ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
04 жовтня 2023 року Чернігів Номер провадження ЗД/620/1/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив здійснити забезпечення доказів шляхом витребування до суду з в/ч НОМЕР_1 всіх документів, щодо нарахування та виплати ст. л-ту ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2023 по 23.06.2023, всіх документів, що були направлені до Командування Сухопутних військ, які стали підставою для переведення ОСОБА_1 в розпорядження командувача Сухопутних військ, довідку про непроведені виплати компенсації за неотримане речове майно; довідку про нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дня щорічної відпустки за 2022, 2023 роки.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення доказів, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (ч. 2 ст. 114 КАС України).
За змістом ч. 1 ст.116 КАС України у заяві про забезпечення доказів, серед іншого, має бути зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, зокрема обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів згодом може стати неможливим або ускладненим.
Аналізуючи наведені положення КАС України суд зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті/знищенню у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час перевірки заяви про забезпечення доказів суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника. Із тексту заяви встановлено, що вказаного обов'язку заявник не виконав та не навів належних обґрунтувань, які б могли бути оцінені у контексті ч. 1 ст. 114 КАС України як підстави для забезпечення доказів.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Таким чином, заявником не дотримано вимог п. 5 ч. 1 ст. 116 КАС України.
Також відповідно до частини 2 статті 116 КАС України за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Натомість заявником не додано до заяви про забезпечення доказів оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 805,20 грн.
Частиною 3 статті 116 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів подана без додержання вимог пункту 5 частини першої та частини другої статті 116 КАС України, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 116 та ч. 1 ст. 169 КАС України, доходить висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без руху.
Керуючись статтями 114-116, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів від 03.10.2023 залишити без руху.
Запропонувати заявнику у 5-ти денний строк з дня отримання копії ухвали суду усунути недоліки заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали суду надіслати заявнику.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя О.В. Заяць