ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про забезпечення позову
м. Київ
05.10.2023Справа № 910/15182/23
Суддя Господарського суду міста Києва М.О. Лиськов, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" про забезпечення позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратеджік Інвестмент Холдинг"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"
про зобов'язання вчинити дії
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратеджік Інвестмент Холдинг" (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі-відповідач-2) зобов'язання вчинити дії.
Предметом даного позову є визначення розміру статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (ідентифікаційний код 00308146) у розмірі 48 590 000,00 (сорок вісім мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч) грн 00 коп. та визначення розміру часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ" (ідентифікаційний код 00308146) наступним чином:
1. частка Компанії "ФРЕМІСІА ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД" (FREMICIA TRADING LIMITED) Республіка Кіпр (реєстраційний номер НЕ 251624) у розмірі вкладу 16 029 584,69 гривень, що становить 32,9894725 % статутного капіталу;
2. частка Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. КОНСАЛТИНГ" (ідентифікаційний код 33939429) у розмірі вкладу 10 203 900,00 гривень, що становить 21 % статутного капіталу;
3. частка Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУХОМІСТЬ ТА КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 33939455) у розмірі вкладу 10 203 900,00 гривень, що становить 21 % статутного капіталу;
4. Компанія "ЕВЕРСТОУН ЛІМІТЕД" (EVERSTONE LIMITED) Республіка Сейшельські Острова (реєстраційний номер 166134) у розмірі вкладу 10 130 480,51 гривень, що становить 20,8489 % статутного капіталу;
5. частка Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕР ЕССЕТС ФАНД" (ідентифікаційний код 34615712) у розмірі вкладу 1 229 812,90 гривень, що становить 2,5310% статутного капіталу;
6. частка Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕДЖІК ІНВЕСТМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 34615686) у розмірі вкладу 787 206,59 гривень, що становить 1,6201 % статутного капіталу;
7. частка Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "ГЛОБУС ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ" (ідентифікаційний код 34241017) у розмірі вкладу 5 115,31 гривень, що становить 0,0105275 % статутного капіталу.
Також звертаючись із означеним позовом позивач просить суд скасувати реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:
1. № 1000701070053026812 від 20.04.2021, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, вчинену приватним нотаріусом Ігнатовою Г.О.;
2. № 1000701070054026812 від 24.04.2021, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, вчинена приватним нотаріусом Ігнатовою Г.О.;
3. № 1000701070061026812 від 12.11.2021, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, вчинена приватним нотаріусом Ковіною І.В.;
4. № 1000701070063026812 від 28.07.2022, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, вчинена приватним нотаріусом Ігнатовою Г.О.
04.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" подано заяву про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із означеною заявою, позивач просить суд заборонити:
- до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146) в особі загальних зборів приймати рішення з питань внесення змін до статуту товариства, звільнення та призначення членів виконавчого органу товариства, зміна кількісного складу виконавчого органу, ліквідації та створення нового виконавчого органу товариства, обрання членів наглядової ради, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту, зміни розміру статутного капіталу товариства, прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства.
- до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146), в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову вказує на наступні обставини.
Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" передбачено порядок за якого особа набуває статусу учасника та відповідних корпоративних прав за умови прийняття загальними зборами рішенням про прийняття такого учасника в Товариство, що тягне за собою також необхідність прийняття рішення про внесення змін до пункту 4.2 Статуту. Реєстрація нової редакції статуту та перерозподіл часток учасників у зв'язку із прийняттям нового учасника має відбуватись внаслідок одного й того ж факту - рішення загальних зборів про прийняття учасника в Товариство та внесення змін до п. 4.2 Статуту.
Заявник вказує, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) Товариство з обмеженою відповідальністю "Стратеджік Інвестмент Холдинг" (далі - ТОВ «СІХ») у 2020-21 роках послідовно придбав в інших учасників їх частки у статутному капіталі Товариства в загальному розмірі 56,2799%, тобто став новим учасником Товариства та набув корпоративних прав згідно загальних положень законодавства.
