ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/4301/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 7-ого прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до 7-ого прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому просить:
- скасувати рішення відповідача від 10.02.2023 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийнятого щодо позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2023 з метою перетину державного кордону України ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту попуску "Шегині" та надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон та довідку від 17.12.2021 № 616/ВО, видану Броварським РТЦК та СП на військовозобов'язаного (призовника), який виїжджає за кордон. Під час здійснення процедур прикордонного контролю, начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) прийняв рішення від 10.02.2023 про відмову позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України, зазначивши у цьому рішенні, що позивач тимчасово обмежений у реалізації права виїзду з України у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
Із рішенням про відмову у перетинанні державного кордону позивач не погоджується та вважає, що оскільки він виключений з військового обліку і не є військовозобов'язаним, обмеження щодо виїзду за кордон на нього не поширюються.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач не вказав, які документи йому, як громадянину України, який знятий з військового обліку, необхідно було надати при перетині державного кордону України.
Позивач з 2020 року постійно проживає в Республіці Польща разом із своєю сім'єю та 26.09.2022 отримав паспорт громадянина Республіки Польща.
З огляду на вкладене, позивач вважає рішення відповідача від 10.02.2023 таким, що суперечить чинному законодавству та порушує його конституційні права. Із вказаних підстав, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
22.03.2023 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Приписи зазначеної норми права не регулюють питання перетинання державного кордону. Поряд з цим, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 Правила перетинання державного кордону України у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, доповненні пунктами 2-1 - 2-12, якими визначений порядок перетину державного кордону України вичерпному переліку категорії осіб, зокрема, категорії громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років зазначених у тих пунктах, під які позивач не підпадає.
Стверджує, що згідно з вимогами зазначених вище нормативно-правових актів, уповноважена посадова особа, яка здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон, може прийняти рішення про пропуск через державний кордон лише при документальному підтвердженні того, що громадянин не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Надані позивачем при перетині державного кордону документи не давали підстав для прийняття рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України, уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що уповноважена особа Державної прикордонної служби України, приймаючи спірне рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування рішення є необґрунтованою.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.
02.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві. Зазначає, що відзив жодним чином не спростовує надані позивачем докази, а тому просить його відхилити повністю.
10.05.2023 відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, зазначивши, що з доводами позивача не погоджується та вважає їх такими, що не спростовують зазначені у відзиві аргументи відповідача. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .
17.12.2021 Броварський РТЦК та СП видав довідку № 616/ВО на військовозобов'язаного (призовника), який виїжджає за кордон ОСОБА_1 , у якій зазначено: "Дата зняття з військового обліку, підстава для зняття з військового обліку і на який строк виїжджає 17 грудня 2021 року, картка побуту Польща".
26.09.2022 ОСОБА_1 виданий паспорт громадянина Республіки Польща НОМЕР_3 .
25.10.2022 ОСОБА_1 виданий закордонний паспорт громадянина Республіки Польща № НОМЕР_4 .
З метою перетину державного кордону України ОСОБА_1 10.02.2023 прибув до міжнародного автомобільного пункту попуску "Шегині" та надав такі документи:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2
- довідку від 17.12.2021 № 616/ВО видану Броварським РТЦК та СП на військовозобов'язаного (призовника), який виїжджає за кордон.
10.02.2023 начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) капітан ОСОБА_2 , прийняла рішення від про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
У рішенні від 10.02.2023 відповідач, як підставу для відмови позивачу у перетині державного кордону України, зазначив, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, згідно із статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Поставною КМУ від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянам України", так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль відповідні документи.
Не погоджуючись із рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 10.02.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні положення законодавства.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Зазначеному кореспондує стаття 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII), яка передбачає, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За змістом ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону № 389-VIII).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Пунктом 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У подальшому, воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 7.11.2022 № 757/2022, від 6.02.2023 №58/2023, від 1.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/23.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (далі - Правила № 57).
Згідно з п. 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до п.п. 2-6 Правил № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок № 1455) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Порядок № 921).
Відповідно до п. 2 Порядку № 921 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Згідно з п. 16 Порядку № 921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 56 Порядку № 921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016.
Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного в розумінні зазначеного вище Положення є документами, що посвідчують особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначають належність його власника до виконання військового обов'язку.
Отже, із аналізу наведених вище законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Частинами 1, 3 ст. 14 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон № 1710-VI) встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України “Про звернення громадян” або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.
Відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232-XII зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Зі змісту оспорюваного рішення встановлено, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні", а також Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в зв'язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки зазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Доводи позивача щодо протиправності рішення відповідача про відмову у перетині кордону ґрунтуються на тому, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із тим, що знятий з військового обліку військовозобов'язаних відповідно до пп. 4 п. 4 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (військовозобов'язані громадяни України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України), що підтверджується довідкою Броварського РТЦК та СП від 17.12.2021 № 616/ВО.
З огляду на це, позивач вважає вказану обставину (не підлягає призову на військову службу під час мобілізації) такою, що свідчить про наявність у нього права на перетинання державного кордону України, а обмеження його у цьому є порушенням приписів Конституції України щодо свободи пересування та вільно залишати територію України.
Як зазначено вище, право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Суд зауважує, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством.
Таким чином, суд зазначає, що військовозобов'язані громадяни України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підлягають зняттю з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і не входять до кола осіб, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Втім, факт зняття з військового обліку на підставі п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з відповідною відміткою.
Позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов'язує наявність у нього права на перетин кордону із зняттям з військового обліку.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а.
Позивач надав суду довідку від 17.12.2021 № 616/ВО, видану ІНФОРМАЦІЯ_3 , за змістом якої позивач 17.12.2021 знятий з обліку Броварським ТЦК та СП в Київській області у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 карти побуту Польщі.
Водночас суд зауважує, що довідка на військовозобов'язаного про зняття з обліку засвідчує виключно питання військового обліку особи та не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Суд встановив, що крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав тільки паспорт громадянина України та довідку від 17.12.2021 № 616/ВО про зняття з військового обліку.
Беручи до уваги ту обставину, що позивач при перетині кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, а також, те що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку про правомірність рішення від 10.02.2023 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку.
Також суд зауважує, що оскаржуване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред'явленні позивачем повного пакету документів, які надають право на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України за наявності на це законних підстав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 293 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до 7-ого прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.