ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
06.10.2023м. ДніпроСправа № 904/5278/23
За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар", м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації
Суддя Красота О.І.
без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поллістар" і просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні Позивачу земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г, шляхом зобов'язання Відповідача знести самочинно побудовану міні автозаправну станцію (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: літ.А-1 - операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 - мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ - реклама, літ.Ї - замощення, літ.Г - огорожа;
- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити його на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 2207907912101) із закриттям розділу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка не передана жодній юридичній та/або фізичній особі у користування. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на міні автозаправну станцію, яке складається з: літ.А-1 - операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 - мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ - реклама, літ.Ї - замощення, літ.Г - огорожа (далі - об'єкт нерухомого майна), за Відповідачем на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021, зареєстрованого в реєстрі за номером 441 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В. Так, 26.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42163965 з метою реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на розгляд державного реєстратора подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, серія ІУ 141200309852 від 14.09.2009, видавник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, розпорядження Дніпропетровського міського голови "Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 " від 13.05.2009 за №389-р та технічний паспорт, виготовлений станом на 23.06.2020 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (рік будівництва значиться 2009). Також надано інформаційний лист Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради від 23.10.2020 № 11485 на ім'я ПН ДМНО ОСОБА_3 та лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20. У подальшому, 09.11.2020 ОСОБА_1 , як засновник та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕП", повторно звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцева А.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42428493 з метою реєстрації переходу (відчуження) права приватної власності на об'єкт нерухомого майна. Для відчуження права приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , як уповноважена особа від ТОВ "ЕП", надав для здійснення реєстраційних дій державному реєстратору ОСОБА_4 документи: рішення єдиного власника №2 ТОВ "ЕП" від 09.11.2020, акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ЕП" та наказ № 1 від 25.03.2020. Надалі, приватним нотаріусом Мазуренком С.В. 20.07.2021 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.07.2021 були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна та зареєстровано право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за Відповідачем. Позивачем при дослідженні правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна було отримано деталізовану інформацію, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виявлено, що первісне право приватної власності було протиправно зареєстровано 26.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. за ОСОБА_1 , а підставою для цього стала декларація про готовність об'єкта до експлуатації серія ІУ 141200309852, видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області 14.09.2009. В ході перевірки вищевказаної інформації, Позивачем зроблено відповідні запити до компетентних органів та встановлено, що інформація щодо декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852, виданий 14.09.2009, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської області, згідно даних Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, які знаходяться у відкритому доступі, а також згідно даних акту приймання-передачі дозвільної документації від 27.10.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції Дніпропетровської області, відсутня. Крім того, відсутня також будь-яка інша інформація стосовно дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозволів) чи інші документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (декларації про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат) по об'єктам нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Шинна, 1-Г. Так, листами від 01.09.2022 № 4/1-211 та від 21.11.2022 № 4/1-282 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомило, що станом на час надання цієї відповіді, відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (декларації про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат) по спірному об'єкту - відсутні. Отже, лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20 щодо затвердження Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, який міститься у додатках до самої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, не відповідає дійсності. Так, листи від 20.10.2020 № 2016/20 та від 21.11.2022 № 4/1-282 підписані начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради Надією Ратич, проте підписи на цих листах є абсолютно різними. Таким чином, на думку Позивача, можна дійти висновку про підроблення листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 20.10.2020 № 2016/20. Крім того, Позивачем встановлено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста, адреса - вул. Шинна, 1-Г жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній (лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 13.09.2022 № 3/15-283). Позивач зазначає, що у додатках до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ІУ 141200309852 від 14.09.2009, міститься розпорядження Дніпропетровського міського голови від 13.05.2009 № 389-р, згідно якого присвоєно об'єкту нерухомого майна - міні автозаправочній станції по вулиці Шинна, адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г. Однак, вказане розпорядження міського голови не приймалось. Тобто, жодному об'єкту нерухомого майна адреса м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 1-Г не присвоювалась. До того ж, у інформаційній (автоматизованій) підсистемі "Фіскальний кадастр" Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між Позивачем та юридичними/фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже земельна ділянка - місце розташування спірного нерухомого майна перебуває у незаконному користуванні Відповідача, чим суттєво порушуються права та інтереси територіальної громади міста Дніпро. Позивач наголошує, що між ним та будь-якими іншими особами немає і ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель і споруд. Позивач документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт із вказаною адресою, не видавав і не реєстрував, в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти не приймались, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась і до містобудівного кадастру не вносилась. Жодних рішень про передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування ні ОСОБА_1 , ні Відповідачу Позивачем не приймалось. Отже, відсутність доказів належного оформлення за ОСОБА_1 речового права на спірну земельну ділянку, отримання ним відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту і введення об'єкту нерухомого майна в експлуатацію може свідчити про те, що спірна будівля є об'єктом самочинного будівництва.
Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:
- заборонити Відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на об'єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 - операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 - мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ - реклама, літ.Ї - замощення, літ.Г - огорожа (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії, окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову у цій справі на об'єкт нерухомого майна, а саме міні автозаправну станцію: літ.А-1 - операторна, загальною площею 14,4 кв.м, літ.б-1 - мет.цист.ДТ, 95 бенз; літ. в-1-мет.цист.газова; І, ІІ, ІІІ - реклама, літ.Ї - замощення, літ.Г - огорожа (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2207907912101), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до вчинення Відповідачем дій щодо подальшого відчуження спірного нерухомого майна третім особам. При цьому, обтяжене майно фактично перебуватиме у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Господарський суд зазначає, що доводи Позивача не свідчать про наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо здійснення Відповідачем дій щодо відчуження спірного нерухомого майна
Заява Позивача за своєю суттю є припущенням можливого невиконання рішення суду Відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 06.10.2023 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота