ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
04 жовтня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/1168/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Слобожанська, б.23А) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
29.09.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Луганській області), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Біловодського районного суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 18 липня 2022 року включно, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Біловодського районного суду Луганської області ОСОБА_1 :
за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування позову зазначено, що позивача Указом Президента України від 09.12.2011 №1113/2011 “Про переведення суддів” переведено на посаду судді Біловодського районного суду Луганської області.
Наказом в.о. голови Біловодського районного суду Луганської області №1 "Про призначення ОСОБА_1 ”, на підставі Указу Президента України наказано ОСОБА_1 приступити до виконання обов'язків судді Біловодського районного суду Луганської області з 04.01.2012 року з окладом згідно штатного розпису та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу.
Наказом голови Біловодського районного суду Луганської області № 6 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років”, мені встановлена щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу з 12.06.2020.
Згідно із наказом Стрийського РТЦК та СП №99 від 02.04.2022 року позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до наказу голови Біловодського районного суду Луганської області від 02.04.2022 № 1-ВЧ позивача з 02 квітня 2022 року увільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
Відповідно Закону України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до статті 119 КЗпП, згідно яких припиняється нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19 липня 2022 року, а тому в.о. голови суду винесено наказ №01/04-ос від 19.07.2022 «Про внесення змін до наказу голови суду від 02.04.2022 р. №1-ВЧ «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації», яким йому припинено нарахування суддівської винагороди з 19.07.2022 на період проходження військової служби.
З 01 січня 2021 року по 18 липня 2022 року включно відповідач нарахував позивачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, для визначення сум яких використовувалася величина в розмірі 2102 гривні під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Однак, на думку позивача, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення в 2021 році виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень, а в 2022 році - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року в розмірі 2481 гривня.
Внаслідок цього, розмір винагороди та допомоги на оздоровлення протягом періоду з 01 січня 2021 року по 18 липня 2022 року включно не відповідав розміру, установленому спеціальним Законом, у зв'язку із чим я не погоджуюсь із сумою виплаченої мені суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення і вважає, що відповідачем порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено, у зв'язку з чим вважаю за необхідне відкрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини дев'ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України.
Вирішуючи клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної судової адміністрації України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Предметом розгляду в даній справі є правомірність нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 18 липня 2022 року, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2 102 гривні.
Відповідно до частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.
Статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Частиною п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривень, Верховний Суд у справі №400/2031/21 (постанова від 10 листопада 2021 року) дійшов таких висновків:
«Виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)».
Отже, судом касаційної інстанції зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Також Верховний Суд вказав на те, що в іншому випадку, коли Державна судова адміністрація України виділила територіальному органу судової адміністрації достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, тому є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень лише територіального органу судової адміністрації, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками.
Особливості заміни неналежної сторони, а також залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) врегульовані статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Так, частиною 3 згаданої статті передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відтак, аналіз наведених приписів статті 48 КАС України свідчить про можливість залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача).
Для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав суд вважає за потрібне з'ясувати участь ДСА України через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду справі № 400/2031/21, викладену в постанові від 30 листопада 2021 року, суд дійшов висновку, що Державна судова адміністрація України має бути другим відповідачем у цій справі, а у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державної судової адміністрації України слід відмовити.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи положення частин першої, другої, третьої статті 12, частини третьої статті 257 КАС України, статті 262 КАС України, а також значення цієї справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд вважає за необхідне розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Керуючись статтями 5, 77, 80, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Залучити до участі у справі у якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; e-mail inbox@court.gov.ua).
У задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державної судової адміністрації України - відмовити.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У разі заперечень учасників справи проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) встановити строк для подання відповідної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Зобов'язати відповідачів протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України надати суду інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб як обрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді ОСОБА_1 , закладеного у суму видатків на виплату суддівської винагороди судді у спірні періоди.
Роз'яснити відповідачам, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Запропонувати:
- позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів;
- відповідачам подати до суду заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів.
Роз'яснити учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідач - заперечення (стаття 164 КАС України) протягом п'ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив, а для третіх осіб - з моменту отримання позову або відзиву.
Відповідь на відзив, заперечення повинні відповідати вимогам статті 162 КАС України.
Справа розглядатиметься суддею Секірською А.Г. одноособово.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud1270/.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов'язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяА.Г. Секірська