Однак, за твердженням Заявника, таке рішення відсутнє відносно ТОВ «СІХ», яке вважає себе учасником Товариства.
Проте, на переконання Заявника, в розумінні правил Статуту, ТОВ «СІХ» учасником вважатись не може, оскільки рішення про його прийняття до Товариства не приймалось, а загальні збори з таким питанням не скликались.
Учасники також наділені переважним правом на придбання частки інших учасників (п. 5.15 Статуту), що також є запобіжником від потрапляння до кола учасників Товариства осіб, щодо яких є сумніви.
Заявник заявляє, що не отримував від інших учасників та від ТОВ «СІХ» жодних повідомлень/пропозиції щодо відчуження частки в статутному капіталі Товариства.
Поряд з цим, Заявник відзначає, що йому невідомі обставини відчуження та набуття часток на користь ТОВ «СІХ», оскільки останній уникає надання будь-якої інформації щодо правочинів, актів, судових рішень тощо як Заявнику, так і Товариству.
Питання доведення порушення корпоративних прав Заявника, порушення ТОВ «СІХ» положень Статуту та законодавства є предметом позовної заяви, водночас необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується таким.
Протягом п'яти днів ТОВ «СІХ» направив на адресу Товариства три вимоги (від 15.09.2023, 19.09.2023, 21,09.2023) про проведення загальних зборів учасників Товариства, посилаючись на право, передбачене статтею 31 Закону про ТОВ (скликання загальних зборів на вимогу учасника, який володіє часткою в розмірі 10% і більше статутного капіталу).
Однак, як стверджує Заявник, ТОВ «СІХ» не набув права скликати загальні збори учасників самостійно, оскільки не дотримався порядку, передбаченого ст. 31 Закону про ТОВ та вимог Статуту, зокрема, не направляв на адресу Товариства вимогу, яку би Товариство не виконало.
Наступна вимога ТОВ «СІХ» про проведення загальних зборів учасників Товариства від 19.09.2023 містить порядок денний, що є аналогічним до порядку денного, зазначеного у попередній вимозі від 15.09.2023 та аналогічним до порядку денного загальних зборів, що відбулись 04.09.2023.
ТОВ "Підприємство "Київ", зі свого боку, виконало вимогу ТОВ «СІХ» та повідомило про скликання загальних зборів учасників Товариства на 23.10.2023.
Заявник стверджує. що в зазначених вимогах міститься також питання про внесення змін до Статуту Товариства (питання №1 порядку денного), в яких новий учасник фактично намагається зламати існуючі механізми управління та діяльності Товариства, які були запроваджені без його участі попереднім складом учасників (одностайним рішенням).
Заявник переконаний, що до моменту вирішення корпоративного спору між ним та ТОВ «СІХ» будь-які зміни до Статуту Товариства є неприпустимими.
У вимозі від 21.09.2023 ТОВ «СІХ» міститься порядок денний з питаннями про припинення Товариства з відповідними наслідками у вигляді передачі майна правонаступникам.
ТОВ "Підприємство "Київ", зі свого боку, виконало вимогу ТОВ «СІХ» та повідомило про скликання загальних зборів учасників Товариства на 23.11.2023.
На переконання Заявника, вказане свідчить, що прийняття рішень на Загальних зборах учасників Товариства, призначених на 15.10.2023, 23.10.2023, 23.11.2023 (та на будь-яких інших, що можуть бути призначені під час розгляду даної справи), які можуть призвести до зміни статуту, обрання нового виконавчого органу чи початку припинення товариства, знівелює мету подання позову (повернення до попереднього стану складу учасників), адже зумовить необхідність Заявнику звертатись із новими позовами.
Також в якості доказу Заявник посилається на ту обставину, що 31.08.2023, тобто напередодні проведення загальних зборів учасників Товариства 04.09.2023, з боку ТОВ «СІХ», ТОВ «Стратеджік інвестмент менеджмент» та Компанії «Еверстоун лімітед» відбулось одночасне подання заяв про забезпечення позову (до подання позову) до Господарського суду міста Києва та Київського окружного адміністративного суду у таких справах №№ 910/13848/23, 910/13850/23, 910/13849/23, ЗПП/З20/96/23, ЗПП/320/95/23, ЗПП/320/97/23.
В усіх шести ідентичних заявах заявники просили зупинити дію чинного Статуту Товариства (господарський суд) та/або зупинити дії запису (рішення) про державну реєстрацію Статуту (адміністративний суд).
Заявник вказує, що оскільки згідно положень Статуту Товариства (п. 8.2.5) усі рішення приймаються або одностайно або не менше 80% загальної кількості голосів усіх учасників Товариства. Тоді як ТОВ «СІХ» має просту більшість, якої згідно Закону про ТОВ достатньо для зміни виконавчого органу Товариства, якби дія Статуту була зупинена.
В усіх випадках подання заяв про забезпечення позову у справах №№ 910/13848/23, 910/13850/23, 910/13849/23, ЗПП/320/96/23, ЗПП/320/95/23, ЗПП/320/97/23 заявникам було відмовлено в задоволенні вжиття заходів забезпечення позову.
Заявник на підтвердження правомірності своїх вимог також наводить усталену практику Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову, та зазначає, що Верховний Суд вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову виходить із того, що "у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Верховного Суду від 09. 09. 2020 року у справі № 906/1336/19.
Суд, надавши оцінку матеріалам поданої заяви, нормам чинного законодавства та враховуючи існуючу правозастосовчу судову практику Верховного Суду, доходить висновку, що наведені в заяві заходи забезпечення позову, безпосередньо стосуються предмету майбутнього спору, дозволять забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 15.01.2020р. Верховного Суду по справі №915/1912/19.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постанові Верховного Суду від 17.08.2020р. по справі №910/679/20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Суд зазначає, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Так, проаналізувавши викладені позивачем доводи та дослідивши надані докази, суд зазначає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки, викладені в ній доводи, підтверджуються належними доказами; між запропонованими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог наявний зв'язок; запропоновані заходи до забезпечення позову є адекватними, оскільки, відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вживаються; заходи до забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами: невжиття цих заходів призведе до неефективності захисту порушених прав з огляду на наступне.
Предметом позову у цій справі є вимоги про повернення розподілу часток учасників до стану, що передував порушенню прав та інтересів позивача шляхом визначення розміру часток учасників та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань реєстраційних записів. Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.
В частині заходів щодо заборони загальним зборам учасників Товариства з обмеженню відповідальністю «Підприємство «КИЇВ» приймати рішення необхідно зазначити, що такий захід забезпечення позову відповідає процесуальному законодавству, адже в рамках цієї справи оскаржуються склад учасників товариства і в цій частині позивач просить заборонити приймати загальним зборам учасників Товариства конкретні визначені судом рішення спірним складом учасників, тобто заходи безпосередньо та прямо стосуються предмета спору (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №921/629/19, від 16.10.2020 у справі № 924/710/20 від 10.09.2021 у справі №910/18567/20).
Заборона загальним зборам учасників Товариства приймати вказані вище рішення жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність цього Товариства, адже не впливає на можливість укладання Товариством договорів з контрагентами, надання послуг, тощо.
Щодо заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно Товариства, то даний спосіб забезпечення позову перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із способом, який був зазначений вище (заборона загальним зборам учасників Товариства приймати конкретно визначені рішення), адже, будь-яке рішення прийняте загальними зборами учасників Товариства, яке стосується змін відомостей про товариство (зміна складу учасників, перерозподіл часток учасників, виключення учасників) підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно, заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно Товариства логічно обумовлена забороною загальним зборам учасників Товариства приймати відповідні рішення.
Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав Заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Суд констатує, що вжиття заходів забезпечення позову: (1) не може завдати жодних збитків Товариству чи його учасникам, (2) не призведе до обмеження прав чи інтересів будь- яких осіб, оскільки Товариство надалі буде функціонувати та виконувати свої статутні цілі та завдання, (3) не призведе до блокування діяльності Товариства, (4) не заборонить учасникам Товариства в передбачений Законом та Статутом спосіб реалізовувати свої права відносно управління Товариством.
