком неповне виконання покладених на заявника абз. 2 ч.2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України обов'язків, оскільки ним не вчинено всіх необхідних дій для забезпечення обізнаності боржника із змістом поданої заяви.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
При цьому, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Обмеженням права на доступ до суду є, зокрема, визначені в ГПК України вимоги щодо загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення (ст. 170 ГПК України).
Подібний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 грудня 2022 року у cправі № 902/30/21 та від 03 серпня 2023 року у cправі № 513/988/19.
Суд припускає, що є можливим формальне тлумачення заявником приписів абзацу 2 частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, що допускає відправлення іншим учасникам справи копії заяви і доданих до неї документів, переклавши обов'язок із сплати за поштове пересилання на адресатів.
Однак вважає, що з точки зору добросовісного користування процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків відповідне тлумачення не відповідає основним принципам змагальності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, а також суперечить системному тлумаченню положень Господарського процесуального кодексу України. Адже за такого тлумачення, можна було б припустити, що суд також може здійснювати направлення учасникам справи судових рішень, переклавши обов'язок із сплати за поштові пересилання на адресатів, оскільки в цій частині формулювання положень Господарського процесуального кодексу України, що встановлюють відповідні обов'язки суду та заявника, є тотожними.
Тобто, такий підхід до тлумачення припису абзацу 2 частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України є недопустимим.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
У зв'язку з викладеним, заяву і додані до неї документи слід повернути заявнику без розгляду.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що повернення без розгляду заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву про поворот виконання рішення у справі №910/16741/21 повернути без розгляду Моторному (транспортному) страховому бюро України.
Ухвала набирає законної сили 06.10.2023 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