МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Миколаїв
05 жовтня 2023 р.справа № 400/5176/22
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДепартаменту патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048,
провизнання протиправним та скасування наказу від 31.10.22 р. № 590
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 31 жовтня 2022 р. № 590 про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мікуліча Євгена Руслановича.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірний наказ є необґрунтованим, винесений без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Наказ не містить достатніх доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю). Також було порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, відповідач залишив поза увагою надісланий позивачем 12.09.22 р. рапорт про звільнення за власним бажанням і взагалі не надав йому належної оцінки.
Позовна заява залишалась без руху.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача первинної професійної спілки “Правозахисники країни” та відмовив у клопотанні позивача про витребування доказів.
Відповідач відзиву не подав.
Ухвала про відкриття провадження в даній адміністративній справі, а також позовна заява з усіма додатками були направлені на адресу як відповідача, так і на електронну поштову скриньку представника відповідача за його заявою, та отримані ними (44, 51, 52, 53, 55, 56, 58).
Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем відзиву в даній справі, як визнання ним позову.
Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача, на підставі поданих позивачем доказів.
Дослідив докази, суд дійшов наступного висновку.
Позивач проходив службу на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції.
З 23.08.22 р. позивач перебував на лікарняному до 30.08.22 р. включно, що підтверджується довідкою ДУ “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області” про тимчасову непрацездатність № 1533.
23.08.22 р. позивач перетнув державний кордон України у пункті пропуску на Молдавській дільниці Маяки-Удобне під час дії воєнного стану в Україні і в подальшому виїхав до Німеччини, про що зазначено самим позивачем у позовній заяві та відповідачем у спірному наказі.
У період з 01.09.22 р. до 24.09.22 р. позивач перебував у відпустці.
12.09.22 р. позивач Укрпоштою надіслав рапорт про звільнення його зі служби в поліції з 22.09.22 р. за власним бажанням, який відповідач отримав 14.09.22 р. На копії рапорту про звільнення, заступником начальника управління начальником УПП в Миколаївській області ДПП майором поліції Човпан О. проставлена резолюція, якою заперечено проти звільнення позивача у зв'язку з службовим розслідуванням.
Відповідно до пункту 1 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 590 від 31.10.22 р. "Про застосування до працівника УПП в Миколаївській області ДПП дисциплінарного стягнення", за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 ч. 2 ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 4, 6, 8, 9 та 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, абз. 2, 3, 1 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.11.16 р. № 1179, пп. 1 та 10 п. 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 18.03.18 р. № 4321, відповідно до п. 7 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Як слідує з спірного наказу, дисциплінарний проступок позивача полягає у самовільному залишенні ним території України в період дії воєнного стану перебуваючи на лікарняному, а також відсутність на службі у період з 25.09.22 р. до 07.10.22 р.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.15 р. № 580-VIII "Про Національну поліцію” (далі Закон № 580 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону № 580, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону № 580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною першою статті 18 Закону № 580 встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
За приписами ст. 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.18 р. № 2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною третьою ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.22 р., у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжено відповідними указами Президента України і діє по теперішній час.
Розділом V Дисциплінарного статуту регламентовано проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Частиною 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту визначено, що від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників ( ч. 1.ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Пп. 4 п. 1 наказу голови Національної поліції України від 09.08.22 р. № 568 “Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану” передбачена заборона працівникам поліції виїзду за кордон.
Відтак, на поліцейського може бути накладено дисциплінарне стягнення за недотримання службової дисципліни, а саме недотримання наказів керівника Національної поліції України.
Накладення дисциплінарного стягнення можливо при наявності складу дисциплінарного проступку.
Об'єктом цього дисциплінарного правопорушення є суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єкта правопорушення, в цьому випадку - додержання всіма поліцейськими порядку і правил, встановлених статутами Законами, іншими нормативно-правовими актами та наказами Національної поліції України. Об'єктивна сторона протиправне діяння (дія чи бездіяльність), яке полягає у перетині кордону поліцейським під час дії воєнного стану в України, що заборонено наказом НПУ від 09.08.22 р. № 568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», а також невихід на службу без поважних причин у період з 25.09.22 р. до 07.10.22 р.
Суб'єктивна сторона - ставлення особи до вчиненого нею правопорушення. Головний елемент об'єктивної сторони - вина у формі умислу, оскільки позивач знав, що працівникам поліції заборонено виїзд за кордон, а також про обов'язок виходу на службу після відпустки.
Як слідує з спірного наказу, в ході службового розслідування встановлено, що позивач, перебуваючи на лікарняному, 23.08.22 р. перетнув кордон України під час дії воєнного стану, а також не вийшов на службу без поважних причин у період з 25.09.22 р. до 07.10.22 р.
Відтак, позивач під час дії воєнного стану в Україні, коли особовий склад органів поліції, крім реалізації основних повноважень поліції, реалізує додаткові повноваження щодо виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, стримування збройної агресії російської федерації, перетнув державний кордон та порушив наказ керівника.
Вчинення позивачем даного дисциплінарного проступку підтверджується самим позивачем, адже в позовній заяві позивач підтвердив перетин кордону України під час дії воєнного стану перебуваючи на лікарняному, доказів необхідності лікування за кордоном до суду не надано. Доказів повернення позивача в Україну ним не надано.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності на службі в період з 25.09.22 р. до 07.10.22 р. позивачем ані під час службового розслідування, ані до суду не надано.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач залишив поза увагою наданий ним рапорт від 08.09.22 р. про звільнення і взагалі не надав йому належної оцінки, з огляду на наступне.
Так, звільнення поліцейського зі служби за власним бажанням має певний порядок і особливості, зокрема такі як попередження прямого начальника про звільнення не пізніш ніж за три місяці до дня звільнення (п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114) або за домовленістю, під якою необхідно розуміти зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого п. 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
З копії рапорту, наданого позивачем вбачається, що заступник начальника управління начальник УПП в Миколаївській області ДПП майор поліції Човпан О. заперечила проти звільнення позивача на підставі наказів НПУ № 507, 568.
Чинним законодавством не передбачено, що написання поліцейським рапорту про звільнення за власним бажанням, повинно припинити службове розслідування і розгляд такого рапорту має пріоритет ніж проведення службового розслідування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено правомірність спірного наказу, а наведені позивачем обґрунтування не дають суду підстав для його скасування.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3 м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз