ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження
у справі про банкрутство
04 жовтня 2023 року Справа № 903/930/23
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро”
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
за участю представників-учасників справи:
від заявника: Кучерявий В. О., адвокат, ордер серія АА № 1352407 від 14.09.2023;
від боржника: Окунєв І. С., адвокат, ордер серія АА № 1296055 від 18.04.2023;
від «Суффле Агро Україна»: н/з;
арбітражний керуючий: н/з.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Встановив:
01.09.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” у зв'язку з наявною непогашеною заборгованістю за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” містить пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна, а саме, ОСОБА_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 159 від 31.01.2013).
До заяви ОСОБА_1 про відкриття про провадження у справі про банкрутство додано заяву №01-14/23-08/1 від 22.08.2023 арбітражного керуючого Пурія Руслана Петровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 159 від 31.01.2013) про згоду на участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” (провулок Колгоспний,4, с.Дубове, Волинська область, 45031, код ЄДРПОУ 37437232).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.09.2023 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро”; справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 19.09.2023.
18.09.2023 боржник через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на заяву про відкриття провадження у справі, в якому просить відмовити у відкритті провадження у справі № 903/930/23 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро”. При цьому вказує, що на даний час фінансовий стан ТзОВ “Сотік Агро” дозволяє виконати майнові зобов'язання перед ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку ТзОВ “Сотік Агро”. Крім того, звертає увагу, що вимоги кредитора ОСОБА_1 та матеріали справи свідчать про наявність спору про право між ОСОБА_1 та ТзОВ “Сотік Агро”. Також вказує, що у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство не зазначено будь-яких відомостей про звернення ОСОБА_1 до ТзОВ “Сотік Агро” з письмовою вимогою-претензією про повернення грошових коштів, отриманих за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Між ТзОВ “Сотік Агро” та ОСОБА_1 відбулись переговори та домовленість про зміну строку виконання безумовного грошового зобов'язання на невизначений період. Ці обставини, серед іншого, підтверджуються фактом невжиття ОСОБА_1 будь-яких заходів до стягнення грошових коштів за договорами до моменту звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Також повідомляють про настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин(повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України). Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
18.09.2023 ТзОВ “Суффле Агро Україна”(як інший учасник справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір) через відділ документального забезпечення та контролю подало заперечення на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство в яких вказує, що у заявника є всі підстави вважати про намір сторін (кредитора та боржника) організувати фіктивну справу про банкрутство на шкоду як боржнику, так і кредиторам боржника. В обґрунтування посилаються на такі обставини: заінтересованість ініціюючого кредитора відносно боржника ( ОСОБА_1 до 25.01.2022 року був єдиним учасником Боржника, а до 09.02.2022 року зазначався у ЄДР як кінцевий бенефіціарний власник Боржника); існували попередні провадження за заявами кредиторів у справах про банкрутство боржника (ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 квітня 2023 року у справі № 903/332/23 у відкритті провадження у справі про банкрутство було відмовлено). Заявляють, що є абсолютно очевидним, що відкриття провадження у справі про банкрутство за такими вимогами та документами, з одного боку, призведе до зупинення всіх виконавчих проваджень стосовно боржника (а відповідно, до порушення їх прав), а з іншого - надасть можливість іншим заінтересованим сторонам оскаржувати законність такої справи про банкрутство. Як стверджує заявник, він також є кредитором боржника і в даний момент ініціював примусове стягнення боргу за виконавчим написом нотаріуса. Крім цього, проти боржника відкрито ще два виконавчі провадження за заявами ТОВ “Агросем” та ТОВ “Вітагро Партнер”, а тому зупинення цих виконавчих проваджень у зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство, матиме єдиний наслідок, якого прагнуть досягти кредитор та боржник - замороження сплати за боргами, а отже, призведе виключно до порушення прав інших кредиторів.
Ухвалою суду від 19.09.2023 заперечення ТзОВ “Суффле Агро Україна” № 1/з від 18.09.2023 - залишено без руху; запропоновано ТзОВ “Суффле Агро Україна” протягом трьох днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки, а саме надати суду докази надіслання заперечень з додатками ОСОБА_1 ; повідомлено учасників справи про те, що про те, що підготовче засідання відбудеться 04.10.2023.
25.09.2023 ТзОВ “Суффле Агро Україна”, на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2023, подало заяву з доказами надіслання заперечень з додатками ОСОБА_1 . Дана заява з додатками прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
В судовому засіданні 04.10.2023 представник заявника підтримав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, представник боржника просив відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Арбітражний керуючий та ТзОВ “Суффле Агро Україна” в судове засідання 04.10.2023 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
встановив:
в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” Присяжнюк Віталій Васильович посилається на те, що 29.01.2020 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, з однієї сторони та ТзОВ «Сотік Агро», як позичальником, з іншої сторони, було укладено договір №29012020 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на безпроцентній (безвідплатній), поворотній основі (далі - договір №29012020).
За період з 30.03.2020 по 01.09.2022 ОСОБА_1 було надано ТзОВ «Сотік Агро» за договором №29012020 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 29.01.2020 грошові кошти в сумі 2049099,21 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.6-22).
14.05.2021 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, з однієї сторони та ТзОВ «Сотік Агро», як позичальником, з іншої сторони, було укладено ще один договір №14052021 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір №14052021) за яким було надано грошові кошти в сумі 618943,00 грн, що підтверджується квитанціями до платіжних інструкцій на переказ готівки (а.с. 24-26).
Позичальник зобов'язується повернути отримані суми у визначений даними договорами строк до 31.01.2023. Позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику частинами на підставі заявки позичальника протягом дії договору (пункти 1.1.,, 1.3., 3.1.).
Згідно п. 1.2 договорів у зв'язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні взаємовигідні відносини, фінансова допомога позичальнику надається на безпроцентній (безвідплатній), поворотній основі.
У відповідності до п. 2.2 договорів фінансова допомога надається в українській національній валюті шляхом безготівкового перерахунку на поточний розрахунковий рахунок позичальника або в касу підприємства.
Як стверджується п.3.3 договорів ці договори набирають чинності з моменту його підписання сторонами і діють до 31.01.2023.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” до теперішнього часу заборгованість не сплатило, ОСОБА_1 для задоволення своїх кредиторських вимог обрав спосіб захисту своїх прав у вигляді застосування до боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, без звернення з окремим позовом до суду та відповідно - відсутність виконавчого провадження у вигляді примусового виконання наказу у разі задоволення позову.
Звернення до суду з заявою про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” банкрутом, заявник вважає ефективним способом захисту своїх прав, оскільки
наявність непогашеної заборгованості свідчить про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредитором, тобто про його неплатоспроможність.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
При цьому грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
Зокрема, однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд, зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень частини 6 статті 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У постанові від 19.08.2020 у справі №910/2522/20 Верховний Суд щодо застосування положень вказаної норми КУзПБ зауважив, що наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
У вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що суть підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство через те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, полягає в тому, що саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі) існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Боржник ТзОВ “Сотік Агро” є товаровиробником сільськогосподарської продукції, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.67-72).
Заперечуючи кредиторські вимоги боржник посилається на форс-мажорні обставини, що унеможливили виконання ним своїх зобов'язань за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та зміну строку виконання безумовного грошового зобов'язання шляхом усної домовленості.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (а.с.74 на звороті).
При цьому, наявність форс - мажорних обставин щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору, може підтверджуватися будь-якими доказами.
Наведеної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
У зв'язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України в 2022 році на земельних ділянках, що знаходяться в оренді ТзОВ “Сотік Агро” на території Дубівської сільської ради, були розміщені фортифікаційні споруди, наслідком чого стало пошкодження посівів та загибель врожаю товариства, що підтверджується довідками ТзОВ “Сотік Агро” від 17.04.2023, Дубівської сільської ради від 17.04.2023.
Як зазначає у відзиві боржник, між ТзОВ «Сотік Агро» та ОСОБА_1 відбулись переговори та домовленість про зміну строку виконання безумовного грошового зобов'язання на невизначений період. Ці обставини, серед іншого, підтверджуються фактом невжиття ОСОБА_1 будь-яких заходів до стягнення грошових коштів за договорами до моменту звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заперечення боржника, щодо зміну строку виконання безумовного грошового зобов'язання у даній справі вказує про наявність спору між кредитором та боржником.
Крім того, заперечення кредитора настання форс-мажорних обставин у даній справі також вказує про наявність спору між кредитором та боржником.
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
У підготовчому засіданні було з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу строку виконання зобов'язання(через існування форс мажорних обставин та усної домовленості про зміну строку виконання зобов'язання), що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження.
Також, суд звертає увагу на факт того, що до закінчення строку дії договорів -31.01.2023 та після виникнення строку на повернення коштів заявник не звертався до боржника з будь якою вимогою за поверненням коштів.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Сотік Агро” має для здійснення господарської діяльності виробничі можливості та потужності (землю, сільськогосподарську та іншу техніку, обладнання, агрегати, складські приміщення), що дозволяє виконати майнові зобов'язання перед ОСОБА_1 , що також було встановлено ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.04.2023 у справі №903/332/23.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Враховуючи вищевикладене, наявність між сторонами спору про право, заперечення боржника щодо строку виконання зобов'язань за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який на його думку, є продовженим в силу настання форс-мажорних обставин, можливість виконання грошового зобов'язання, що свідчить про неоднозначність вимог ініціюючого кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно частини 5 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу, зокрема, про відмову у відкритті провадження у справі.
У зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі, заяви арбітражних керуючих про участь у даній справі про банкрутство підлягають залишенню судом без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 28, 34, 39, 41, 44, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ухвалив:
у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сотік Агро” - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана 06.10.2023.
Суддя А. С. Вороняк