Зокрема, з огляду на вищенаведені дії осіб зазначених Заявником, які свідчать про наявність наміру зміни діючих положень Статуту Товариства, за час розгляду спору спірна частка може бути переоформлена чи відчужена іншим особам і в разі задоволення позову в межах вимог, про які йдеться в заяві, позивачу доведеться докладати значних зусиль, часу та коштів для реалізації встановленого судовим рішенням права шляхом відміни реєстраційних дій та витребування частки в інших осіб, і у відповідних спорах буде брати участь значна кількість осіб, непричетних до допущених порушень, що значно ускладнить виконання судового рішення та відновлення корпоративних прав позивача. Так само в разі зміни органів управління товариством - виникне необхідність у зверненні з новими позовами про визнання недійсними таких рішень.
Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення незаконних реєстраційних дій, пов'язаних зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників та органи управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КИЇВ", і як наслідок утруднити чи навіть зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки незаконні дії відповідача, призведуть до необхідності застосовувати вже інші способи захисту незаконно порушених прав позивача.
Суд констатує, що наведені в заяві заходи забезпечення позову виключають можливість спричинення відповідачу будь-яких збитків, а тому відсутні підстави та необхідність в зустрічному забезпеченні.
Згідно правового висновку Верховного Суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).
З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Згідно з п. 31 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як «у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії».
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.
У даному випадку суд враховує висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22, відповідно до яких забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Отже, вимоги позивача щодо заборони проводити реєстраційні дії про зміну частки засновника (учасника) у статутному капіталі та зміну розміру статутного капіталу товариства кореспондуються у цьому випадку з вимогами позовної заяви про визначення розміру статутного капіталу товариства та визначення розміру часток учасників у статутному капіталі і застосування таких заходів забезпечення позову не суперечить статті 137 ГПК України, а також відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22.
При цьому у даному випадку невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав позивача. У разі, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи частка буде відчужена або державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно Товариства на підставі прийняття відповідачем певних рішень, заявник не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення законних прав та/або інтересів заявника.
Заходи забезпечення позову, про які просить заявник, прямо стосуються предмета спору та не суперечать, зокрема, приписам ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, зокрема, щодо зміни статуту та розміру часток у статутному капіталі підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 17.08.2022 року у справі №911/266/22, у постанові від 20.09.2023 року у справі № 911/1430/23.
З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи майбутній предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на тимчасове збереження поточного статусу предмету спору з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору.
Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обрані позивачами заходи забезпечення є співрозмірними до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, забезпечують виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушують існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Згідно з ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи достатність наданих заявником відомостей та доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб), суд не вбачає необхідності викликати особу, що подала заяву, та призначати розгляд заяви у судовому засіданні.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Статтею 144 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, заява від 04.10.2023 року, б/н про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом:
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146) в особі загальних зборів приймати рішення з питань внесення змін до статуту товариства, звільнення та призначення членів виконавчого органу товариства, обрання членів наглядової ради, прийняття рішень про припинення товариства, зміни розміру статутного капіталу товариства.
- заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146), в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову є такими, що відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду. Вжиті заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом поданого позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на основну мету судового захисту, відповідно до якої, права особи мають бути захищені реально, а не декларативно, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.
Разом з цим, суд не знайшов підстав для вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи до забезпечення позову.
3. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146) в особі загальних зборів приймати рішення з питань внесення змін до статуту товариства, звільнення та призначення членів виконавчого органу товариства, обрання членів наглядової ради, прийняття рішень про припинення товариства, зміни розміру статутного капіталу товариства.
4. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/15182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Т.К. Консалтинг" заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146), в тому числі, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників/учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
5. Стягувачем за ухвалою суду є: Товариство з обмеженою відповідальністю «М.Т.К. КОНСАЛТИНГ» (ідентифікаційний код: 33939429, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16).
6. Боржником за ухвалою суду є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Київ» (ідентифікаційний код: 00308146, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16).
7. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
8. Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто до 05.10.2026.
9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України
Суддя Максим Олександрович Лиськов