ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
05 жовтня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1203/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Слобожанська, б.23А) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03.10.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Луганській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 суми суддівської винагороди за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_1 , за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя №2482/0/15-19 від 17.09.2019 позивача переведено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
За період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року позивачу була нарахована та виплачена суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням регіонального коефіцієнту 1.1, доплати за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, доплати за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% посадового окладу. З квітня 2020 року відповідач почав обмежувати нарахування позивачу суддівської винагороди, у зв'язку із чим розмір винагороди перестав відповідати розміру, установленому Законом. Зазначені обмеження діяли по серпень 2020 року.
Позивач не погоджується із сумою виплаченої їй суддівської винагороди за вказаний період, та вважає, що відповідачем порушено її право на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено, у зв'язку з чим вважаю за необхідне відкрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
На стадії відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне визначитись з питанням участі Державної судової адміністрації України у якості другого відповідача. З цього приводу, суд зазначає наступне.
Предметом розгляду в даній справі є правомірність нарахування та виплати позивачу за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відповідно до частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 553-IX, Верховний Суд сформував висновки, що мають значення для розгляду процесуального питання про суб'єктний склад відповідачів у цій справі (постанова від 18.04.2022 у справі № 260/4417/20). Зміст висновків полягає у наступному.
"Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Тому для правильного вирішення справи необхідно з'ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), адже Територіальне управління Державної судової адміністрації України як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік)".
У цьому зв'язку Верховним Судом зазначено, що виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Крім того, Суд зазначив, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА).
Особливості заміни неналежної сторони, а також залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) врегульовані статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Так, частиною 3 згаданої статті передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відтак, аналіз наведених приписів статті 48 КАС України свідчить про можливість залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача).
Крім того, із урахуванням усталених правових позицій Верховного Суду сформованих при розгляді подібних спорів, при вирішенні спору по суті та обрання ефективного способу захисту прав позивача буде неможливим без залучення до справи Державної судової адміністрації України у статусі другого відповідача.
В такому випадку, суд доходить висновку про наявність підстав для залучення Державної судової адміністрації України у процесуальному статусі другого відповідача.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи положення частин першої, другої, третьої статті 12, частини третьої статті 257 КАС України, статті 262 КАС України, а також значення цієї справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд вважає за необхідне розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись статтями 5, 77, 80, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Залучити до участі у справі у якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; e-mail inbox@court.gov.ua).
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У разі заперечень учасників справи проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) встановити строк для подання відповідної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зобов'язати відповідачів протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України надати суду докази (кошторис, щомісячні розписи видатків) щодо зменшення обсягу асигнувань на виплату суддівської винагороди суддям загальних судів Луганської області після набрання чинності Закону України № 553-IX від 13.04.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік».
Роз'яснити відповідачам, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Запропонувати:
- позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів;
- відповідачам подати до суду заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів.
Роз'яснити учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідач - заперечення (стаття 164 КАС України) протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив, а для третіх осіб - з моменту отримання позову або відзиву.
Відповідь на відзив, заперечення повинні відповідати вимогам статті 162 КАС України.
Справа розглядатиметься суддею Секірською А.Г. одноособово.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud1270/.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов'язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяА.Г. Секірська