ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.09.2023Справа № 910/7717/23
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Корпорації "ТСМ ГРУП"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 3 053 494,94 грн.
Представники учасників справи:
від позивача:Носик Б.М.;
від відповідача:не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Корпорація "ТСМ ГРУП" (надалі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 3 053 494,94 грн., у тому числі 1 466 187,09 грн. основного боргу, 847 925,88 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних, 634 676,91 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на виконання робіт № 07/20 від 01.04.2020 в частині здійснення оплати поставленого обладнання та виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7717/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023.
14.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У випадку задоволення позову в частині стягнення пені, відповідач просив зменшити розмір пені на 99 %.
20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 22.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.07.2023.
У судовому засіданні 20.07.2023 розгляд справи відкладено на 22.08.2023.
21.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 22.08.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю, розгляд справи відкладено на 21.09.2023.
20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.09.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.
У судовому засіданні 21.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Корпорацією «ТСМ ГРУП» (надалі за текстом - позивач, генеральний підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі за текстом - відповідач, замовник) був укладений Договір № 07/20 від 01.04.2020 на виконання комплексу робіт, який був зареєстрований відповідачем за номером 20-123-08-20-06399 від 30.04.2020 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору генеральний підрядник (позивач) зобов?язався за завданням замовника (відповідача) з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: «ВП Южно-Українська АЕС. Улаштування майданчика розміщення платформ із завантаженими ВЯП контейнерами ТК-13. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Постачання обладнання та будівельні роботи. ІІІ етап».
Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.11.2020) договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 8 841 135,88 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1 473 522,65 грн.
Відповідно до п. 2.3. Договору остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.
Згідно з п. 4.1.1. Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.
Відповідно до п. 4.1.2 Договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою наклалною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки, після завершення процедури вхідного контролю за кількістю та якістю обладнання. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено обладнання та виконано роботи на суму 8 797 122,50 грн., що підтверджується:
1)Видатковою накладною № 31 від 18.05.2020 на суму 130 326,00 грн.;
2)Актом №1 від 28.05.2020 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.05.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2020 (форма КБ-3) на суму 2 765 489,28 грн.;
3)Видатковою накладною № 94 від 27.10.2020 на суму 10 080,00 грн.;
4)Актом № 2 від 09.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2B) та Довідкою від 09.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 2 за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 700 081,06 грн.;
5)Актами № 3, № 4, № 5 від 28.12.2020 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 (форма № КБ-2В) та Довідкою від 28.12.2020 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 3 за грудень 2020 (форма КБ-3) на суму 5 191 146,16 грн.
За твердженнями позивача, замовник свої грошові зобов?язання перед позивачем, як генеральним підрядником, не виконав, жодного платежу в оплату поставлених товарів чи виконаних робіт за Договором не здійснив.
Відповідач вказану суму боргу в розмірі 8 797 122,50 грн. визнавав в повному обсязі в листі від 30.09.2021, відповідаючи на претензію позивача від 09.09.2021.
21.03.2022 року, на підставі отриманої згоди від відповідача, позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопромбуд» Договір 07/20-ЕПБ/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач (як первісний кредитор) відступив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбуд» (новий кредитор) частину прав вимоги, належних позивачу за Договором № 07/20 від 01.04.2020 року на суму 7 330 935,41 грн.
Відповідно до умов Додаткової угоди № l до Договору № 07/20-ЕПБ/П про відступлення права вимоги, зазначене право вимоги складається з:
1)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за видатковою накладною № 31 від 18.05.2020 на суму 108 605,00 грн.;
2)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом № l від 28.05.2020 на суму 2 304 574,40 грн.;
3)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за видатковою накладною № 94 від 27.10.2020 на суму 8 400,00 грн.;
4)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов?язання з оплати за Актом № 2 від 09.12.2020 на суму 583 400,88 грн.;
5)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом №3 від 28.12.2020 на суму 1 042 128,78 грн.;
6)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом № 4 від 28.12.2020 на суму 2 137 966,85 грн.;
7)права вимоги до відповідача щодо виконання частини зобов'язання з оплати за Актом № 5 від 28.12.2020 на суму 1 145 859,50 грн.
Таким чином, після відступлення частини прав вимоги за Договором № 07/20 від 01.04.2020 року на суму 7 330 935,41 грн. у позивача залишилось право вимагати від відповідача виконання зобов?язань з оплати виконаних робіт на суму 1 466 187,09 грн.
За результатами відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбуд» між позивачем та відповідачем був складений Акт звірки взаємних розрахунків за період 04.03.2022 - 21.03.2022, відповідно до якого відповідач визнав наявність залишку заборгованості перед позивачем на суму 1 466 187,09 грн. станом на 21.03.2022 року.
Однак відповідач не сплатив позивачу визнану суму боргу, що і стало підставою для звернення до суду.
Крім того, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 847 925,88 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних, 634 676,91 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частинами 1 та 3 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором на виконання робіт № 07/20 від 01.04.2020 у розмірі 1 466 187,09 грн.
Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 466 187,09 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 847 925,88 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних, 634 676,91 грн. інфляційних втрат.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 11.4. Договору у разі невиконання замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу генерального підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 99 867,02 грн. за розрахунком суду.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині 3% річних і втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 104 705,06 грн. 3 % річних та 634 676,91 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, суд зазначає таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся з даним позовом до суду 16.05.2023, тобто строк позовної давності пропущений не був в силу наведених положень закону та своєчасності заявлення позову.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені, наслідкам порушення зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру пені.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Корпорації "ТСМ ГРУП" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 466 187,09 грн. основного боргу, 99 867,02 грн. пені, 104 705,06 грн. 3 % річних та 634 676,91 грн. інфляційних втрат.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов Корпорації "ТСМ ГРУП" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 053 494,94 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 72, ідентифікаційний код 37034171) 1 466 187 (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 09 коп. основного боргу, 99 867 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 02 коп. пені, 104 705 (сто чотири тисячі сімсот п'ять) грн. 06 коп. 3 % річних, 634 676 (шістсот тридцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 34 581 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.10.2023.
Суддя С. В. Стасюк